Переклад Огієнка

Переклад Хоменка

А Йов відповів та й сказав:

1

Заговорив Іов і мовив:

2

Справді пізнав я, що так. Та як оправда́тись люди́ні земній перед Богом?

2

«Правда! Я знаю, що воно так;
та й як би чоловік міг бути
справедливим перед Богом?

3

Якщо вона схоче на прю стати з Ним, — Він відповіді їй не дасть ні на о́дне із тисячі ска́ржень.

3

Коли б він захотів на прю з ним стати,
на тисячу ні разу йому не відповів би.

4

Він мудрого серця й могутньої сили; хто був проти Нього упертий — і ці́лим зостався?

4

Він мудрий серцем і силою могутній;
хто проти нього коли вперся й зостався цілим?

5

Він го́ри зриває, й не знають вони, що в гніві Своїм Він їх переверну́в.

5

Він переносить гори, і вони не знають,
в своєму гніві їх перевертає.

6

Він землю трясе́ з її місця, і стовпи́ її тру́сяться.

6

Зрушує землю з її місця,
й її стовпи стрясаються.

7

Він сонцеві скаже, — й не сходить воно, і Він запеча́тує зо́рі.

7

Він велить сонцю, і воно не сходить;
кладе печать на звізди.

8

Розтягує небо Він Сам, і хо́дить по мо́рських висо́тах,

8

Він небеса нап'яв, сам він;
він ходить по морських висотах.

9

Він Во́за створив, Оріо́на та Волосожа́ра, та зо́рі півде́нні.

9

Він створив Віз, Косарів,
Квочку і Комори Півдня.

10

Він чинить велике та недосліди́ме, предивне, якому немає числа!

10

Він творить діла великі, незбагненні
і чудеса без ліку!

11

Ось Він надо мною прохо́дить, та я не побачу, і Він пере́йде, а я не пригля́нусь до Нього

11

Як пройде попри мене, я не побачу,
як промайне, я не помічу.

12

Ось Він схо́пить кого, — хто заве́рне Його, хто скаже Йому: що́ Ти робиш?

12

Як він щось забере, хто йому заборонить?
Хто йому скаже: Що чиниш?

13

Бог гніву Свойого не спи́нить, під Ним гнуться Рага́вові помічники́, —

13

Бог не одвертає свого гніву;
під ним лежать помічники Рагава!

14

що ж тоді відпові́м я Йому́? Які я слова́ підберу́ проти Нього,

14

Де вже мені йому відповідати
та проти нього слова підбирати?

15

я, який коли б був справедли́вий, то не відповідав би, я, що благаю свойо́го Суддю?

15

Я хоч би й правий був, не озвався б,
а радше милосердя в судді мого благав би.

16

Коли б я взива́в, а Він мені відповідь дав, — не повірю, що вчув би мій голос,

16

Коли б я і покликав, і він озвався,
я не повірив би, що він мій голос слухає.

17

Він, що бурею може розте́рти мене та помно́жити рани мої безневи́нно.

17

Він, що торощить мене в хуртовині
і множить без причини мої рани, —

18

Не дає Він мені й зве́сти духа мого, бо мене насича́є гірко́тою.

18

він не дає мені й відідхнути
так насичує мене гіркотою.

19

Коли ходить про силу, то Він Всемогутній, коли ж ходить про суд, — хто посві́дчить мені?

19

Коли йдеться про силу, він могутній!
Коли про суд, хто сміє його позивати?

20

Якщо б справедливим я був, то осу́дять мене мої у́ста, якщо я безневи́нний, то вчинять мене винува́тим.

20

Якщо виправдуватисьму, мої уста мене осудять, як об'явлю себе невинним, мене обвинуватять.

21

Я невинний, проте́ своєї душі я не знаю, і не ра́дий життям своїм я.

21

Невинний я? Я й сам не знаю!
Життя моє мені нінащо.

22

Це одне, а тому́ я кажу́: невинного як і лукавого Він вигубля́є.

22

Тому й кажу: Усе одно
безвинного й грішника він губить.

23

Якщо нагло бич смерть заподі́ює, — Він з про́би невинних сміється.

23

А коли бич зненацька убиває,
з невинного розпуки він сміється.

24

У ру́ку безбожного да́на земля, та Він лиця су́ддів її закриває. Як не Він, тоді хто?

24

Коли якусь країну віддано в руки лиходія,
обличчя її правителів він закриває.
Як же не він — хто інший?

25

А дні мої стали швидкіші, як той скорохо́д, повтікали, не бачили доброго,

25

І мчать мої дні від гінця швидше,
біжать, щастя не бачать.

26

промину́ли, немов ті човни́ очере́тяні, мов орел, що несеться на здо́бич.

26

Линуть, мов чайки з очерету,
неначе яструб, що падає на здобич.

27

Якщо я скажу́: Хай забуду своє наріка́ння, хай зміню́ я обличчя своє й підбадьо́рюся,

27

Як я скажу собі: Забуду мою скаргу,
скину хмурий вид, розвеселюся! —

28

то боюся всіх сму́тків своїх, і я знаю, що Ти не очи́стиш мене.

28

то я тремчу перед усіма муками моїми,
бо знаю, що не визнаєш мене безвинним.

29

Все одно буду я́ винува́тий, то на́що надармо я мучитися бу́ду?

29

Коли ж я винуватий,
чому маю томитися надармо?

30

Коли б я умився снігово́ю водою, і почи́стив би лу́гом долоні свої,

30

Хоч би обмивсь я і снігом і вимив чисто мої руки лугом,

31

то й тоді Ти до гро́бу опу́стиш мене, і учи́нить бридки́м мене о́діж моя.

31

навіть тоді ти вкинув би мене в багнисько,
мною гидилась би моя одежа.

32

Бо Він не люди́на, як я, й Йому відповіді я не дам, і не пі́демо ра́зом на суд,

32

Бо він не людина, як я,
щоб я міг йому відповісти:
Ходімо на суд разом!

33

поміж нами нема посере́дника, що поклав би на нас на обо́х свою руку.

33

Немає посередника між нами,
що поклав би на нас обох свою руку,

34

Нехай забере Він від мене Свойого бича́, Його ж страх хай мене не жахає,

34

що відвернув би свій бич від мене,
щоб страх його не лякав мене більше.

35

тоді буду казати, й не буду боятись Його, бо я не такий сам з собою!

35

Однак я говоритиму; я його не боюся,
бо не такий я перед самим собою.»

Паралельне читання

Переклад Огієнка

Переклад Хоменка

Йова 9

Йова 9