Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Огієнка
Синодальный перевод
Блаже́нні непоро́чні в доро́зі, що ходять Зако́ном Господнім!
Блаженны непорочные в пути, ходящие в законе Господнем.
Блаженні, хто держить свідо́цтва Його, хто шукає Його́ всім серцем,
Блаженны хранящие откровения Его, всем сердцем ищущие Его.
Коли б же доро́ги мої були пе́вні, щоб держа́тиси Твоїх постано́в, —
О, если бы направлялись пути мои к соблюдению уставов Твоих!
не бу́ду тоді засоро́млений я, як буду дивитись на всі Твої за́повіді!
Тогда я не постыдился бы, взирая на все заповеди Твои:
Щирим серцем я буду Тебе прославля́ти, як навчу́ся зако́нів Твоїх справедливих.
я славил бы Тебя в правоте сердца, поучаясь судам правды Твоей.
Я буду держа́тись Твоїх постано́в, — не кидай же зо́всім мене́!
Буду хранить уставы Твои; не оставляй меня совсем.
Чим доде́ржить юнак у чистоті свою сте́жку? — Як держа́тиметься Твоїх слів!
Как юноше содержать в чистоте путь свой? — Хранением себя по слову Твоему.
Цілим серцем своїм я шукаю Тебе, — не дай же мені заблуди́тися від Твоїх заповідей!
Всем сердцем моим ищу Тебя; не дай мне уклониться от заповедей Твоих.
Я в серці своїм заховав Твоє слово, щоб мені не гріши́ти проти Тебе.
В сердце моём сокрыл я слово Твоё, чтобы не грешить пред Тобою.
Благослове́н єси́, Господи, навчи мене постано́в Своїх!
Благословен Ты, Господи! научи меня уставам Твоим.
Уста́ми своїми я розповідаю про всі при́суди уст Твоїх.
Устами моими возвещал я все суды уст Твоих.
З дороги свідо́цтв Твоїх раді́ю я, як маєтком великим.
На пути откровений Твоих я радуюсь, как во всяком богатстве.
Про нака́зи Твої розмовлятиму я, і на стежки́ Твої буду дивитись.
О заповедях Твоих размышляю, и взираю на пути Твои.
Я буду радіти Твоїми постано́вами, сло́ва Твого не забуду!
Уставами Твоими утешаюсь, не забываю слова Твоего.
Своє́му рабові пощасти́, щоб я жив, — і я буду держатися сло́ва Твого́!
Яви милость рабу Твоему, и буду жить и хранить слово Твоё.
Відкрий мої очі, і хай чу́да Зако́ну Твого я побачу!
Открой очи мои, и увижу чудеса закона Твоего.
На землі я прихо́дько, — Своїх заповідей не ховай Ти від мене!
Странник я на земле; не скрывай от меня заповедей Твоих.
Омліва́є душа моя з ту́ги за Твоїми зако́нами кожного ча́су.
Истомилась душа моя желанием судов Твоих во всякое время.
Насвари́в Ти прокля́тих отих гордуні́в, що вхиля́ються від Твоїх заповідей.
Ты укротил гордых, проклятых, уклоняющихся от заповедей Твоих.
Відверни́ Ти від ме́не знева́гу та сором, бо держу́ся свідо́цтв Твоїх я!
Сними с меня поношение и посрамление, ибо я храню откровения Твои.
Теж вельмо́жі сидять та на мене змовля́ються, та Твій раб про постано́ви Твої розмовля́є,
Князья сидят и сговариваются против меня, а раб Твой размышляет об уставах Твоих.
і свідо́цтва Твої — то потіха моя, то для мене дора́дники!
Откровения Твои — утешение моё, советники мои.
Душа моя гнеться до по́роху, — за словом Своїм оживи Ти мене!
Душа моя повержена в прах; оживи меня по слову Твоему.
Про доро́ги свої я каза́в, і почув Ти мене, — навчи Ти мене постано́в Своїх!
Объявил я пути мои, и Ты услышал меня; научи меня уставам Твоим.
Дай мені розуміти доро́гу нака́зів Твоїх, — і про чу́да Твої я звіща́тиму.
Дай мне уразуметь путь повелений Твоих, и буду размышлять о чудесах Твоих.
