Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Огієнка
Переклад Турконяка
Благослови, душе моя, Господа! Господи, Боже мій, Ти ве́льми великий, зодягну́вся Ти в ве́лич та в славу!
Псалом Давида. Благослови, душе моя, Господа! Господи, Боже мій, Ти надзвичайно величний! У славу й велич одягнувся Ти.
Зодягає Він світло, як ша́ти, небеса́ простягає, немов би заві́су.
Ти одягаєшся у світло, як в одяг, і простягаєш небо, наче намет.
Він ставить на во́дах пала́ти Свої, хма́ри кладе за Свої колесни́ці, ходить на кри́лах вітро́вих!
Ти покриваєш водами Свої горішні покої, робиш хмари Своїми сходинками, ходиш на крилах вітрів.
Він чинить вітри́ за Своїх посланці́в, палю́чий огонь — за Своїх слуг.
Ти робиш духів Своїми ангелами, а палаючий вогонь — Своїми слугами.
Землю Ти вгрунтува́в на осно́вах її, щоб на вічні віки вона не захита́лась,
Ти заснував землю на її основі, — вона не захитається навіки-віків.
безо́днею вкрив Ти її, немов шатою. Стала вода над гора́ми, —
Безодня, мов плащ, покриває її, на горах зберуться води.
від погро́зи Твоєї вона втекла́, від гу́ркоту грому Твого побігла вона, —
Від Твоєї погрози вони втечуть, — перелякаються від звуку Твого грому.
виходить на го́ри та схо́дить в доли́ни, на місце, що Ти встанови́в був для неї.
Підіймаються гори і опускаються рівнини — на місце, яке Ти визначив для них.
Ти границю поклав, щоб її вона не перейшла́, щоб вона не верну́лася землю покрити.
Ти встановив межу, яку вони не перейдуть, і не повернуться, щоби покрити землю.
Він джере́ла пускає в пото́ки, що пливуть між гора́ми,
Ти посилаєш джерела в долини, — і між горами протікатимуть води.
напува́ють вони всю пільну́ звірину́, ними дикі осли́ гасять спра́гу свою.
Вони напувають усіх звірів землі, — дикі осли тамуватимуть свою спрагу.
Птаство небесне над ними живе, видає воно голос з-посе́ред галу́зок.
Над ними поселяться небесні птахи, — з-поміж скель подаватимуть голос.
Він напоює горн з пала́ців Своїх, із плоду чи́нів Твоїх земля си́титься.
Ти зі Своїх горішніх покоїв напуваєш гори; плодами Твоїх діл насититься земля.
Траву для худоби виро́щує, та зелени́ну для праці люди́ні, щоб хліб добува́ти з землі,
Ти вирощуєш траву для худоби й зелень на благо людини, щоби земля давала хліб:
і вино, що серце люди́ні воно звеселя́є, щоб більш від оливи блищало обличчя, і хліб, що серце люди́ні зміцня́є.
тож вино звеселяє серце людини, — вона [намащує] обличчя олією, а хліб зміцнює серце людини.
Насичуються Господні дере́ва, ті ке́дри лива́нські, що Ти насади́в,
Дерева в полі наситяться — ліванські кедри, що Ти насадив.
що там ку́бляться пта́хи, бузько́, — кипари́си мешка́ння його.
Там пташки будуть гніздитися, і журавлине гніздо — високо над ними.
Го́ри високі — для диких кози́ць, скелі — схо́вище ске́льним звіри́нам.
Високі гори — для оленів, скелі — сховище для зайців.
і місяця Він учинив для озна́чення ча́су, сонце знає свій за́хід.
Ти створив місяць, щоб визначати час, — і сонце знає, коли йому зайти.
Темноту́ Ти наво́диш — і ніч настає, в ній пору́шується вся звіри́на лісна́, —
Ти навів темряву, — і настала ніч, а в ній виходять усі лісові звірі.
рича́ть левчуки́ за здоби́чею та шукають від Бога своєї пожи́ви.
Молоді леви ричать, щоби знайти здобич, — щоби добути в Бога для себе поживи.
Сонце ж засвітить — вони повтікають, та й кладуться по но́рах своїх.
А зійшло сонце, — вони зібралися разом і лежать у своїх лігвищах.
Люди́на виходить на працю свою, й на роботу свою аж до ве́чора.
Вийде людина на своє діло, на свою працю, — аж до вечора.
Які то числе́нні діла Твої, Господи, — Ти мудро вчинив їх усіх, Твого тво́рива повна земля!
Які величні Твої діла, Господи! Ти все вчинив премудро — земля сповнена Твоїм творінням.
Ось море велике й розло́го-широ́ке, — там повзю́че, й числа їм немає, звіри́на мала́ та велика!
Ось велике й широке море: там плазуни, яким нема числа, — тварини великі й малі.
Ходять там кораблі, там той левіята́н, якого створив Ти, щоб ба́витися йому в мо́рі.
Там плавають кораблі й той змій, якого Ти створив, щоби йому забавлятися.
Вони всі чекають Тебе, — щоб Ти ча́су свого поживу їм дав.
Усі на Тебе чекають, щоби дав Ти їм їжу у відповідний час.
Даєш їм — збирають вони, руку Свою розкрива́єш — добром насича́ються.
Як даси їм — підберуть; як відкриєш руку, — усе наповниться добром.
Ховаєш обличчя Своє — то вони переля́кані, забираєш їм духа — вмирають вони, та й верта́ються до свого по́роху.
А коли відвернеш Своє обличчя — збентежаться. Віднімеш їхній дух — вони щезнуть і обернуться у свій порох.
Посилаєш Ти духа Свого — вони тво́ряться, і Ти відновля́єш обличчя землі.
Пошлеш Свого духа — вони будуть створені; Ти оновиш поверхню землі.
Нехай буде слава Господня навіки, хай діла́ми Своїми радіє Господь!
Нехай Господня слава буде навіки, нехай Господь веселиться Своїми ділами!
Він погляне на землю — й вона затремти́ть, доторкне́ться до гір — і диму́юти вони!
Ти споглядаєш на землю і змушуєш її тремтіти; торкаєшся гір — і вони димлять.
Я буду співати Господе́ві в своє́му житті, буду грати для Бога мого, аж поки живу́!
Тож співатиму Господу в час свого життя, — співатиму моєму Богові, поки я існую.
Буде приємна Йому моя мова, — я Господом буду радіти!
Нехай буде приємною Йому моя мова; я ж буду радіти Господом.