Переклад Огієнка

Переклад Хоменка

А Йов відповів та й сказав:

1

Заговорив Іов і мовив:

2

„Коли б сму́ток мій вірно був зва́жений, а з ним ра́зом нещастя моє підняли́ на вазі,

2

«О коли б то зважено моє горе,
і на вагу покладено все моє нещастя!

3

то тепер воно тяжче було б від морсько́го піску, тому́ нерозва́жне слова́ мої кажуть!

3

Воно б напевно переважило пісок у морі,
тим то й слова мої без тями.

4

Бо в мені Всемогу́тнього стрі́ли, і їхня отру́та п'є духа мого́, страхи Божі шику́ються в бій проти ме́не...

4

Бо стріли Всемогутнього мене прошили,
і їхню отруту мусить моя душа пити;
і страхи Божі спрямувались проти мене.

5

Чи дикий осел над травою реве́? Хіба реве віл, коли ясла повні?

5

Чи ж скиглить у траві осел дикий?
Чи ж реве віл при яслах повних?

6

Чи без соли їдять несмачне́, чи є смак у білко́ві яйця́?

6

Чи ж їсть хтось несмачне, без соли?
Чи ж є смак у яєшній білковині?

7

Чого́ не хотіла торкну́тись душа моя, все те стало мені за поживу в хворо́бі.

7

Чого я не хотів і доторкнутись,
те їжею гидкою стало для мене.

8

О, коли б же збуло́ся проха́ння моє, а моє сподіва́ння дав Бог!

8

Коли б то вже моє прохання збулось,
коли б то Бог здійснив мою надію,

9

О, коли б зволив Бог розчави́ти мене, простягну́в Свою руку — й мене полама́в, —

9

коли б то Бог зволив мене розтоптати,
простерти свою руку й убити мене!

10

то була б ще потіха мені, і скака́в би я в немилосе́рдному бо́лі, бо я не зрікався слів Святого!

10

Я мав би ще якусь утіху,
звеселився б у нещадній муці,
бо я не зрікся постанов Святого!

11

Яка сила моя, що наді́ю я матиму? І який мій кінець, щоб продо́вжити життя моє це?

11

Яка у мене сила, щоб чекати?
Яке моє майбутнє, щоб тягнути вік мій?

12

Чи сила камі́нна — то сила моя? Чи тіло моє мідяне́?

12

Чи ж моя сила міцна, як камінь?
Чи, може, тіло моє з міді?

13

Чи не поміч для мене в мені, чи спасі́ння від мене відсу́нене?

13

Чи ж не віднято в мене мою поміч?
Чи ж маю я якийсь рятунок?

14

Для то́го, хто гине, товариш — то ласка, хоча б опусти́в того страх Всемогу́тнього.

14

Нещасний має право на милосердя друга,
навіть коли він утратив страх перед Всемогутнім.

15

Брати́ мої зраджують, мов той поті́к, мов річи́ще пото́ків, минають вони,

15

Мої брати, немов потік, зо мною віроломні,
мов ложе ручаїв бистротекучих,

16

темні́ші від льо́ду вони, в них ховається сніг.

16

від криги каламутних,
що на них купи снігу.

17

Коли сонце їх гріє, вони висиха́ють, у теплі — гинуть з місця свого́.

17

Під час посухи вони зникають,
під спеку швидко висихають.

18

Карава́ни дорогу свою відхиля́ють, ухо́дять в пустиню — й щезають.

18

За ними валки змінюють свою дорогу,
заходять у пустиню й гинуть.

19

Карава́ни з Теми́ поглядають, похо́ди з Шеви́ покладають наді́ї на них.

19

Темаські каравани за ними виглядають,
валки шеваські на них уповають,

20

І засоро́милися, що вони сподіва́лись; до нього прийшли — та й збенте́жились.

20

та розчаровуються у своїй надії,
до них приходять і ніяковіють.

21

Так і ви тепер стали ніщо́, побачили страх — і злякались!

21

Такі й ви тепер для мене:
побачили страшне та й полякались.

22

Чи я говорив коли: „Дайте мені, а з має́тку свого дайте пі́дкуп за мене,

22

Чи я колись казав вам: Дайте мені!
З достатків ваших мені подаруйте!

23

і врятуйте мене з руки ворога, і з рук гноби́телевих мене викупіть?“

23

З ворожої руки мене врятуйте,
і викупіть мене з рук розбишаків! —

24

Навчіть ви мене — і я буду мовчати, а в чім я невми́сне згрішив — розтлума́чте мені.

24

Навчіть мене, і я замовкну!
Вкажіть мені, у чому помиливсь я!

25

Які гострі слова́ справедливі, та що то дово́дить дога́на від вас?

25

Чому глумитеся зо слів правди?
І що він варт, отой ваш докір?

26

Чи ви ду́маєте докоря́ти слова́ми? Бо на вітер слова́ одчайду́шного,

26

Невже вигадуєте лиш слова, щоб докоряти?
Таж мова розпачливого — на вітер!

27

і на сироту́ нападаєте ви, і копаєте яму для друга свого!

27

Навіть на сироту кидаєте ви жереб
і шахруєте вашим другом.

28

Та звольте поглянути на мене тепер, а я не скажу́ перед вами неправди.

28

Тож, прошу, згляньтесь надо мною;
я вам увічі не скажу неправди!

29

Верніться ж, хай кривди не бу́де, і верніться, — ще в тім моя правда!

29

Верніться, нема тут лукавства;
верніться, право моє ще існує!

30

Хіба́ в мене на язиці є неправда? чи ж не маю смаку́, щоб розпізнати нещастя?

30

Чи на язиці в мене лукавство?
Чи, може, моє піднебіння не вміє розрізняти лиха?»

Паралельне читання

Переклад Огієнка

Переклад Хоменка

Йова 6

Йова 6