Розплива́є зо сму́тку душа моя, постав мене згідно зо словом Своїм!
Душа моя истаевает от скорби: укрепи меня по слову Твоему.
Дорогу неправди від мене відсу́нь, і дай мені з ласки Своєї Зако́на!
Удали от меня путь лжи, и закон Твой даруй мне.
Я вибрав путь правди, зако́ни Твої біля себе поставив.
Я избрал путь истины, поставил пред собою суды Твои.
До свідо́цтв Твоїх я приєдна́вся, — Господи, не посоро́м же мене!
Я прилепился к откровениям Твоим, Господи; не постыди меня.
Буду бігти шляхо́м Твоїх заповідей, бо поши́риш Ти серце моє.
Потеку путём заповедей Твоих, когда Ты расширишь сердце моё.
Путь Своїх постано́в покажи мені, Господи, — і я буду держа́тись її до кінця!
Укажи мне, Господи, путь уставов Твоих, и я буду держаться его до конца.
Дай мені зрозуміти, і нехай я держу́ся Зако́ну Твого́, і всім серцем я буду трима́тись його!
Вразуми меня, и буду соблюдать закон Твой и хранить его всем сердцем.
Провадь мене сте́жкою Твоїх за́повідей, бо в ній я знайшов уподо́бу.
Поставь меня на стезю заповедей Твоих, ибо я возжелал её.
Серце моє прихили́ до свідо́цтв Твоїх, а не до ко́ристи.
Приклони сердце моё к откровениям Твоим, а не к корысти.
Відверни мої очі, щоб марно́ти не бачили, — на дорозі Своїй оживи́ Ти мене!
Отврати очи мои, чтобы не видеть суеты; животвори меня на пути Твоём.
Для Свого раба сповни слово Своє, що на страх Твій воно.
Утверди слово Твоё рабу Твоему, ради благоговения пред Тобою.
Відверни Ти від мене знева́гу, якої боюся, бо добрі зако́ни Твої.
Отврати поношение моё, которого я страшусь, ибо суды Твои благи.
Ось я прагну нака́зів Твоїх, — оживи́ мене правдою Своєю!
Вот, я возжелал повелений Твоих; животвори меня правдою Твоею.
І хай зі́йде на мене, о Господи, милість Твоя, спасі́ння Твоє, згідно з словом Твоїм,
Да придут ко мне милости Твои, Господи, спасение Твоё по слову Твоему, —
і нехай відпові́м я тому́, хто словом ганьби́ть мене, бо наді́юсь на слово Твоє!
и я дам ответ поносящему меня, ибо уповаю на слово Твоё.
І не відійма́й з моїх уст слова правди ніко́ли, бо я жду Твоїх при́судів!
Не отнимай совсем от уст моих слова истины, ибо я уповаю на суды Твои
А я бу́ду держа́тися за́вжди Зако́ну Твого́, на вічні віки́!
и буду хранить закон Твой всегда, во веки и веки;
І бу́ду ходити в широ́кості, бо нака́зів Твоїх я шукаю.
буду ходить свободно, ибо я взыскал повелений Твоих;
І бу́ду я перед царя́ми звіща́ти про свідо́цтва Твої, — й не зазнаю я со́рому!
буду говорить об откровениях Твоих пред царями и не постыжусь;
І буду я розкошува́ти Твоїми заповідями, бо їх полюбив,
буду утешаться заповедями Твоими, которые возлюбил;
і я руки свої простягну́ до Твоїх заповідей, бо їх полюбив, і буду розду́мувати про Твої постано́ви!
руки мои буду простирать к заповедям Твоим, которые возлюбил, и размышлять об уставах Твоих.
Пам'ятай про те слово Своє́му рабові, що його наказав Ти чекати мені.
Вспомни слово Твоё к рабу Твоему, на которое Ты повелел мне уповать:
Це розра́да моя в моїм горі, як слово Твоє оживля́є мене.
это — утешение в бедствии моём, что слово Твоё оживляет меня.
Гордуни́ насміхалися з мене зана́дто, та я не відступив від Зако́ну Твого́!
Гордые крайне ругались надо мною, но я не уклонился от закона Твоего.
Твої при́суди я пам'ята́ю відвіку, о Господи, — і раді́ю!
