Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Огієнка
Переклад Куліша та Пулюя
Заміри серця належать люди́ні, та від Господа — відповідь язика.
Чоловік укладає в свойому серцї, від Господа ж залежна відповідь язиком.
Всі дороги люди́ни чисті в очах її, та зважує душі Господь.
Всї путї чоловіка чисті в очах його, Господь же на вазї важить душі.
Поклади свої чи́ни на Господа, і будуть поста́влені міцно думки́ твої.
На Господа в твоїх дїлах і справах здайся, то й задуми твої спевняться нехибно.
Все Господь учинив ради ці́лей Своїх, — і безбожного на днину зла.
Все сотворив Бог про себе, ба й безбожника — на день його горя.
Оги́да для Господа всякий бундю́чний, — ручу́ся: не буде такий без вини!
Всякий гордий серцем — гидота в Господа, можна заручити, що без кари не обійдеться.
Провина вику́плюється через милість та правду, і страх Господній відво́дить від злого.
Милосердєм і правдою обмиваєсь гріх, і страх Господень одводить од зла.
Як дороги люди́ни Господь уподо́бає, то й її ворогів Він зами́рює з нею.
Як чоловікові путї приятнї Богу, так мирить він із ним і ворогів його.
Ліпше мале справедливе, аніж великі прибу́тки з безпра́в'я.
Лїпше не многе з правдою, анїж з кривдою добутки превеликі.
Розум люди́ни обдумує путь її, але кроки її наставля́є Госпо́дь.
Обдумує свій путь людськеє серце, та Господь править ходом його.
Виріша́льне слово в царя на губа́х, тому в су́ді уста́ його не спроневі́ряться.
В царських устах — слово пророче; уста його не мають помилятись в судї.
Вага й ша́льки правдиві — від Господа, все каміння ваго́ве в торби́нці — то ді́ло Його.
Вірна вага й мисочки вагові у Господа, в його й усї камінцї вагові в саквах.
Чинити безбожне — оги́да царям, бо трон змі́цнюється справедливістю.
Ненавидне царям людей безбожних дїло: бо правдою стоїть престол твердо.
Уподо́ба царя́м — губи пра́ведности, і він любить того, хто правдиве говорить.
Правдивиї уста цареві до вподоби, й говорючого правду він любить.
Гнів царя — вісник смерти, та мудра люди́на злагі́днить його́.
Царська досада — се вістун смертї, та мудрий чоловік улагодить його.
У світлі царсько́го обличчя — життя, а його уподо́ба — мов хмара доще́ва весною.
В ясному поглядї царському — життє, й ласкавість його — мов довго дожиданий дощ.
Набува́ння премудрости — як же це ліпше від золота, набува́ння ж розуму — добірні́ше від срі́бла!
Придбати собі мудрість — се лучше над золото, й набути розум — се дорожше над добірне срібло.
Путь справедливих — ухиля́тись від зла; хто дорогу свою береже, той душу свою охоро́нює.
Путь праведних одвертаєсь від зла; той береже душу свою, хто береже путь свій.
Перед загибіллю гордість буває, а перед упа́дком — бундю́чність.
Попереду погибелї йде гординя, а поперед упадку — надуте серце.
Ліпше бути покі́рливим із ла́гідними, ніж здо́бич ділити з бундю́чними.
Лучше з тихими духом смирятись, нїж з гордими здобич паювати.
Хто вважає на слово, той зна́йде добро, хто ж надію складає на Господа — буде блаженний.
Хто веде дїло розумно, той знаходить щастє; блажен, хто в Господї надїю має.
Мудросердого кличуть „розумний“, а со́лодощ уст прибавляє науки.
Розсудливим назвуть того, в кого мудре серце, та красномовність додасть ваги ученостї.
Розум — джерело життя власнико́ві його, а карта́ння безумних — глупо́та.
Криниця жизняна — розум у розумних, а ученість безумних — дурощі.
Серце мудрого чинить розумними уста його, і на уста його прибавляє навча́ння.
Серце в мудрого чинить язик його мудрим; воно й губам його в промові помагає.
Приємні слова́ — щільнико́вий то мед, солодкий душі й лік на кості.
Приятна мова — се текучий мід із соту; солодкий він душі, і мов лїк для костей.
Буває, дорога люди́ні здається просто́ю, та кінець її — стежка до смерти.
Бувають путї, що здаються прості, та конець їх — дорога до смертї.
Люди́на трудя́ща працює для себе, бо до того примушує рот її.
Працюючий працює для себе, бо примушує рот його до того.
Нікчемна люди́на копає лихе, а на у́стах її — як палю́чий огонь.
Лукавий чоловік задумає лихо, й в устах у його — мов огонь жерущий.
Лукава людина сварки́ розсіває, а обмо́вник розді́лює дру́зів.
Зрадливий чоловік сїє незгоду, а доносчик і приятелїв розводить.
Насильник підмо́влює друга свого, і провадить його по недобрій дорозі.
Чоловік підступний ближнього з путя звертає, й веде його на лиху дорогу;
Хто прижму́рює очі свої, той круті́йства виду́мує, хто губами знаки подає, той виконує зло.
Він жмурить очі, придумує зраду; закусує губи, — ось готове ледарство.
Сиви́зна — то пишна корона, знахо́дять її на дорозі праведности.
Вінок величній — волоссє біле, коли знайдеся на праведній дорозї.
Ліпший від силача́, хто не скорий до гніву, хто ж панує над собою самим, ліпший від завойо́вника міста.
Довготерпеливий дужший від силача; себе гамувати — се більш, нїж місто звоювати.