Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!

Ти можеш змінити мову читання: ru en


Паралельне читання

← (Вихід 20) | (Вихід 22) →

Переклад Огієнка

Переклад Хоменка

  • А оце зако́ни, що ти викладеш перед ними:
  • «Оці судові закони ти покладеш перед ними.
  • Коли купиш єврейського раба, нехай він працює шість років, а сьомого нехай вийде да́рмо на волю.
  • Коли купиш раба, єврея, шість років служитиме тобі, а сьомого року вийде на волю, без відшкодування.
  • Якщо при́йде він сам один, нехай сам один і вийде; коли він має жінку, то з ним вийде й жінка його.
  • Коли він сам прийшов до тебе, сам і на волю вийде, коли з жінкою, то й жінка його вийде з ним.
  • Якщо пан його дасть йому жінку, і вона породить йому синів або дочо́к, — та жінка та діти її нехай будуть для пана її, а він нехай вийде сам один.
  • Коли господар дав йому жінку, і вродила вона йому синів або дочок, жінка й діти її будуть господареві, він же вийде сам один.
  • А якщо раб той щиро скаже: „Полюбив я пана свого, жінку свою та дітей своїх, — не вийду на волю“,
  • Як же раб скаже: Люблю я господаря мого, жінку мою і дітей моїх, не хочу виходити на волю,
  • то нехай його пан приведе́ його до суддів, і підведе його до дверей або до бічни́х одві́рків, та й проколе пан його вухо йому шилом, — і він буде робити йому повіки!
  • тоді нехай його господар приведе його перед Бога, підведе до дверей або до одвірка та й проколе йому господар вухо шилом, і той служитиме йому довіку.
  • А коли хто продасть дочку́ свою на неві́льницю, — не вийде вона, як виходять раби.
  • А коли хто продасть дочку свою як рабиню, то нехай вона не виходить, як виходять раби.
  • Якщо вона невгодна в оча́х свого пана, який призна́чив був її собі, то нехай позволить її викупити. Не вільно йому продати її до народу чужого, коли зрадить її.
  • Якщо вона не довподоби своєму господареві, що набув її був для себе, нехай дозволить викупити її; чужому ж народові продати її не має права, бо обманув її.
  • А якщо призна́чить її для сина свого, то зробить їй за правом дочо́к.
  • Коли ж синові своєму набув її, по праву дочок мусить поступати з нею.
  • Якщо візьме собі іншу, то не зменшить поживи їй, одежі їй і подру́жнього пожиття́ їй.
  • Коли ж другу візьме собі, нехай не вменшує її харчу, плаття її і подружніх прав її.
  • А коли він цих трьох речей не робитиме їй, то вона вийде да́рмо, без о́купу.
  • А коли цих трьох речей не додержав, можна їй вийти безвідшкодовно, без викупу.
  • Хто вдарить люди́ну, і вона вмре, той конче буде забитий.
  • Хто вдарить чоловіка так, що той помре, скарати нещадно його смертю.
  • А хто не чатува́в, а Бог підвів кого в його руку, то дам тобі місце, куди той утече.
  • Коли ж би то сталось однак ненароком, а Бог допустив, щоб він упав у його руки, то я призначу тобі місце, кудою втікати йому.
  • А коли хто буде замишляти на ближнього свого, щоб забити його з хитрістю, — ві́зьмеш його від же́ртівника Мого на смерть.
  • Якби ж хто замислив підступно вбити ближнього свого, то навіть від жертовника мого відірвеш його, щоб смертю скарати.
  • А хто вдарить батька свого чи матір свою, той конче буде забитий.
  • Хто вдарить батька свого або матір, скарати його смертю.
  • А хто вкраде люди́ну і продасть її, або буде вона зна́йдена в руках його, той конче буде забитий.
  • Хто вхопить людину та продасть, або знайдеться вона в руках у нього, скарати його смертю.
  • І хто проклинає батька свого чи свою матір, той конче буде забитий.
  • Хто проклинатиме свого батька або матір, скарати того смертю.
  • А коли будуть свари́тися люди, і вдарить один о́дного ка́менем або кулаком, і той не вмре, а зляже на посте́лю,
  • Коли посваряться люди, і один вдарить другого каменем чи своїм кулаком, і той не вмре, але лежатиме в ліжку,
  • якщо встане й буде проходжуватися надворі з опертям своїм, то буде оправданий той, хто вдарив, тільки нехай дасть за прогаяння ча́су його та справді вилікує.
  • і згодом підведеться, і, хоч би й на палиці, а зможе вийти з хати, то той, хто вдарив, буде вільний, тільки дасть відшкодування за втрату часу, що пролежав, та вилікує його зовсім.
  • А коли хто вдарить раба свого або невільницю свою києм, а той помре під рукою його, то конче буде покараний той.
