Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Огієнка
Переклад Хоменка
Ліпший черствий кусок зо споко́єм, ніж дім, повний у́чти м'ясної зо сваркою.
Ліпше шматок хліба та мир до нього,
ніж хата, повна жертвенного м'яса, та незгода.
ніж хата, повна жертвенного м'яса, та незгода.
Раб розумний панує над сином безпутнім, і серед братів він поділить спа́док.
Розумний слуга старшує над ганебним сином,
— з братами він розділить спадщину.
— з братами він розділить спадщину.
Для срі́бла — топи́льна посу́дина, а го́рно — для золота, Господь же серця випробо́вує.
Як горно срібло, а вогонь золото,
так Господь випробовує серце.
так Господь випробовує серце.
Лиходій слухається уст безбожних, слухає неправдомо́в язика лиході́йного.
Злочинець уважний на згубну мову,
а брехун прислухається до лукавого язика.
а брехун прислухається до лукавого язика.
Хто сміється з убогого, той ображає свого Творця, хто радіє з нещастя, — не буде такий без вини.
Хто з бідного сміється, той його Творця зневажає;
і хто нещастю радий, той не уникне кари.
і хто нещастю радий, той не уникне кари.
Корона для ста́рших — ону́ки, а пишно́та дітей — їхні батьки́.
Вінець старих людей — сини синів;
слава ж дітей — їхні батьки.
слава ж дітей — їхні батьки.
Не присто́йна безумному мова поважна, а тим більше шляхе́тному — мова брехли́ва.
Не личить дурневі наказуюча мова,
тим менше князеві — уста брехливі.
тим менше князеві — уста брехливі.
Хабар в о́чах його власника́ — самоцві́т: до всьо́го, до чого пове́рнеться, буде щасти́ти йому́.
Гостинець — самоцвіт для того, хто його має:
куди б не обернувсь він, матиме щастя.
куди б не обернувсь він, матиме щастя.
Хто шукає любови — провину ховає, хто ж про неї повто́рює, розго́нює дру́зів.
Хто провину покриває — той любови шукає;
хто ж її згадує в розмові, той друзів розділяє.
хто ж її згадує в розмові, той друзів розділяє.
На розумного більше впливає одне остере́ження, як на глупака́ сто ударів.
Більше картання проймає розумного,
аніж дурного сто ударів.
аніж дурного сто ударів.
Злий шукає лише неслухня́ности, та вісник жорстокий на нього пошлеться.
Лихий шукає тільки заколоту,
тож на нього посланий буде жорстокий ангел.
тож на нього посланий буде жорстокий ангел.
Ліпше спітка́ти обезді́тнену ведмедицю, що кидається на люди́ну, аніж нерозумного в глупо́ті його.
Ліпше наштовхнутись на ведмедицю, в якої відібрано ведмежат,
аніж на дурня, коли він шаліє.
аніж на дурня, коли він шаліє.
Хто відплачує злом за добро, — не відступить лихе з його дому.
Хто за добро злом платить,
від хати того зло не відійде.
від хати того зло не відійде.
Почин сварки — то про́рив води, тому перед ви́бухом сварки покинь ти її!
Почати сварку — немов випустити воду:
покинь спір, заки зчиниться сварка.
покинь спір, заки зчиниться сварка.
Хто оправдує несправедливого, і хто засуджує праведного, — оби́два вони Господе́ві оги́дні.
І той, хто винного виправдує, і той, хто праведника обвинувачує,
обидва вони огидні Господеві.
обидва вони огидні Господеві.
На́що ті гроші в руці нерозумного, щоб мудрість купити, як мо́зку нема?
Навіщо гроші в руках дурня?
Щоб мудрости купити? Таж у нього розуму нема.
Щоб мудрости купити? Таж у нього розуму нема.
Правдивий друг любить за всякого ча́су, в недолі ж він робиться братом.
Друг любить протягом усього часу;
він братом буде, коли спаде нещастя.
він братом буде, коли спаде нещастя.
Люди́на, позба́влена розуму, ру́читься, — пору́ку дає за друга свого.
Не має глузду той, хто зобов'язується
і дає запоруку перед ближнім.
і дає запоруку перед ближнім.
Хто сварку кохає, той любить гріх; хто ж підвищує уста свої, той шукає нещастя.
Хто любить рани, той любить сварку;
а хто нахабний, той занепаду шукає.
а хто нахабний, той занепаду шукає.
Люди́на лукавого серця не зна́йде добра, хто ж лука́вить своїм язико́м, упаде в зло.
Підступне серце добра не знаходить;
язик лукавий у біду потрапляє.
язик лукавий у біду потрапляє.
Хто родить безумного, родить на смуток собі, і не поті́шиться батько безглуздого.
Хто народжує дурня — собі на журбу народжує;
тим то батько дурного радощів не знає.
тим то батько дурного радощів не знає.
Серце радісне добре лікує, а пригно́блений дух сушить ко́сті.
Веселе серце — ліки добрі;
а дух прибитий висушує й кості.
а дух прибитий висушує й кості.
Безбожний таємно бере хабара́, щоб зігнути путі правосу́ддя.
Гостинці з пазухи бере безбожний,
щоб скривити стежки правосуддя.
щоб скривити стежки правосуддя.
З обличчям розумного — мудрість, а очі глупця́ — аж на кінці землі.
Мудрість у розумного перед очима,
дурного ж очі на край землі несуться.
дурного ж очі на край землі несуться.
Нерозумний син — смуток для батька, для своєї ж родительки — гі́ркість.
Безумний син своєму батькові досада,
і гіркота тій, що його вродила.
і гіркота тій, що його вродила.
Не добре карати справедливого, бити шляхе́тних за щирість!
Карати справедливого не добре,
як і бити благородного за правоту.
як і бити благородного за правоту.
Хто слова́ свої стримує, той знає пізна́ння, і холоднокро́вний — розумна люди́на.
Хто в словах здержливий, той має знання,
і розумний той, у кого кров холодна.
і розумний той, у кого кров холодна.