Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Огієнка
Переклад Куліша та Пулюя
Справді пізнав я, що так. Та як оправда́тись люди́ні земній перед Богом?
Правда! я знаю, що так; але як оправдаєсь чоловік перед Богом?
Якщо вона схоче на прю стати з Ним, — Він відповіді їй не дасть ні на о́дне із тисячі ска́ржень.
А хоч би схотїв стати з ним на прю, то з тисячі й на одно не з'умів би одказати.
Він мудрого серця й могутньої сили; хто був проти Нього упертий — і ці́лим зостався?
Він серцем премудрий і великий силою; хто проти його вставав та й бував з'упокоєн?
Він го́ри зриває, й не знають вони, що в гніві Своїм Він їх переверну́в.
Він переносить гори й не пізнають їх; він перевертає їх в гнїву свойму;
Він землю трясе́ з її місця, і стовпи́ її тру́сяться.
Він рушає землю з її місця, і стовпи її колихаються;
Він сонцеві скаже, — й не сходить воно, і Він запеча́тує зо́рі.
Скаже сонцеві, — і не зійде, й на звізди печать покладає.
Розтягує небо Він Сам, і хо́дить по мо́рських висо́тах,
Він самий напинає небеса й ходить по валах морських.
Він Во́за створив, Оріо́на та Волосожа́ра, та зо́рі півде́нні.
Він і Ведмедя саздав, Орийон і Плеяди, й зорі cкриті на полуднї;
Він чинить велике та недосліди́ме, предивне, якому немає числа!
Творить великі дива, недовідні, безлїчні.
Ось Він надо мною прохо́дить, та я не побачу, і Він пере́йде, а я не пригля́нусь до Нього
Ось, він перейде попри мене, й не побачу його; промайне, й не замічу його.
Ось Він схо́пить кого, — хто заве́рне Його, хто скаже Йому: що́ Ти робиш?
Візьме, та хто заборонить йому? Хто скаже йому: що се ти робиш?
Бог гніву Свойого не спи́нить, під Ним гнуться Рага́вові помічники́, —
Коли Бог не одверне гнїву свого, впадуть перед ним володарі горді;
що ж тоді відпові́м я Йому́? Які я слова́ підберу́ проти Нього,
Як же менї відказувати йому та прибірати слова проти його?
я, який коли б був справедли́вий, то не відповідав би, я, що благаю свойо́го Суддю?
Хоч би я й прав був, озиватись не буду, а вмоляти му суддю мого.
Коли б я взива́в, а Він мені відповідь дав, — не повірю, що вчув би мій голос,
Як би я покликнув, а він відповів менї, то я не поняв би віри, що мій голос вислухав той,
Він, що бурею може розте́рти мене та помно́жити рани мої безневи́нно.
Що в хуртовинї мене поражає, й без вини мої рани намножує,
Не дає Він мені й зве́сти духа мого, бо мене насича́є гірко́тою.
Та не дає менї спокійно й відотхнути, а без міри годує мене горем.
Коли ходить про силу, то Він Всемогутній, коли ж ходить про суд, — хто посві́дчить мені?
Коли питати про силу, то він один могучий; коли же про суд, та хто зведе мене з ним?
Якщо б справедливим я був, то осу́дять мене мої у́ста, якщо я безневи́нний, то вчинять мене винува́тим.
Буду я оправдуватись, то самі мої уста обвинуватять мене; як я безвинний, то він вину в менї знайде.
Я невинний, проте́ своєї душі я не знаю, і не ра́дий життям своїм я.
Так! я не винен; байдуже менї жити; нїзащо менї життє.
Це одне, а тому́ я кажу́: невинного як і лукавого Він вигубля́є.
Все одно; тим то й сказав я, що він (як схоче) губить безвинного й беззаконного.
Якщо нагло бич смерть заподі́ює, — Він з про́би невинних сміється.
Як того вбиває одразу бичем, то з муки невинних сміється.
У ру́ку безбожного да́на земля, та Він лиця су́ддів її закриває. Як не Він, тоді хто?
Земля оддана в руки безбожникам; він слїпить очі суддям її. А коли не він, то хто ж инший?
А дні мої стали швидкіші, як той скорохо́д, повтікали, не бачили доброго,
Днї мої хутші од гонця, — мчаться, не бачивши долї;
промину́ли, немов ті човни́ очере́тяні, мов орел, що несеться на здо́бич.
Мчаться, мов човни легкі, мов орел, що кидаєсь на здобич.
Якщо я скажу́: Хай забуду своє наріка́ння, хай зміню́ я обличчя своє й підбадьо́рюся,
Як я скажу собі: забуду жалощі мої, виясню мій хмурий вид, підбодрю моє серце,
то боюся всіх сму́тків своїх, і я знаю, що Ти не очи́стиш мене.
То знов муки мої лякають мене, знаю бо, що не признаєш мене безвинним;
Все одно буду я́ винува́тий, то на́що надармо я мучитися бу́ду?
А скоро я винуватий, так чого надармо й силкуватись?
Коли б я умився снігово́ю водою, і почи́стив би лу́гом долоні свої,
Хоч би я й снїгом обмивсь і найчистїйше очистив руки мої,
то й тоді Ти до гро́бу опу́стиш мене, і учи́нить бридки́м мене о́діж моя.
То й тодї ти трутиш мене в багно, та й одежа моя буде мною гидитись.
Бо Він не люди́на, як я, й Йому відповіді я не дам, і не пі́демо ра́зом на суд,
Він бо не людина, як я, щоб я міг одповідати йому й йти вкупі з ним на суд!
поміж нами нема посере́дника, що поклав би на нас на обо́х свою руку.
І проміж нас нїякий посередник не стане, щоб положив руку на нас обох.
Нехай забере Він від мене Свойого бича́, Його ж страх хай мене не жахає,
Нехай же відверне він від мене бича свого, й страх його нехай не лякає мене, —