  • Коли хто вдарить раба чи рабиню своєю палицею так, що вмре під його рукою, мусить бути строго покараний.
  • Тільки якщо той переживе день або два дні, то не буде покараний, бо він — його гроші.
  • Однак же, коли ще поживе день або два, залишити без покарання; бо він і його власність.
  • А коли будуть битися люди, і вдарять вагі́тну жінку, і скине вона дитину, а іншого нещастя не станеться, то конче буде покараний, я́к покладе на нього чоловік тієї жінки, і він дасть за присудом суддів.
  • Коли б'ються чоловіки та поштовхнуть при тому вагітну жінку, і вона скине дитину, але без іншої шкоди, то той мусить заплатити відшкодування, яке накладе жінчин чоловік, і винний заплатить згідно з судовим присудом.
  • А якщо станеться нещастя, то даси ду́шу за ду́шу,
  • А коли буде яка шкода, то даси життя за життя,
  • око за око, зуба за зуба, руку за руку, ногу за ногу,
  • око за око, зуба за зуба, руку за руку, ногу за ногу,
  • опа́рення за опарення, рану за рану, синяка за синяка.
  • опечину за опечину, рану за рану, синяка за синяка.
  • А коли хто вдарить в око раба свого, або в око невільниці своєї, і знищить його, той на волю відпустить його за око його.
  • Коли хто влучить в око раба свого або рабиню свою, і занапастить його, на волю нехай випустить його за його око.
  • А якщо виб'є зуба раба свого, або зуба невільниці своєї, той на волю відпустить того за зуба його.
  • А коли виб'є рабові своєму або рабині своїй зуба, на волю випустить його за того зуба.
  • А коли віл ударить чоловіка або жінку, а той умре, конче буде вкамено́ваний той віл, і м'ясо його не буде їджене, а власник того вола невинний.
  • Коли віл вдарить рогами мужчину або жінку на смерть, укаменувати вола на смерть, і його м'яса не можна їсти; чий же віл, той неповинен.
  • А якщо віл був битли́вим і вчора, і третього дня, і було те засвідчене у власника його, а той його не пильнував, і заб'є той віл чоловіка або жінку, — буде він укамено́ваний, а також власник буде забитий.
  • Коли ж бик уже здавна битливий, і господаря остережено, а він не доглядав за ним, і бик заколе мужчину чи жінку, вола мусять убити камінням, а його господар буде скараний смертю.
  • Якщо на нього буде накладений ви́куп, то дасть викупа за душу свою, скільки буде на нього накла́дене.
  • Коли ж накладуть відшкодування на нього, він мусить дати викуп за своє життя усе те, що накладено на нього.
  • Або вдарить віл сина, або вдарить дочку́, — буде зро́блено йому за цим законом.
  • Чи візьме бик на роги сина чи дочку, по цьому присуду чинити з ним.
  • Коли вдарить той віл раба або невільницю, то власник дасть панові того тридцять шеклів срібла, а віл той буде вкамено́ваний.
  • Коли ж бик заколе раба або рабиню, нехай дасть тридцять шеклів власникові, а бика вбити камінням.
  • А коли хто розкриє яму, або викопає яму й не закриє її, і впаде́ туди віл або осел,
  • Коли хтось розкриє копанку або викопає хтось копанку, та й не закриє, і впаде туди віл чи осел,
  • власник ями відшкодує, — верне гроші власникові його, а загинуле буде йому.
  • власник копанки мусить дати господареві відшкодування грішми, а мертве буде йому.
  • А коли чийсь віл ударить вола його ближнього, і згине той, то продадуть вола живого, а гроші за нього поділять пополови́ні, і також загинулого поділять пополови́ні.
  • Коли чийсь віл проб'є вола когось іншого, і той здохне, нехай продадуть живого вола та й поділять по половині виторг, і убите теж нехай розділять по половині.
  • А коли буде відо́ме, що віл був битли́вим і вчо́ра й третього дня, а власник його не пильнував його, то конче нехай відшкоду́є вола за того вола, а забитий буде йому.
  • Або коли було знане раніше, що віл колеться, і не доглянув за ним господар, мусить віддати вола за вола, а мертве нехай йому буде.
  • Коли хто вкраде вола або овечку, і заріже його або продасть його, то відшкодує п'ять штук великої худоби за вола того, а чотири дрібної худоби за ту овечку.
  • Коли хто вкраде вола чи вівцю та й заріже її чи продасть її, п'ять волів мусить віддати за вола і чотири вівці за одну вівцю.»

  • ← (Вихід 20) | (Вихід 22) →

    Історія оновлень Історія оновлень

    © UA biblenet - 2025