Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!

Ти можеш змінити мову читання: ru en

Паралельне читання

← (Йова 6) | (Йова 8) →

Переклад Огієнка

Переклад Хоменка

Йова 7

Хіба чоловік на землі — не на службі військо́вій? І його дні — як дні на́ймита!

«Чи ж то життя людини на землі не служба?
Чи ж не як дні поденника, дні його?

Як раб, спра́гнений тіні, і як наймит чекає заплати за працю свою,

Неначе раб, що прагне холодку,
немов поденник, що жде заплати,

так місяці ма́рности да́но в спа́док мені, та ночі терпі́ння мені відлічили.

так місяці омани випали мені на долю,
і припали мені ночі болю.

Коли я кладусь, то кажу́: „Коли встану?“ І тя́гнеться вечір, і переверта́ння із бо́ку на бік їм до ранку.

Коли лягаю, то кажу: Коли той день настане?
Коли встаю: Коли вже вечір?
І насичуюсь турботами до смерку.

Зодягло́сь моє тіло черво́ю та стру́пами в по́росі, шкіра моя затверді́ла й бридка́.

Тіло моє вкрилось червою і струпом,
шкіра моя потріскалась, узялася гноєм.

А дні мої стали швидчі́ші за тка́цького чо́вника, і в марно́тній надії минають вони.

Дні мої линуть швидше, ніж човник,
і безнадійно пропадають.

Пам'ятай, що життя моє — вітер, моє око вже більш не побачить добра́.

Згадай же, що життя моє — лиш подув.
Очі мої вже не зазнають більше щастя.

Не побачить мене око того, хто бачив мене, Твої очі поглянуть на мене — та немає мене.

Око, що бачило мене, вже більше не побачить,
очі твої шукатимуть мене, та мене більш не буде.

Як хмара зникає й прохо́дить, так хто схо́дить в шео́л, не вихо́дить,

Розвіюється хмара і минає,
отак хто сходить до Шеолу, вже звідтіль не вийде.

не верта́ється вже той до дому свого́, та й його не пізнає вже місце його.

Не повернеться вже більше до себе в хату,
і місце, де він був, його вже не впізнає.

Тож не стримаю я своїх уст, говоритиму в у́тиску духа свого, нарікати я буду в гірко́ті своєї душі:

Тим то не буду стримувати уст моїх
і говоритиму в печалі мого духу,
я скаржитимусь у горі душі моєї.

Чи я море чи мо́рська потво́ра, що Ти надо мною сторо́жу поставив?

Чи ж то я море чи морська потвора,
що ти проти мене ставиш сторожу?

Коли я кажу́: „Нехай по́стіль потішить мене, хай думки́ мої ложе моє забере“,

Коли гадаю: втішить мене моя постіль,
ложе моє допоможе перенести мою скаргу,

то Ти снами лякаєш мене, і виді́ннями стра́шиш мене

тоді жахаєш мене снами,
і примарами мене лякаєш.

І душа моя пра́гне заду́шення, смерти хо́чуть мої кості.

І я волів би задушитись,
смерть мені ліпша від страждання.

Я обри́див життям. Не повіки ж я жи́тиму! Відпусти ж Ти мене, бо марно́та оці мої дні!

Я сохну, я не буду жити завжди!
Облиш мене, бо дні мої — лише подув!

Що таке чоловік, що його Ти підно́сиш, що серце Своє прикладаєш до ньо́го?

І що той чоловік, щоб його цінувати,
звертати на нього твою увагу,

Ти щора́нку за ним назираєш, щохвилі його Ти дослі́джуєш.

навідуватись до нього щоранку,
і випробовувати його щохвилі?

Як довго від мене ще Ти не відве́рнешся, не пу́стиш мене проковтну́ти хоч сли́ну свою?

Коли ти перестанеш за мною назирати,
даси мені спокійно слину проковтнути?

Я згрішив. Що ж я маю робити, о Сто́роже лю́дський? Чому́ Ти поклав мене ціллю для Себе, — і я стався собі тягаре́м?

Та коли я і згрішив, що тобі заподіяв,
тобі, що наглядаєш за людиною?
Чому ж мене ціллю собі поставив,
так що зробивсь я тягарем для себе?

І чому́ Ти не про́стиш мойого гріха́, і не відкинеш провини моєї? А тепер я до по́роху ляжу, і Ти бу́деш шукати мене, — та немає мене“.

Чому гріха мені не відпускаєш?
Чому мені переступу не даруєш?
Бо ось я скоро ляжу в землю, шукатимеш мене, та більш мене не буде.»

← (Йова 6) | (Йова 8) →