Вспоминал суды Твои, Господи, от века, и утешался.
Буря мене обгорну́ла через нечестивих, що Зако́на Твого опускають!
Ужас овладевает мною при виде нечестивых, оставляющих закон Твой.
Спі́ви для мене — Твої постано́ви у домі моєї мандрі́вки.
Уставы Твои были песнями моими на месте странствований моих.
Я вночі пам'ятаю Ім'я́ Твоє, Господи, і держу́ся Зако́ну Твого́!
Ночью вспоминал я имя Твоё, Господи, и хранил закон Твой.
Я сказав: „Моя доля, о Господи, щоб держа́тись мені Твоїх слів“.
Удел мой, Господи, сказал я, соблюдать слова Твои.
Я благаю Тебе цілим серцем: Учини мені милість за словом Своїм!
Молился я Тебе всем сердцем: помилуй меня по слову Твоему.
Я розва́жив доро́ги свої, й до свідо́цтв Твоїх но́ги свої зверну́в.
Размышлял о путях моих и обращал стопы мои к откровениям Твоим.
Тене́та безбожних мене оточи́ли, та я не забув про Зако́на Твого.
Сети нечестивых окружили меня, но я не забывал закона Твоего.
Опівно́чі встаю я, щоб скласти подяку Тобі за при́суди правди Твоєї.
В полночь вставал славословить Тебя за праведные суды Твои.
Я при́ятель всім, хто боїться Тебе́, й хто нака́зи Твої береже́!
Общник я всем боящимся Тебя и хранящим повеления Твои.
Милосердя Твого, о Го́споди, повна земля, — навчи Ти мене Своїх постано́в!
Милости Твоей, Господи, полна земля; научи меня уставам Твоим.
Ти з рабом Своїм добре зробив, Господи, за словом Своїм.
Благо сотворил Ты рабу Твоему, Господи, по слову Твоему.
Навчи мене доброго розуму та пізнава́ння, бо в заповіді Твої ві́рую я!
Доброму разумению и ведению научи меня, ибо заповедям Твоим я верую.
Доки я не стражда́в, блудив був, та тепер я держусь Твого слова.
Прежде страдания моего я заблуждался; а ныне слово Твоё храню.
Ти добрий, і чиниш добро́, — навчи Ти мене Своїх постано́в!
Благ и благодетелен Ты, научи меня уставам Твоим.
Гордуни́ вимишляють на мене неправду, — а я цілим серцем держуся нака́зів Твоїх.
Гордые сплетают на меня ложь; я же всем сердцем буду хранить повеления Твои.
Зробилось нечуле, як лій, їхнє серце, — а я розкошу́ю з Зако́ну Твого.
Ожирело сердце их, как тук; я же законом Твоим утешаюсь.
Добре мені, що я зму́чений був, — щоб навчитися Твоїх постано́в!
Благо мне, что я пострадал, дабы научиться уставам Твоим.
Ліпший для мене Зако́н Твоїх уст, аніж тисячі золота й срібла.
Закон уст Твоих для меня лучше тысяч золота и серебра.
Руки Твої створи́ли мене й збудува́ли мене́, — подай мені розуму, й хай я навчу́сь Твоїх за́повідей!
Руки Твои сотворили меня и устроили меня; вразуми меня, и научусь заповедям Твоим.
Хто боїться Тебе, ті побачать мене та й зрадіють, бо я Твого сло́ва чекаю!
Боящиеся Тебя увидят меня — и возрадуются, что я уповаю на слово Твоё.
Знаю я, Господи, що справедли́ві були́ Твої при́суди, і справедли́во мене понижа́в Ти.
Знаю, Господи, что суды Твои праведны и по справедливости Ты наказал меня.
Нехай буде милість Твоя на розра́ду мені, — за словом Твоїм до Свого раба.
Да будет же милость Твоя утешением моим, по слову Твоему к рабу Твоему.
Нехай зі́йде на мене Твоє милосердя, — й я жи́тиму, бо Зако́н Твій — розра́да моя.
Да придёт ко мне милосердие Твоё, и я буду жить; ибо закон Твой — утешение моё.
Нехай гордуни́ посоро́млені будуть, бо робили нечесно, а я буду розду́мувати про нака́зи Твої.
