Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Огієнка
Переклад Куліша та Пулюя
Ліпший черствий кусок зо споко́єм, ніж дім, повний у́чти м'ясної зо сваркою.
Шматочок сухаря та мир до його далеко лучше, нїж хата, повна порізаного скоту, з сварнею.
Раб розумний панує над сином безпутнім, і серед братів він поділить спа́док.
Слуга розумний старшує над безумним сином, і між братами він спадок роздїлить.
Для срі́бла — топи́льна посу́дина, а го́рно — для золота, Господь же серця випробо́вує.
У горнї й в огнї очищаєсь золото й срібло, Господь же витрібовує серця.
Лиходій слухається уст безбожних, слухає неправдомо́в язика лиході́йного.
На злющу мову лиш падлюка вважає; лукавий слухає зрадливого навчання.
Хто сміється з убогого, той ображає свого Творця, хто радіє з нещастя, — не буде такий без вини.
Хто вбогого поругає, той творця його зневажає; кого нещастє звеселяє, той не зістанеться безкарен.
Корона для ста́рших — ону́ки, а пишно́та дітей — їхні батьки́.
Вінець людей старих — сини синів, унуки, а слава дїтей — родичі їх.
Не присто́йна безумному мова поважна, а тим більше шляхе́тному — мова брехли́ва.
Дурному не личить поважная мова, тим меньше значньому уста неправдливі.
Хабар в о́чах його власника́ — самоцві́т: до всьо́го, до чого пове́рнеться, буде щасти́ти йому́.
Гостинець — се дорогий камінь у того, що вміє ним владати; куди нї обернесь, пощастить йому.
Хто шукає любови — провину ховає, хто ж про неї повто́рює, розго́нює дру́зів.
Хто провину покриває — любови шукає, хто ж про неї все згадує — друга відвертає.
На розумного більше впливає одне остере́ження, як на глупака́ сто ударів.
Розумного докір більше діймає, нїж дурного сто вдарів.
Злий шукає лише неслухня́ности, та вісник жорстокий на нього пошлеться.
Хто бурить — у того тілько лихе на думцї; на його посланий буде ангел без милосердя.
Ліпше спітка́ти обезді́тнену ведмедицю, що кидається на люди́ну, аніж нерозумного в глупо́ті його.
Лучше стрітити ведмедицю, що їй дїтей взято, нїж дурного з його дурнотою.
Хто відплачує злом за добро, — не відступить лихе з його дому.
Хто за добро платить злом, від того домівки не відойде зло.
Почин сварки — то про́рив води, тому перед ви́бухом сварки покинь ти її!
Почин до сварки — як прірва води; покинь же сварку, нїм ще розгорілась.
Хто оправдує несправедливого, і хто засуджує праведного, — оби́два вони Господе́ві оги́дні.
Хто грішного правдить і правого винуватить, — оба вони гидота Господеві.
На́що ті гроші в руці нерозумного, щоб мудрість купити, як мо́зку нема?
Про що скарби в руках у дурня? щоб придбати собі мудрість, — на те в його нема ума.
Правдивий друг любить за всякого ча́су, в недолі ж він робиться братом.
Друг любить про всяк час, і, як брат, зявиться він, коли спаде нещастє.
Люди́на, позба́влена розуму, ру́читься, — пору́ку дає за друга свого.
Чоловік малоумний дає руку й ручиться за ближнього свого.
Хто сварку кохає, той любить гріх; хто ж підвищує уста свої, той шукає нещастя.
Хто любить сварку, той любить і гріх; а хто надто високо піднімає ворота свої, шукає упадку.
Люди́на лукавого серця не зна́йде добра, хто ж лука́вить своїм язико́м, упаде в зло.
Підступне серце не знайде добра, й язик лукавий впадає в біду.
Хто родить безумного, родить на смуток собі, і не поті́шиться батько безглуздого.
Хто дурня зродив — то собі на горе; отець безумного не зазнає радощів.
Серце радісне добре лікує, а пригно́блений дух сушить ко́сті.
Веселе серце — як лїк, добродїйне, а дух сумовитий висушує й костї.
Безбожний таємно бере хабара́, щоб зігнути путі правосу́ддя.
Дарунки з пазухи бере безбожний, щоби скривити стежки правосуду.
З обличчям розумного — мудрість, а очі глупця́ — аж на кінці землі.
В розумного мудрість — перед очима, дурного ж очі — на концї землї її вбачають.
Нерозумний син — смуток для батька, для своєї ж родительки — гі́ркість.
Безумний син — отцю свойму гірка досада, ще гірше горе він матері своїй.
Не добре карати справедливого, бити шляхе́тних за щирість!
Не гарно се, на правого вину спихати, як і бити* старшину за суд справедливий.
Хто слова́ свої стримує, той знає пізна́ння, і холоднокро́вний — розумна люди́на.
Розумний — хто в словах здержливий, і мудрий той, в кого кров холодна.