Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Огієнка
Переклад Куліша та Пулюя
Мудра жінка будує свій дім, а безумна своєю рукою руйнує його́.
Жона розумна дом свій будує, безумна ж розвалить його своїми руками.
Хто ходить в просто́ті своїй, боїться той Господа, а в ко́го доро́ги криві́, той пого́рджує Ним.
Хто ходить правою дорогою, той Господа боїться, чиї ж дороги криві, той про него не дбає.
На устах безу́мця галу́зка пихи́, а губи премудрих їх стережу́ть.
В безумного в устах — бич гординї; мудрих же уста оберігають їх.
Де немає биків, там я́сла порожні, а щедрість врожа́ю — у силі вола́.
Де воликів нема, порожні там і ясла; а хороший вроджай від сили волів.
Сві́док правдивий не лже, а сві́док брехливий говорить неправду.
Правдливий сьвідок неправди не говорить, а ложний сьвідок наговорить багато неправди.
Насмішник шукає премудрости, — та надаре́мно, пізна́ння легке́ для розумного.
Шукає мудростї безпутний та й не знаходить, а мудрому знаннє легке.
Ходи зда́лека від люди́ни безу́мної, і від того, в кого́ мудрих уст ти не бачив.
Ійди геть від того, хто розуму не має, в кого невидні тобі уста розумні.
Мудрість розумного — то розумі́ння дороги своєї, а глупо́та дурних — то ома́на.
Мудрість розумного — свою дорогу знати, дурнота ж безумних — збиватись із дороги.
Нерозумні сміються з гріха́, а між праведними — уподо́бання.
Недоумки з гріха сьміються, а між праведними — ласкавість.
Серце знає гірко́ту своєї душі, і в радість його не втручається інший.
Журбу душі своєї всяке серце знає, і в радощі його чужому не мішатись.
Буде ви́гублений дім безбожних, а намет безневи́нних розкві́тне.
Будинок беззаконних розпадеться, а доброго намет, знай, процьвітати буде.
Буває, доро́га люди́ні здається простою, та кінець її — стежка до смерти.
Доволї є шляхів, що нам здаються праві, та конець їх — се дорога до смертї.
Також іноді і від сміху́ болить серце, і закі́нчення радости — сму́ток.
І при сьміху болить нераз серце, та й кінцем радощів буває смуток.
Хто підступного серця, наси́титься той із доріг своїх, а добра люди́на — із чинів своїх.
Чоловік із ледачим серцем насититься з поступків своїх, а добрий — зо своїх.
Вірить безглу́здий в кожні́сіньке слово, а мудрий зважає на кро́ки свої.
Безумний віри йме всякому слову, а розумний вважає на дороги свої.
Мудрий боїться й від злого вступає, нерозумний же гні́вається та сміли́вий.
Тямущий злого, знай, опасливо боїться, безумний же буйний і надїєн сам на себе.
Скорий на гнів учиняє глупо́ту, а люди́на лукава знена́виджена.
Чоловік-горячка, буває, що й дурницю зробить, хто ж нарочно чинить зло, — ненависний.
Нерозумні глупо́ту вспадко́вують, а мудрі знання́м коронуються.
Невіжі унаслїдують дурноту, розумні же вквітчаються знаннєм.
Покло́няться злі перед добрими, а безбожники — при брамах праведного.
Ледачі добрим уклоняться низенько, а й безбожні — в воротях праведника.
Убогий знена́виджений навіть ближнім своїм, а в багатого дру́зі числе́нні.
Бідного не любить навіть рідня його, а в богатого повно приятелїв.
Хто погорджує ближнім своїм, той грішить, а ласка́вий до вбогих — блаже́нний.
Грішить, хто ближнїм гордує, а благословен той, хто до вбогого милосердний.
Чи ж не блу́дять, хто о́ре лихе? А милість та правда для тих, хто о́ре добро́.
Ті помиляються, що задумують зло, любов і віра тим, хто думає про добре.
Кожна праця прино́сить доста́ток, але́ праця уст в недоста́ток веде́.
З усякої працї є користь, а з пустого балакання хиба тільки шкода.
Корона премудрих — їхня му́дрість, а віне́ць нерозумних — глупо́та.
Вінець мудрих — їх багацтво, а дурощі дурних — дурощами й остануть.
Свідок правдивий визво́лює душі, а свідок обма́нливий — бре́хні торо́чить.
Сьвідок правдомовний рятує душі, а льживий тільки багато льжи насплїтає.
У Господньому стра́хові сильна наді́я, і Він пристано́вище ді́тям Своїм.
В Господнїм страсї кріпка надїя; всїм синам своїм він — утечище.
Страх Господній — крини́ця життя, щоб віддаля́тися від пасток смерти.
Господень страх — се джерело жизнї; він відвертає від западень смертї.
У числе́нності люду вели́чність царя, а в бра́ку народу — погибіль воло́даря.
Величен царь тодї, як люд великий лїчбою, як же омаль людей — біда князеві.
Терпели́вий у гніві — багаторозумний, а гнівли́вий вчиняє глупо́ту.
Терпеливий чоловік показує великий розум, а хто на гнїв палкий, виявлює дурноту.
Ла́гідне серце — життя то для тіла, а за́здрість — гнили́зна косте́й.
Лагідне серце життє для тїла, а зависть зжерає й костї.
Хто тисне нужде́нного, той ображає свого Творця́, а хто милости́вий до вбогого, той поважає Його.
Хто вбогого тїснить — творця його зневажає, хто ж Бога чтить, бідного спомагає.
Безбожний у зло своє падає, а праведний повний надії й при смерті своїй.
Безбожний за зло своє буде відкинен, а праведний і при смертї має надїю.
Мудрість має спочи́нок у серці розумного, а що в нутрі безумних, те ви́явиться.
У серцї в мудрого мудрість спочиває, та й між неуками дає про себе знати.
Праведність люд підійма́є, а беззако́ння — то сором наро́дів.
Праведність підносить у гору народ, а безбожність — сором народів.