Да будут постыжены гордые, ибо безвинно угнетают меня; я размышляю о повелениях Твоих.
До ме́не пове́рнуться ті, хто боїться Тебе, — і пізна́ють свідо́цтва Твої.
Да обратятся ко мне боящиеся Тебя и знающие откровения Твои.
Нехай серце моє буде чисте в Твоїх постано́вах, щоб я не посоро́мився!
Да будет сердце моё непорочно в уставах Твоих, чтобы я не посрамился.
Душа моя слабне від ту́ги за спасі́нням Твоїм, — чекаю я слова Твого!
Истаевает душа моя о спасении Твоём; уповаю на слово Твоё.
За словом Твоїм га́снуть очі мої та питають: „Коли Ти потішиш мене?“
Истаевают очи мои о слове Твоём; я говорю: когда Ты утешишь меня?
Хоч я став, як той міх у диму́, та Твоїх постано́в не забув.
Я стал как мех в дыму, но уставов Твоих не забыл.
Скільки днів для Твого раба? Коли при́суда зробиш моїм переслі́дникам?
Сколько дней раба Твоего? Когда произведёшь суд над гонителями моими?
Гордуни́ покопа́ли були мені я́ми, що не за Зако́ном Твоїм.
Яму вырыли мне гордые, вопреки закону Твоему.
Усі Твої за́повіді справедливі; неправдиво мене переслі́дують, — допоможи́ Ти мені!
Все заповеди Твои — истина; несправедливо преследуют меня: помоги мне;
Ма́лощо не погуби́ли мене на землі, — та я не покинув нака́зів Івоїх!
едва не погубили меня на земле, но я не оставил повелений Твоих.
Оживи́ Ти мене за Своїм милосердям, — і я буду триматися свідчення уст Твоїх!
По милости Твоей оживляй меня, и буду хранить откровения уст Твоих.
Навіки, о Господи, слово Твоє в небеса́х пробува́є.
Навеки, Господи, слово Твоё утверждено на небесах;
З роду в рід Твоя правда; Ти землю поставив — і стала вона, —
истина Твоя в род и род. Ты поставил землю, и она стоит.
усі за Твоїми суда́ми сьогодні стоять, бо раби Твої всі.
По определениям Твоим всё стоит доныне, ибо всё служит Тебе.
Коли б не Зако́н Твій, розра́да моя, то я був би загинув в недолі своїй!
Если бы не закон Твой был утешением моим, погиб бы я в бедствии моём.
Я повік не забу́ду нака́зів Твоїх, бо Ти ними мене оживля́єш.
Вовек не забуду повелений Твоих, ибо ими Ты оживляешь меня.
Твій я, спаси Ти мене, бо нака́зів Твоїх я шукаю!
Твой я, спаси меня; ибо я взыскал повелений Твоих.
Чека́ють безбожні забити мене, а я про свідо́цтва Твої розважаю.
Нечестивые подстерегают меня, чтобы погубить; а я углубляюсь в откровения Твои.
Я бачив кінець усього́ доскона́лого, але́ Твоя заповідь ве́льми широка!
Я видел предел всякого совершенства, но Твоя заповедь безмерно обширна.
Як я коха́ю Зако́на Твого́, цілий день він — розмова моя!
Как люблю я закон Твой! весь день размышляю о нём.
Твоя за́повідь робить мудрішим мене від моїх ворогів, — вона бо навіки моя!
Заповедью Твоею Ты соделал меня мудрее врагов моих, ибо она всегда со мною.
Я став розумніший за всіх своїх учителі́в, — бо свідо́цтва Твої — то розмова моя!
Я стал разумнее всех учителей моих, ибо размышляю об откровениях Твоих.
Став я мудріший за ста́рших, — бо держуся нака́зів Твоїх!
Я сведущ более старцев, ибо повеления Твои храню.
Я від кожної злої дороги повстри́мую но́ги свої, щоб держа́тися сло́ва Твого.
От всякого злого пути удерживаю ноги мои, чтобы хранить слово Твоё;
Я не ухиляюся від Твоїх при́судів, Ти бо навчаєш мене.
от судов Твоих не уклоняюсь, ибо Ты научаешь меня.
Яке то солодке слово Твоє для мого піднебі́ння, солодше від меду воно моїм у́стам!
