Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Огієнка
Переклад Турконяка
Заміри серця належать люди́ні, та від Господа — відповідь язика.
Всі дороги люди́ни чисті в очах її, та зважує душі Господь.
Усі вчинки покірного відкриті перед Богом, — безбожні ж у день лиха пропадуть.
Поклади свої чи́ни на Господа, і будуть поста́влені міцно думки́ твої.
Все Господь учинив ради ці́лей Своїх, — і безбожного на днину зла.
Оги́да для Господа всякий бундю́чний, — ручу́ся: не буде такий без вини!
Кожний гордий серцем — нечистий перед Богом; хто неправедно ручається — такому не уникнути кари.
Провина вику́плюється через милість та правду, і страх Господній відво́дить від злого.
Як дороги люди́ни Господь уподо́бає, то й її ворогів Він зами́рює з нею.
Діяти за правдою — початок доброї дороги, адже це приємніше для Бога, ніж принесення жертв.
Ліпше мале справедливе, аніж великі прибу́тки з безпра́в'я.
Хто шукає Господа, знайде пізнання з праведністю, а ті, хто щиро Його шукає, знайдуть мир.
Розум люди́ни обдумує путь її, але кроки її наставля́є Госпо́дь.
Усі Господні діла — зі справедливістю, а безбожний зберігається на день лиха.
Виріша́льне слово в царя на губа́х, тому в су́ді уста́ його не спроневі́ряться.
На устах царя — священний вирок, — на суді його уста не схиблять.
Вага й ша́льки правдиві — від Господа, все каміння ваго́ве в торби́нці — то ді́ло Його.
Рівновага терезів — праведність перед Господом; Його діла — важки точні.
Чинити безбожне — оги́да царям, бо трон змі́цнюється справедливістю.
Чинити зло — огида для царя, адже престол влади облаштовується праведністю.
Уподо́ба царя́м — губи пра́ведности, і він любить того, хто правдиве говорить.
Приємні цареві праведні уста, — він любить слова правди.
Гнів царя — вісник смерти, та мудра люди́на злагі́днить його́.
Гнів царя — вісник смерті, та мудра людина його вмилостивить.
У світлі царсько́го обличчя — життя, а його уподо́ба — мов хмара доще́ва весною.
Син царя — у світлі життя, і ті, хто в його прихильності, — наче хмара пізнього дощу.
Набува́ння премудрости — як же це ліпше від золота, набува́ння ж розуму — добірні́ше від срі́бла!
Коли мудрість будує гнізда — це краще за золото, і гнізда розуму — кращі за срібло.
Путь справедливих — ухиля́тись від зла; хто дорогу свою береже, той душу свою охоро́нює.
Дороги життя оминають зло, і шляхи праведності продовжують життя. Хто приймає повчання, той перебуватиме в добрі; хто дотримується застережень, осягне мудрість. Хто слідкує за своїми дорогами, той і душу свою береже. Хто любить своє життя, той стримуватиме свої вуста.
Перед загибіллю гордість буває, а перед упа́дком — бундю́чність.
Гордість передує погибелі, а падінню — безумність.
Ліпше бути покі́рливим із ла́гідними, ніж здо́бич ділити з бундю́чними.
Кращий сумирний, який у приниженні, ніж той, хто ділить здобич із гордими.
Хто вважає на слово, той зна́йде добро, хто ж надію складає на Господа — буде блаженний.
Хто розумно провадить діла, той знаходить добро, а хто покладається на Бога, той блаженний.
Мудросердого кличуть „розумний“, а со́лодощ уст прибавляє науки.
Мудрих і розсудливих називають поганими, а радше слухають солодких у слові.
Розум — джерело життя власнико́ві його, а карта́ння безумних — глупо́та.
Розум для тих, хто його придбав, є джерелом життя, а настанови нерозумних — зло.
Серце мудрого чинить розумними уста його, і на уста його прибавляє навча́ння.
Серце мудрого думає про те, що виходить з його уст; його уста зодягнуться в розважливість.
Приємні слова́ — щільнико́вий то мед, солодкий душі й лік на кості.
Приємні слова — як вощина з медом, її солодкий смак — оздоровлення для душі.
Буває, дорога люди́ні здається просто́ю, та кінець її — стежка до смерти.
Є дороги, які видаються людині правильними, однак їхній кінець дивиться на дно аду.
Люди́на трудя́ща працює для себе, бо до того примушує рот її.
Людина важко на себе працює і проганяє свою погибель, однак крутій носить погибель на своїх устах.
Нікчемна люди́на копає лихе, а на у́стах її — як палю́чий огонь.
Безглузда людина риється в злі й на своїх губах, наче скарб, збирає вогонь.
Лукава людина сварки́ розсіває, а обмо́вник розді́лює дру́зів.
Лукава людина поширює зло і смолоскип обману запалює лиходійствами, і сіє розділення серед друзів.
Насильник підмо́влює друга свого, і провадить його по недобрій дорозі.
Беззаконна людина спокушає друзів і веде їх на недобрі дороги.
Хто прижму́рює очі свої, той круті́йства виду́мує, хто губами знаки подає, той виконує зло.
Хто втупив свої очі, той задумує підступне, окреслює своїми устами всяке зло; такий — піч злоби.
Сиви́зна — то пишна корона, знахо́дять її на дорозі праведности.
Сивина — це вінець честі; її знаходять на шляхах правди.
Ліпший від силача́, хто не скорий до гніву, хто ж панує над собою самим, ліпший від завойо́вника міста.
Терпелива людина краща за сильну, а хто панує над гнівом, кращий від того, хто здобуває місто.