Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Огієнка
Переклад Турконяка
Молитва вбогого, коли він слабне та перед Господнім лицем виливає мову свою.
Молитва вбогого, коли він ослаб і виливає перед Господом своє благання.
Господи, ви́слухай молитву мою, і блага́ння моє нехай ді́йде до Тебе!
Господи, вислухай мою молитву, — нехай дійде до Тебе моє благання.
Не ховай від мене обличчя Свого́, в день недолі моєї — схили Своє ухо до ме́не, в день блага́ння озвися неба́вом до мене!
Не відверни від мене Свого обличчя. У день, коли приходить скрута, прихили до мене Своє вухо. Того дня, коли я закличу до Тебе, вислухай мене негайно.
Бо минають, як дим, мої дні, а кості мої — немов ви́сохли в о́гнищі.
Адже мої дні зникли, як дим; мої кості висохли, як сухі поліна.
Як трава та — поби́те та ви́сохло серце моє, так що я забував їсти хліб свій.
Я потолочений, як трава, і моє серце засохло, — я навіть забував їсти свій хліб.
Від зо́йку стогна́ння мого прили́пли до тіла мого мої кості.
Від зойків і мого стогону тіло моє присохло до моїх кісток.
Уподо́бився я пелика́нові пустині, я став, як той пу́гач руїн!
Я уподібнився до пелікана, що в пустелі, — я став, як та сова в розваленому домі.
Я безсонний, і став, немов пташка само́тня на да́сі.
Я не спав — став, як той самотній горобець на даху.
Увесь день ображають мене вороги́ мої, ті, хто з мене кепку́є, заприсяглись проти мене!
Упродовж цілого дня наді мною глумилися мої вороги, і ті, які мене хвалили, стали проклинати мене.
І по́піл я їм, немов хліб, а напо́ї свої із плаче́м перемі́шую, —
Адже, наче хліб, я їв попіл, а свій напій я розводив сльозами —
через гнів Твій та лютість Твою, бо підняв був мене Ти та й кинув мене́.
через Твій гнів і обурення, оскільки, звеличивши мене, Ти скинув додолу.
Мої дні — як похи́лена тінь, а я сохну, немов та трава!
Мої дні промайнули, наче тінь, я висох, як трава.
А Ти, Господи, бу́деш повік пробува́ти, а пам'ять Твоя — з роду в рід.
А Ти, Господи, перебуваєш навіки, і пам’ять Твоя — з роду в рід.
Ти встанеш та змилуєшся над Сіо́ном, бо час учини́ти йому милосердя, бо прийшов речене́ць,
Тож, піднявшись, змилуйся над Сіоном, бо пора його помилувати, оскільки прийшов час.
бо раби Твої покоха́ли й камі́ння його́, і порох його полюбили!
Адже Твої раби вподобали його каміння й будуть жаліти його пил.
І будуть боятись наро́ди Господнього Йме́ння, а всі зе́мні царі — слави Твоєї.
І народи боятимуться Господнього Імені, — усі царі землі — Твоєї слави.
Бо Господь побудує Сіона, поя́виться в славі Своїй.
Адже Господь збудує Сіон, Він з’явиться у Своїй славі.
До молитви забутих зве́рнеться Він, і моли́тви їхньої не осоро́мить.
Він зглянувся на молитву покірних і не погордував їхнім благанням.
Запишеться це поколі́нню майбу́тньому, і наро́д, який ство́рений буде, хвали́тиме Господа,
Нехай це буде записано для наступного покоління, і відроджений народ хвалитиме Господа.
бо споглянув Він із високо́сти святої Своєї, Господь зо́рив на землю з небе́с,
Бо Він поглянув зі Своєї святої висоти, — Господь поглянув із неба на землю,
щоб почути зідха́ння ув'я́зненого, щоб на смерть прироко́ваних ви́зволити,
аби почути стогін скованих, визволити синів, виданих на смерть,
щоб розповіда́ти про Йме́ння Господнє в Сіоні, а в Єрусалимі — про славу Його,
сповіщати в Сіоні Господнє Ім’я і хвалу Його в Єрусалимі,
коли ра́зом зберу́ться наро́ди й держа́ви служи́ти Господе́ві.
коли народи й царства зберуться разом, щоби служити Господу.
Мою силу в дорозі Він ви́снажив, дні мої скороти́в.
Він відповів йому на дорозі його сили: Сповісти мені короткочасність моїх днів.
Я кажу́: „Боже мій, — не бери Ти мене в половині днів моїх! Твої ро́ки — на вічні віки.
Не забери мене в половині моїх днів, — Твої роки з роду в рід.
Колись землю Ти був закла́в, а небо — то чин Твоїх рук, —
Ти, Господи, на початку заснував землю, і небеса — діло Твоїх рук.
позникають вони, а Ти бу́деш стояти. І всі вони, як оде́жа, загинуть, Ти їх зміниш, немов те вбрання́, — і мину́ться вони.
Вони загинуть, а Ти — стоятимеш; і всі, мов одяг, постаріють. Ти їх заміниш, наче одяг, — будуть замінені вони.