Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Огієнка
Переклад Турконяка
При́повісті Соломона, сина Давидового, царя Ізраїлевого, —
Притчі Соломона, Давидового сина, який царював у Ізраїлі,
щоб пізна́ти премудрість і карність, щоб зрозуміти розсу́дні слова,
щоб пізнавати мудрість і повчання, зрозуміти слова мудрості,
щоб прийняти напоу́млення мудрости, праведности, і пра́ва й простоти,
засвоїти красномовні вислови, зрозуміти справжню істину та як здійснювати суд;
щоб мудрости дати простоду́шним, юнако́ві — пізна́ння й розва́жність.
щоби простим людям дати кмітливість, молодому юнакові — знання та розуміння.
Хай послухає мудрий — і примно́жить науку, а розумний здобу́де хай мудрих думо́к,
Адже, почувши це, мудрий стане мудрішим, розумний здобуде вміння керувати,
щоб пізнати ту при́повість та загадко́ве говорення, слова мудреці́в та їхні за́гадки.
пізнає притчу, таємниче слово, вислови мудрих і загадки.
Страх Господній — початок прему́дрости, — нерозумні пого́рджують мудрістю та напу́чуванням.
Початок мудрості — страх Божий, добре розуміння в усіх, хто згідно з ним діє. Пошана до Бога — початок знання, а безбожні будуть нехтувати мудрістю та повчанням.
Послухай, мій сину, напу́чення батька свого́, і не відкидай науки матері своєї, —
Прислухайся, сину, до повчання свого батька і не відкидай настанови своєї матері,
вони бо хороший вінок для твоєї голови, і прикра́са на шию твою.
оскільки прекрасний вінок отримаєш для твоєї голови і золоту оздобу на твою шию.
Мій сину, як грішники будуть тебе намовляти, — то з ними не згоджуйся ти !
Сину, хай тебе не зведуть безбожні люди, і не погоджуйся, коли намовлятимуть тебе, кажучи:
Якщо скажуть вони: „Ходи з нами, чатуймо на кров, безпричи́нно засядьмо на неповинного,
Іди з нами, стань учасником пролиття крові — несправедливо сховаємо в землі праведного чоловіка;
живих поковтаймо ми їх, як шео́л, та здорових, як тих, які сходять до гро́бу!
поглинемо його живцем, немов ад [1] , — зітремо пам’ять про нього із землі;
Ми зна́йдемо всіляке багатство цінне́, перепо́внимо здо́биччю наші хати́.
присвоїмо собі його велике майно, — наповнимо здобиччю наші оселі;
Жеребо́к свій ти кинеш із нами, — буде са́ква одна для всіх нас“, —
кинь з нами свій жереб, усі будемо мати спільний гаманець, — нехай буде в нас один мішок!
сину мій, — не ходи ти доро́гою з ними, спини́ но́гу свою від їхньої сте́жки,
Не йди з ними в дорогу, зверни свою ногу з їхньої стежки!
бо біжать їхні но́ги на зло, і поспішають, щоб кров проливати!
Адже їхні ноги біжать до зла і поспішають проливати кров.
Бож нада́рмо поставлена сі́тка на о́чах усього крила́того:
Однак, не без підстав розтягують сітку на птахів!
то вони на кров власну чату́ють, засідають на душу свою!
Учасники вбивства самі на себе накликають лихо, — страшне знищення беззаконних людей.
Такі то доро́ги усіх, хто за́здрий чужого добра: воно́ бере душу свого власника́!
Такі дороги в усіх, хто творить беззаконня, — вони гублять свою душу безбожністю.
Кличе мудрість на вулиці, на пло́щах свій голос дає,
Мудрість оспівується на вулицях, вона виявляє себе на площах.
на шумли́вих місцях проповідує, у місті при входах до брам вона каже слова́ свої:
Вона промовляє з висоти мурів, засідає при брамах володарів і при брамах міста сміливо говорить:
„Доки ви, нерозумні, глупо́ту любитимете? Аж доки насмі́шники будуть кохатись собі в глузува́нні, а безглу́зді нена́видіти будуть знания?
Поки простодушні тримаються правди, — не посоромляться! А нерозумні, які люблять гордощі, стали безбожними і зненавиділи знання.
Зверніться но ви до карта́ння мого́, — ось я виллю вам духа свого, сповіщу́ вам слова свої!
Тож вони заслужили собі на осуд. Ось, я донесу до вас промовлене моїм подихом, — навчу вас мого слова.
Бо кликала я, та відмовились ви, простягла́ була руку свою, та ніхто не прислу́хувався!
Оскільки я закликала, а ви не прислухалися, переконувала словами, а ви не звертали уваги,
І всю раду мою ви відкинули, карта́ння ж мого не схотіли!
адже ви знехтували моїми порадами, а мої повчання відкинули.
Тож у вашім нещасті сміятися буду і я, насміха́тися буду, як при́йде ваш страх.
Тому і я посміюся з вашої погибелі, радітиму, коли вас спіткає знищення;
Коли при́йде ваш страх, немов вихор, і прива́литься ваше нещастя, мов буря, як при́йде недоля та у́тиск на вас,
коли зненацька налетить на вас замішання, і, немов вихор, надійде нещастя; коли до вас прийде скрута та облога, — коли найде на вас погибель.
тоді кликати бу́дуть мене, але не відпові́м, будуть шукати мене, та не зна́йдуть мене, —
Тоді будете: коли волатимете до мене, то я не почую вас; шукатимуть мене погані люди, та не знайдуть.
за те, що науку знена́виділи, і не ви́брали стра́ху Господнього,
Адже вони зненавиділи мудрість і не обрали Господнього страху,
не хотіли поради моєї, пого́рджували всіма моїми доко́рами!
і вони не забажали сприймати моїх порад, глузували з моїх повчань.
І тому́ хай їдять вони з пло́ду дороги своєї, а з порад своїх хай насища́ються, —
Тому скуштують плодів власних доріг і наситяться своєю безбожністю.
бо відсту́пство безумних заб'є їх, і безпе́чність безтя́мних їх ви́губить!
За погане ставлення до дітей будуть вигублені, викриття призводить безбожних до погибелі.