Как сладки гортани моей слова Твои! лучше мёда устам моим.
Від нака́зів Твоїх я мудріший стаю, тому́ то нена́виджу всяку дорогу неправди!
Повелениями Твоими я вразумлён; потому ненавижу всякий путь лжи.
Для моєї ноги Твоє слово світи́льник, то світло для сте́жки моєї.
Слово Твоё — светильник ноге моей и свет стезе моей.
Я прися́г — і дотримаю, що бу́ду держа́тися при́судів правди Твоєї.
Я клялся хранить праведные суды Твои, и исполню.
Перему́чений я аж зана́дто, — за словом Своїм оживи́ мене, Господи!
Сильно угнетён я, Господи; оживи меня по слову Твоему.
Хай же бу́дуть приємні Тобі жертви уст моїх, Господи, і навчи Ти мене Своїх при́судів!
Благоволи же, Господи, принять добровольную жертву уст моих, и судам Твоим научи меня.
У небезпеці душа моя за́вжди. але́ я Зако́ну Твого́ не забув.
Душа моя непрестанно в руке моей, но закона Твоего не забываю.
Безбожні поставили па́стку на мене, та я не зблуди́в від нака́зів Твоїх.
Нечестивые поставили для меня сеть, но я не уклонился от повелений Твоих.
Я навіки свідо́цтва Твої вспадкува́в, бо вони — радість серця мого́.
Откровения Твои я принял, как наследие навеки, ибо они — веселие сердца моего.
Я серце своє нахили́в, щоб чинити Твої постано́ви, — повік, до кінця́.
Я приклонил сердце моё к исполнению уставов Твоих навек, до конца.
Сумнівне нена́виджу я, а Зако́на Твого покоха́в.
Вымыслы человеческие ненавижу, а закон Твой люблю.
Ти моя охоро́на та щит мій, — чека́ю я сло́ва Твого́.
Ты покров мой и щит мой; на слово Твоё уповаю.
Відступі́ться від мене, злочи́нці, і я бу́ду держатися заповідей мого Бога!
Удалитесь от меня, беззаконные, и буду хранить заповеди Бога моего.
За словом Своїм підіпри́ Ти мене, і я жи́тиму, і в надії моїй не завдай мені со́рому!
Укрепи меня по слову Твоему, и буду жить; не посрами меня в надежде моей;
Підкріпи Ти мене — і спасуся, і я бу́ду дивитися за́вжди в Твої постано́ви!
поддержи меня, и спасусь; и в уставы Твои буду вникать непрестанно.
Ти пого́рджуєш усіма́, хто від Твоїх постано́в відступа́є, бо хи́трощі їхні — неправда.
Всех, отступающих от уставов Твоих, Ты низлагаешь, ибо ухищрения их — ложь.
Всіх безбожних землі відкидаєш, як жу́жель, тому́ покохав я свідо́цтва Твої.
Как изгарь, отметаешь Ты всех нечестивых земли; потому я возлюбил откровения Твои.
Зо стра́ху Твого моє тіло тремти́ть, й я боюсь Твоїх при́судів!
Трепещет от страха Твоего плоть моя, и судов Твоих я боюсь.
Я право та правду чиню, щоб мене не віддав Ти моїм переслі́дникам.
Я совершал суд и правду; не предай меня гонителям моим.
Поручи́ Ти на добре Свого раба, щоб мене гордуни́ не гноби́ли.
Заступи раба Твоего ко благу его, чтобы не угнетали меня гордые.
Гаснуть очі мої за спасі́нням Твоїм та за словом правди Твоєї.
Истаевают очи мои, ожидая спасения Твоего и слова правды Твоей.
Учини ж Ти Своєму рабові за Своїм милосердям, і навчи Ти мене Своїх постано́в!
Сотвори с рабом Твоим по милости Твоей, и уставам Твоим научи меня.
Я раб Твій, і зроби мене мудрим, — і свідо́цтва Твої буду знати!
Я раб Твой: вразуми меня, и познаю откровения Твои.
Це для Господа час, щоб дія́ти: Зако́на Твого унева́жнили.
Время Господу действовать: закон Твой разорили.
Тому́ я люблю́ Твої заповіді більш від золота й щи́рого золота.
