Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Огієнка
Переклад Турконяка
„Коли б сму́ток мій вірно був зва́жений, а з ним ра́зом нещастя моє підняли́ на вазі,
Якби хтось дійсно зважив [1] мою лють, а мої болі взяв би разом на вагу,
то тепер воно тяжче було б від морсько́го піску, тому́ нерозва́жне слова́ мої кажуть!
то були б тяжчі за пісок, що на березі моря. Але, як здається, мої слова погані.
Бо в мені Всемогу́тнього стрі́ли, і їхня отру́та п'є духа мого́, страхи Божі шику́ються в бій проти ме́не...
Адже в моєму тілі є Господні стріли, лють яких випиває мою кров. Коли почну говорити, колють мене.
Чи дикий осел над травою реве́? Хіба реве віл, коли ясла повні?
Бо що ж? Чи без причини закричить дикий осел, хіба ж не шукаючи їжі? Хіба ж реве бик біля ясел, коли має їжу?
Чи без соли їдять несмачне́, чи є смак у білко́ві яйця́?
Чи ж їдять хліб без солі? І хіба є смак у пустих словах?
Чого́ не хотіла торкну́тись душа моя, все те стало мені за поживу в хворо́бі.
Бо моя душа не може зупинитися. Бо я вважаю за огидну свою їжу, наче запах лева.
О, коли б же збуло́ся проха́ння моє, а моє сподіва́ння дав Бог!
О, коли б Він дав мені, щоб виконалося моє прохання, і мою надію дав би Господь!
О, коли б зволив Бог розчави́ти мене, простягну́в Свою руку — й мене полама́в, —
Нехай Господь, почавши, зранить мене, та до кінця мене не вигубить.
то була б ще потіха мені, і скака́в би я в немилосе́рдному бо́лі, бо я не зрікався слів Святого!
Нехай буде для мене гробницею місто, на мурах якого я скакав у ньому. Я не перестану, бо я не переступив святих слів мого Бога.
Яка сила моя, що наді́ю я матиму? І який мій кінець, щоб продо́вжити життя моє це?
Бо ж яка моя сила, що я терплю? Чи який мій час, що тримається моя душа?
Чи сила камі́нна — то сила моя? Чи тіло моє мідяне́?
Хіба моя міць — міцність каменю? Хіба моє тіло з міді?
Чи не поміч для мене в мені, чи спасі́ння від мене відсу́нене?
Чи не на Нього я поклав надію? Поміч же від мене віддалилася.
Для то́го, хто гине, товариш — то ласка, хоча б опусти́в того страх Всемогу́тнього.
Покинуло мене милосердя, і Господня допомога знехтувала мною.
Брати́ мої зраджують, мов той поті́к, мов річи́ще пото́ків, минають вони,
Не поглянули на мене мої близькі. Наче потік, що відходить, чи наче хвиля вони пройшли повз мене.
темні́ші від льо́ду вони, в них ховається сніг.
Ті, хто мене шанував, тепер напали на мене, наче сніг чи суцільний лід.
Коли сонце їх гріє, вони висиха́ють, у теплі — гинуть з місця свого́.
Так, як коли настала спека, розтопились і невідомо чим було,
Карава́ни дорогу свою відхиля́ють, ухо́дять в пустиню — й щезають.
так і я, покинутий усіма, пропав я і став бездомним.
Карава́ни з Теми́ поглядають, похо́ди з Шеви́ покладають наді́ї на них.
Гляньте на дороги теманців, ви, які оточуєте дороги сабонців.
І засоро́милися, що вони сподіва́лись; до нього прийшли — та й збенте́жились.
І стидові підпадуть ті, хто надіється на міста і маєтки.
Так і ви тепер стали ніщо́, побачили страх — і злякались!
Тож і ви напали на мене без милосердя, наче перелякалися, бачачи мою рану.
Чи я говорив коли: „Дайте мені, а з має́тку свого дайте пі́дкуп за мене,
Що ж бо? Чи я щось у вас попросив, чи потребую вашої сили,
і врятуйте мене з руки ворога, і з рук гноби́телевих мене викупіть?“
щоб врятуватися від ворогів, чи спастися з руки володарів?
Навчіть ви мене — і я буду мовчати, а в чім я невми́сне згрішив — розтлума́чте мені.
Повчіть мене, я ж мовчатиму! Якщо я в чомусь заблукав, вкажіть мені!
Які гострі слова́ справедливі, та що то дово́дить дога́на від вас?
Але як видно, неприємні слова праведного, бо не у вас прошу сили.
Чи ви ду́маєте докоря́ти слова́ми? Бо на вітер слова́ одчайду́шного,
І ваше звинувачення словам не зупинить мене, бо я не сприйму висловів ваших промов.
і на сироту́ нападаєте ви, і копаєте яму для друга свого!
Адже ви лише нападаєте на сироту, наскакуєте на вашого друга.
Та звольте поглянути на мене тепер, а я не скажу́ перед вами неправди.
Тепер же, поглянувши на ваші обличчя, не скажу неправди.
Верніться ж, хай кривди не бу́де, і верніться, — ще в тім моя правда!
Сидіть же, і нехай не буде неправедності, і знову приєднайтеся до праведних.