Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Огієнка
Переклад Куліша та Пулюя
Ліпший убогий, що ходить в своїй непови́нності, ніж лукавий уста́ми та нерозумний.
Убогий в своїй невинностї лучший, анїж багач із ложними устами, а до того дурний.
Теж не добра душа без знання́, а хто на́глить ногами, спіткне́ться.
Не добре душі без знання, й хто поквапний ногами, спіткнеться.
Глупо́та люди́ни дорогу її викривля́є, і на Господа гні́вається її серце.
Безумність чоловіка скривляє дорогу його, та ще й на Господа він серцем нарікає.
Маєток примно́жує дру́зів числе́нних, а від бідака́ відпадає й товариш його.
Багацтво друзїв много прихиляє, а бідного й один покидає.
Свідок брехливий не буде без кари, а хто бре́хні говорить, не буде врято́ваний.
Ложний сьвідок не уйде кари, й хто сплетає лжу, рятунку не знайде.
Багато-хто го́дять тому, хто гостинці дає, і кожен товариш люди́ні, яка не скупи́ться на дари.
Багацько тих, що, знай, шукають ласки в значних, і кожен друг тому, хто дає гостинцї.
Бідаря́ ненави́дять всі браття його, а тимбільш його при́ятелі відпадають від нього; а коли за словами поради женеться, — нема їх!
Убогого ненавидять і брати його, а надто кидають його (богаті) друзї; біжить за ними, щоб поговорити, та й те надармо.
Хто ума набуває, кохає той душу свою, а хто розум стереже́, той знахо́дить добро́.
Хто розуму здобуває, любить свою душу; хто розважливий — находить добро.
Свідок брехливий не буде без кари, хто ж неправду говорить, загине.
Ложний сьвідок покаран буде, й хто брехню сплїтав — погибне.
Не лицю́є пишно́та безумному, тим більше рабові панувати над зве́рхником.
Не личять дурневі роскоші, а ще меньше слузї — старшованнє над князями.
Розум люди́ни припинює гнів її, а вели́чність її — перейти над провиною.
Розвага чинить чоловіка повільним до гнїву, й слава для його — вирозумілість на проступки.
Гнів царя — немов рик левчука́, а ласка́вість його — як роса на траву.
Царський гнїв — як би рик лева, а його ласкавість — мов роса на зелень.
Син безумний — погибіль для батька свого́, а жінка сварлива — як ри́нва, що з неї вода тече за́вжди.
Дурний син — гризота отцеві, а сварлива жінка — мов вода крізь кришу текуча.
Хата й маєток — спа́дщина батьків, а жінка розумна — від Господа.
І дом і майно — спадщина по родителях, а розумная жона — від Господа.
Лі́нощі сон накидають, і лінива душа — голодує.
Лїнь наводить сонливість, і недбала душа терпіти ме голод.
Хто заповідь охороня́є, той душу свою стереже́; хто дороги свої легкова́жить, — помре.
Хто заповідь певнить, береже свою душу, кому ж байдужні путї його, той погибне.
Хто милости́вий до вбогого, той позичає для Господа, і чин його Він надолу́жить йому.
Хто чинить добро вбогому, той Богу позичає, і він нагородить йому добродїйство його.
Карта́й свого сина, коли є наді́я навчити, та забити його — не підно́сь свою душу.
Карай твого сина, покіль є надїя, й не трівожся криком його.
Люди́на великого гніву хай кару несе, бо якщо ти вряту́єш її, то вчи́ниш ще гірше.
Гнївливий нехай прийме кару, бо як пощадиш його, то доведеться тобі ще не раз карати його.
Слухай ради й карта́ння приймай, щоб мудрим ти став при своєму кінці́.
Слухай поради, й приймай докори, щоб через те опісля статись тобі мудрим.
У серці люди́ни багато думо́к, але ви́повниться тільки за́дум Господній.
Багацько задумів у серцї чоловіка, та станеться те, що призначив Господь.
Здобу́ток люди́ні — то милість її, але ліпший біда́р за люди́ну брехливу.
Радість чоловікові, що любить добро чинити, а вбогий чоловік лучший, як льживий.
Страх Господній веде́ до життя, і хто його має, той ситим ночує, і зло не дося́гне його.
Господень страх веде до жизнї, й хто має його, все буде довольний, та й зло не досягне його.
У миску стромляє лінюх свою руку, до уст же своїх не піді́йме її.
Лїнивий спускає руку свою по чашу, та тяжко йому донести її до рота.
Як битимеш нерозважного, то помудріє й немудрий, а будеш розумного остеріга́ти, то він зрозуміє поуку.
Скараєш зрадливого, то й неук стане осторожним; скартаєш розумного — він ще порозумнїє.
Хто батька грабує, хто матір жене? — Це син, що засти́джує та осоро́млює, —
Хто батька нехтує й матїр проганяє, — той син ледачий й безчесний.
перестань же, мій сину, навчатися від нерозумних, щоб відступитися від слів знання́!
Не слухай, мій сину, підшептів, доводячих до відвернення від слів розумних.
Свідок нікчемний висміює суд, а уста безбожних вибри́зкують кривду.
Лукавий сьвідок глузує з суду; уста беззаконних пожирають неправду.