Переклад Огієнка

Переклад Хоменка

При́повісті Соломона, сина Давидового, царя Ізраїлевого, —

1

Приповідки Соломона, сина Давида,
царя Ізраїля,

2

щоб пізна́ти премудрість і карність, щоб зрозуміти розсу́дні слова,

2

щоб пізнати мудрість і навчання,
щоб зрозуміти слова розсудні,

3

щоб прийняти напоу́млення мудрости, праведности, і пра́ва й простоти,

3

щоб засвоїти (собі) освічену науку,
— справедливість, правосуддя та правоту, —

4

щоб мудрости дати простоду́шним, юнако́ві — пізна́ння й розва́жність.

4

щоб дати простодушним розсудність,
юнакові знання та обачність,

5

Хай послухає мудрий — і примно́жить науку, а розумний здобу́де хай мудрих думо́к,

5

щоб мудрий слухав і зростав у знанні,
розумний придбав здорові засади,

6

щоб пізнати ту при́повість та загадко́ве говорення, слова мудреці́в та їхні за́гадки.

6

щоб зрозумів приповідки та приховане значення,
слова мудрих та їхні загадки.

7

Страх Господній — початок прему́дрости, — нерозумні пого́рджують мудрістю та напу́чуванням.

7

Острах Господній — початок мудрости;
безумні мудрістю й навчанням нехтують.

8

Послухай, мій сину, напу́чення батька свого́, і не відкидай науки матері своєї, —

8

Слухай, мій сину, настанови батька твого;
не відкидай поучування матері твоєї,

9

вони бо хороший вінок для твоєї голови, і прикра́са на шию твою.

9

бо це гарний вінець тобі на голову,
намисто тобі на шию.

10

Мій сину, як грішники будуть тебе намовляти, — то з ними не згоджуйся ти !

10

Мій сину! коли тебе будуть зводити грішні,
не піддавайся!

11

Якщо скажуть вони: „Ходи з нами, чатуймо на кров, безпричи́нно засядьмо на неповинного,

11

Як скажуть: “Ходи з нами, засядьмо на кров невинну,
причаймося на безвинного — без усякої причини,

12

живих поковтаймо ми їх, як шео́л, та здорових, як тих, які сходять до гро́бу!

12

поглиньмо їх, мов Шеол, живих,
цілком, мов би вони провалилися в пропасть!

13

Ми зна́йдемо всіляке багатство цінне́, перепо́внимо здо́биччю наші хати́.

13

Ми знайдемо всяких благ дорогоцінних,
сповнимо наші доми здобиччю.

14

Жеребо́к свій ти кинеш із нами, — буде са́ква одна для всіх нас“, —

14

Кинь жереб твій разом із нами,
гаман нехай один буде в усіх нас!”

15

сину мій, — не ходи ти доро́гою з ними, спини́ но́гу свою від їхньої сте́жки,

15

Мій сину! не ходи по їхній дорозі з ними,
зверни ногу твою з їхньої стежки,

16

бо біжать їхні но́ги на зло, і поспішають, щоб кров проливати!

16

бо ноги їх біжать до злого,
поспішають, щоб кров пролити.

17

Бож нада́рмо поставлена сі́тка на о́чах усього крила́того:

17

Таж даремно розставляють сіть
в очах усілякої пернатої породи.

18

то вони на кров власну чату́ють, засідають на душу свою!

18

Вони ж на власну кров чигають,
на самих себе засідають.

19

Такі то доро́ги усіх, хто за́здрий чужого добра: воно́ бере душу свого власника́!

19

Такий кінець усіх тих, що на здирство ласі;
воно вбиває того, хто його в собі має.

20

Кличе мудрість на вулиці, на пло́щах свій голос дає,

20

Мудрість по вулицях голосить,
свій голос по майданах піднімає,

21

на шумли́вих місцях проповідує, у місті при входах до брам вона каже слова́ свої:

21

на роздоріжжях гомінливих кличе,
при входах у браму в місті виголошує:

22

„Доки ви, нерозумні, глупо́ту любитимете? Аж доки насмі́шники будуть кохатись собі в глузува́нні, а безглу́зді нена́видіти будуть знания?

22

“Докіль, придуркуваті, дурноту любитимете?
Докіль насмішники кохатимуться в насмішках,
безумні ненавидітимуть науку?

23

Зверніться но ви до карта́ння мого́, — ось я виллю вам духа свого, сповіщу́ вам слова свої!

23

Верніться на мою дорогу;
ось ізіллю на вас мій дух,
слова мої звіщу вам.

24

Бо кликала я, та відмовились ви, простягла́ була руку свою, та ніхто не прислу́хувався!

24

За те, що кликала я, та ви зреклися,
як простягала руку, ніхто не хотів зважати,

25

І всю раду мою ви відкинули, карта́ння ж мого не схотіли!

25

за те, що гордували всякою порадою моєю,
моїх докорів не сприймали, —

26

Тож у вашім нещасті сміятися буду і я, насміха́тися буду, як при́йде ваш страх.

26

то я буду сміятися з вашого нещастя,
я буду кпити, як на вас страх надійде;

27

Коли при́йде ваш страх, немов вихор, і прива́литься ваше нещастя, мов буря, як при́йде недоля та у́тиск на вас,

27

як страх на вас надійде, немов буря;
злетить на вас нещастя, немов вихор,
коли на вас наляже гніт і смуток.

28

тоді кликати бу́дуть мене, але не відпові́м, будуть шукати мене, та не зна́йдуть мене, —

28

Тоді будуть до мене кликати, та я не обізвуся,
будуть шукати мене пильно, але не знайдуть.

29

за те, що науку знена́виділи, і не ви́брали стра́ху Господнього,

29

За те, що вони зненавиділи науку,
страху Господнього не прийняли,

30

не хотіли поради моєї, пого́рджували всіма моїми доко́рами!

30

поради моєї не бажали,
знехтували всі мої докори, —

31

І тому́ хай їдять вони з пло́ду дороги своєї, а з порад своїх хай насища́ються, —

31

тому плоди своїх учинків їстимуть,
наситяться задумами своїми.

32

бо відсту́пство безумних заб'є їх, і безпе́чність безтя́мних їх ви́губить!

32

Бо відступництво невігласів їх убиває,
і безтурботність дурнів губить їх.

33

А хто мене слухає, той буде жити безпе́чно, і буде спокійний від страху перед злом!“

33

Хто ж слухає мене, той житиме безпечно,
і буде спокійний, не боявшися лиха”.

Паралельне читання

Переклад Огієнка

Переклад Хоменка

Приповістей 1

Приповістей 1