А я люблю заповеди Твои более золота, и золота чистого.
Тому́ всі нака́зи Твої уважаю за слу́шні, а кожну доро́гу неправди нена́виджу!
Все повеления Твои — все признаю справедливыми; всякий путь лжи ненавижу.
Чудо́ві свідо́цтва Твої, тому́ то душа моя де́ржиться їх.
Дивны откровения Твои; потому хранит их душа моя.
Вхід у слова́ Твої світло дає, недосві́дчених мудрими робить.
Откровение слов Твоих просвещает, вразумляет простых.
Я у́ста свої розкриваю й повітря ковта́ю, бо чую жадо́бу до Твоїх заповідей.
Открываю уста мои и вздыхаю, ибо заповедей Твоих жажду.
Оберни́ся до мене та будь милости́вий мені, Як чи́ниш Ти тим, хто кохає Іме́ння Твоє.
Призри на меня и помилуй меня, как поступаешь с любящими имя Твоё.
Своїм словом зміцни мої кро́ки, — і не дай панува́ти надо мною нія́кому про́гріхові.
Утверди стопы мои в слове Твоём и не дай овладеть мною никакому беззаконию;
Від лю́дського утиску ви́зволь мене, — і нехай я держу́ся нака́зів Твоїх!
избавь меня от угнетения человеческого, и буду хранить повеления Твои;
Хай зася́є лице Твоє на Твого раба, і навчи Ти мене уста́вів Своїх!
осияй раба Твоего светом лица Твоего и научи меня уставам Твоим.
Пливуть во́дні пото́ки з оче́й моїх, бо Твого Зако́ну не доде́ржують.
Из глаз моих текут потоки вод оттого, что не хранят закона Твоего.
Ти праведний, Господи, і прямі́ Твої при́суди,
Праведен Ты, Господи, и справедливы суды Твои.
бо Ти наказа́в справедливі свідо́цтва Свої й щиру правду!
Откровения Твои, которые Ты заповедал, — правда и совершенная истина.
Ни́щить мене моя ре́вність, бо мої вороги́ позабува́ли слова́ Твої.
Ревность моя снедает меня, потому что мои враги забыли слова Твои.
Ве́льми очи́щене слово Твоє, і Твій раб його любить.
Слово Твоё весьма чисто, и раб Твой возлюбил его.
Я мали́й і пого́рджений, та не забуваю нака́зів Твоїх.
Мал я и презрен, но повелений Твоих не забываю.
Праведність Твоя — праведність вічна, а Зако́н Твій — то правда.
Правда Твоя — правда вечная, и закон Твой — истина.
Недоля та у́тиск мене обгорну́ли, — але́ Твої заповіді — моя ро́зкіш!
Скорбь и горесть постигли меня; заповеди Твои — утешение моё.
Правда свідо́цтв Твоїх вічна, — подай мені розуму, й бу́ду я жити!
Правда откровений Твоих вечна: вразуми меня, и буду жить.
Цілим серцем я кличу: почуй мене, Господи, і я бу́ду держа́тись уста́вів Твоїх!
Взываю всем сердцем моим: услышь меня, Господи, — и сохраню уставы Твои.
Я кличу до Тебе, — спаси Ти мене, і я бу́ду держа́тись свідо́цтв Твоїх!
Призываю Тебя: спаси меня, и буду хранить откровения Твои.
Світа́нок я ви́передив та й вже кличу, Твого сло́ва чека́ю.
Предваряю рассвет и взываю; на слово Твоё уповаю.
Мої очі сторо́жі нічні́ випере́джують, щоб про слово Твоє розмовляти.
Очи мои предваряют утреннюю стражу, чтобы мне углубляться в слово Твоё.
Почуй же мій голос з Свого милосердя, о Господи, оживи Ти мене́ з Свого при́суду!
Услышь голос мой по милости Твоей, Господи; по суду Твоему оживи меня.
Набли́жаться ті, що за чином гане́бним ганя́ють, від Зако́ну Твого далекі,
Приблизились замышляющие лукавство; далеки они от закона Твоего.
та близьки́й Ти, о Господи, а всі Твої за́повіді — справедливість!
Близок Ты, Господи, и все заповеди Твои — истина.
