Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Огієнка
Переклад Турконяка
Для дириґента хору. Синів Коре́євих. Псало́м навча́льний.
На закінчення. Пісня для синів Корея — на повчання.
Боже, своїми ушима ми чули, наші батьки́ нам оповіда́ли: велике Ти ді́ло вчинив за їхніх днів, за днів старода́вніх:
Боже, ми своїми вухами почули, наші батьки розповіли нам про справу, яку Ти здійснив у їхні дні, у давні дні.
Ти вигнав пога́нів Своєю рукою, а їх осади́в, понищив народи, а їх Ти поши́рив!
Твоя рука вигубила народи: їх Ти поселив, а народи Ти розгромив і вигнав їх.
Не мече́м бо своїм вони землю посі́ли, і їхнє раме́но їм не помогло́, — а прави́ця Твоя та раме́но Твоє, та Світло обличчя Твого́, бо Ти їх уподо́бав!
Адже не своїм мечем вони набули в спадок землю, не їхня рука врятувала їх, але Твоя правиця, Твоя сила, сяйво Твого обличчя, — бо Ти їх уподобав.
Ти Сам — Цар мій, о Боже, звели ж про спасі́ння для Якова:
Саме Ти є моїм царем і моїм Богом, що проголошуєш спасіння Якову.
Тобою поб'ємо своїх ворогів, Ім'я́м Твоїм будемо топта́ти повсталих на нас,
З Твоєю допомогою ми поборемо наших ворогів, Твоїм Іменем матимемо за ніщо тих, які повстають проти нас.
бо я буду наді́ятися не на лу́ка свого́, і мій меч не поможе мені,
Адже я не покладаюся на свій лук, і мій меч мене не врятує.
але Ти нас спасеш від противників наших, і наших нена́висників засоро́миш!
Бо Ти нас врятував від наших гнобителів; Ти засоромив тих, які нас ненавиділи.
Ми хва́лимось Богом щодня́, і пові́ки Ім'я́ Твоє сла́вимо, Се́ла, —
Тож будемо Богом хвалитися весь день, Твоїм Іменем будемо висловлювати хвалу повік.
(Музична пауза).
(Музична пауза).
та однак Ти покинув і нас засоро́мив, і вже не вихо́диш із нашими ві́йськами:
Та тепер Ти відкинув нас і засоромив, не будеш іти з нашим військом.
Ти вчинив, що від ворога ми оберну́лись назад, а наші нена́висники грабува́ли собі наш маєток.
Ти довів нас до втечі перед нашими ворогами, а наші ненависники захопили собі наше майно.
Ти віддав нас на по́їд, немов тих ове́чок, і нас розпоро́шив посеред наро́дів,
Наче овець, Ти віддав нас на поталу, розсіяв нас між народами.
Ти за бе́зцін продав Свій наро́д, і ціни́ йому не побільши́в!
За безцінь віддав Ти Свій народ, — небагато Ти отримав, коли їх виміняв.
Ти нас нашим сусідам віддав на знева́гу, на нару́гу та по́сміх для наших око́лиць,
Ти виставив нас на глузування перед нашими сусідами, на наругу й посміховисько тим, які оточують нас.
Ти нас учинив за прислі́в'я пога́нам, і головою хита́ють наро́ди на нас.
Ти зробив так, що ми стали притчею між народами, щоб між народами кивали на нас головами.
Передо мною щоденно безче́стя моє, і сором вкриває обличчя моє, —
Увесь день моя ганьба переді мною, і соромом покрилося моє обличчя
через голос того, хто лає мене й проклинає, через ворога й ме́сника.
від голосу того, хто поносить і пліткує, від обличчя ворога і гонителя.
Прийшло було все це на нас, та ми не забу́ли про Тебе, й заповіту Твого не пору́шили,
Усе це прийшло на нас, та ми Тебе не забули і не порушили Твого завіту.
не вступи́лось назад наше серце, і не відхили́вся наш крок від Твоєї доро́ги!
Наше серце не відступило назад, і Ти допустив, щоб наші стежки звернули з Твоєї дороги.
Хоч у місце шака́лів Ти ви́пхнув був нас, і прикрив був нас сме́ртною тінню, —
Адже Ти нас упокорив на місці, де нам чинили зло, і нас покрила тінь смерті.
чи й тоді ми забули Ім'я́ Бога нашого, і руки свої простягну́ли до Бога чужого?
Якщо би ми забули Ім’я нашого Бога і почали здіймати наші руки до чужого бога,
Таж про те Бог дові́дається, бо Він знає тає́мності серця, —
то хіба Бог цього не дослідить? Адже Він знає таємниці серця.
що нас побива́ють за Тебе щоденно, пораховано нас, як овечок жерто́вних.
Тож за Тебе вбивають нас щодня, нас вважають за овець, призначених на заріз.
Прокинься ж, — для чо́го Ти, Господи, спиш? Пробуди́ся, — не кидай наза́вжди!
Устань, чому спиш, Господи? Підіймись, не відкинь назавжди!
Для чо́го обличчя Своє Ти ховаєш, забуваєш про нашу недолю та нашу тісно́ту?
Чому відвертаєш Своє обличчя, не пам’ятаєш про нашу убогість і наше поневолення?
Бо душа наша зни́жилася аж до по́роху, а живіт наш приліг до землі.
Адже нашу душу втоптали в порох, наше нутро прилипло до землі.