Відда́вна я знаю свідо́цтва Твої, бо навіки Ти їх закла́в!
Издавна узнал я об откровениях Твоих, что Ты утвердил их навеки.
Подивись на недолю мою та мене поряту́й, бо я не забуваю Зако́ну Твого́!
Воззри на бедствие моё и избавь меня, ибо я не забываю закона Твоего.
Вступи́ся за справу мою й мене ви́зволи, за словом Своїм оживи Ти мене!
Вступись в дело моё и защити меня; по слову Твоему оживи меня.
Від безбожних спасі́ння дале́ке, бо вони не шукають Твоїх постано́в.
Далеко от нечестивых спасение, ибо они уставов Твоих не ищут.
Велике Твоє милосердя, о Господи, оживи́ Ти мене з Свого при́суду!
Много щедрот Твоих, Господи; по суду Твоему оживи меня.
Багато моїх переслі́дників та ворогів моїх, — але від свідо́цтв Твоїх не відхиля́юсь!
Много у меня гонителей и врагов, но от откровений Твоих я не удаляюсь.
Бачив я зрадників й бри́дився ними, бо не де́ржать вони Твого сло́ва.
Вижу отступников и сокрушаюсь, ибо они не хранят слова Твоего.
Подивися: люблю́ я накази Твої, — за милосердям Своїм оживи́ мене, Господи!
Зри, как я люблю повеления Твои; по милости Твоей, Господи, оживи меня.
Правда — підва́лина слова Твого, а при́суди правди Твоєї — навіки.
Основание слова Твоего истинно, и вечен всякий суд правды Твоей.
Безневи́нно вельмо́жі мене переслі́дують, та серце моє Твого слова боїться.
Князья гонят меня безвинно, но сердце моё боится слова Твоего.
Радію я словом Твоїм, ніби здо́бич велику знайшов.
Радуюсь я слову Твоему, как получивший великую прибыль.
Я неправду нена́виджу й бри́джуся нею, — покохав я Зако́на Твого́!
Ненавижу ложь и гнушаюсь ею; закон же Твой люблю.
Сім раз денно я сла́влю Тебе через при́суди правди Твоєї.
Семикратно в день прославляю Тебя за суды правды Твоей.
Мир великий для тих, хто кохає Зако́на Твого, — і не мають вони спотика́ння.
Велик мир у любящих закон Твой, и нет им преткновения.
На спасі́ння Твоє я наді́юся, Господи, і Твої заповіді вико́ную.
Уповаю на спасение Твоё, Господи, и заповеди Твои исполняю.
Душа моя де́ржить свідо́цтва Твої, і я сильно люблю́ їх.
Душа моя хранит откровения Твои, и я люблю их крепко.
Я держу́ся нака́зів Твоїх та свідо́цтв Твоїх, бо перед Тобою мої всі доро́ги!
Храню повеления Твои и откровения Твои, ибо все пути мои пред Тобою.
Блага́ння моє хай набли́зиться перед лице Твоє, Господи, за словом Своїм подай мені розуму!
Да приблизится вопль мой пред лицо Твоё, Господи; по слову Твоему вразуми меня.
Нехай при́йде молитва моя перед лице Твоє, — за словом Своїм мене ви́зволь!
Да придёт моление моё пред лицо Твоё; по слову Твоему избавь меня.
Нехай у́ста мої вимовля́ють хвалу́, бо уста́вів Своїх Ти навчаєш мене.
Уста мои произнесут хвалу, когда Ты научишь меня уставам Твоим.
Хай язик мій звіща́тиме слово Твоє, бо всі Твої за́повіді — справедли́вість.
Язык мой возгласит слово Твоё, ибо все заповеди Твои праведны.
Нехай буде рука Твоя в поміч мені, бо я вибрав нака́зи Твої.
Да будет рука Твоя в помощь мне, ибо я повеления Твои избрал.
Я пра́гну спасі́ння Твого, о Господи, а Зако́н Твій — то ро́зкіш моя!
Жажду спасения Твоего, Господи, и закон Твой — утешение моё.
Хай душа моя буде жива́, і хай сла́вить Тебе, а Твій при́суд нехай допоможе мені!
Да живёт душа моя и славит Тебя, и суды Твои да помогут мне.