Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Огієнка
Переклад Куліша та Пулюя
Коли сядеш хліб їсти з воло́дарем, то пильно вважай, що́ перед тобою, —
Коли засядеш їсти з князем укупі, то вважай добре, як стоїть перед тобою страва;
і поклади собі в горло ножа, якщо ти ненаже́ра:
Вложи собі хоч би ножа в горло, коли ти надто ласий.
не жадай його ласощів, бо вони — хліб обма́нливий!
На ласощі його не надься: се оманлива страва.
Не мордуйся, щоб мати багатство, — відступи́ся від ду́мки своєї про це, —
В достатки не силкуйсь великі вбиватись; залиши такі гадки твої.
свої очі ти зве́рнеш на нього, — й нема вже його: бо конче змайструє воно собі кри́ла, і полетить, мов орел той, до неба.
Подивишся на них, а їх уже й немає; багацтво бо собі, мов крила, поробить, та, немов орел, ід небу полине.
не їж хліба в злоокого, і не пожада́й лакоми́нок його,
Не їж страви у скупаря зависного й не надься на ласощі його;
бо як у душі своїй він обрахо́вує, такий є. Він скаже тобі: „їж та пий!“, але серце його не з тобою, —
Бо які нещирі мисли в його, такий і він: "Іж і пий!" — припрошує він, а серце його не при тобі.
той кава́лок, якого ти з'їв, із себе ви́кинеш, і свої гарні слова́ надаремно потра́тиш!
Шматок, що з'їв, рад будеш вернути, й добрі слова твої ти надармо втратиш.
Не кажи до ушей нерозумному, бо пого́рдить він мудрістю слів твоїх.
При дурневі не говори, він бо знехтує розумні речі твої.
Не пересува́й віково́ї границі, і не входь на сирі́тські поля́,
Давньої межі не пересувай й не вривайся в сирітське поле,
бо їхній Визволи́тель міцни́й, — Він за справу їхню буде суди́тись з тобою!
Заступник бо в них сильний; він вмішається в справу їх проти тебе.
Своє серце зверни до навча́ння, а уші свої — до розумних рече́й.
Прихили серце твоє до науки, й уши твої — до слів розумних.
Не стримуй напу́чування юнака́, — коли різкою ви́б'єш його, не помре:
Некараним твого хлопця не лишай; як укараєш його лозиною — він не вмре;
ти різкою виб'єш його, — і душу його від шео́лу врятуєш.
Ти покараєш його лозиною й врятуєш душу його од преисподньої.
Мій сину, якщо твоє серце змудріло, то буде радіти також моє серце,
Мій сину! коли серце в тебе буде мудре, то й моє серце буде радїти;
і нутро́ моє буде ті́шитись, коли уста твої говори́тимуть слу́шне.
Ба й все внутро моє буде веселитись, коли уста твої говорити муть право.
Нехай серце твоє не зави́дує грішним, і повся́кчас пильнуй тільки стра́ху Господнього,
Не завидуй в серцї ледачим; нехай по всяк день перебуває воно в страсї Господнїм;
Послухай, мій сину, та й помудрі́й, і нехай твоє серце ступає дорогою рівною.
Слухай, сину мій, і будь мудрим, та справляй серце твоє на дорогу праву.
Не будь поміж тими, що жлу́ктять вино, поміж тими, що м'ясо собі пожира́ють,
Не бувай між тими, що впиваються вином, анї між тими, що переїдаються мясивом, —
бо п'яни́ця й жеру́н збідні́ють, а сонли́вий одя́гне лахмі́ття.
Пяницї бо й немірні з'убожіють, а довге їх спаннє вбере їх у лахи.
Слухай ба́тька свого, — він тебе породив, і не горду́й, як поста́ріла мати твоя.
Слухняним батьку будь, що від него родився, не нехтуй неньки, хоч вона буде вже й старенька.
Купи собі й не продавай правду, мудрість, і карта́ння та розум.
Купуй правду, й не збувай мудростї, науки й розуму нї за які достатки.
Буде ве́льми радіти ба́тько праведного, і родитель премудрого вті́шиться ним.
Отець праведного веселиться, і хто мудрого вродив, радується ним.
Хай радіє твій ба́тько та мати твоя, хай поті́шиться та, що тебе породила.
Нехай же радїє й твій отець, і ненька, що тебе зродила, нехай веселиться.
Дай мені, сину мій, своє серце, і очі твої хай кохають доро́ги мої.
Оддай менї твоє, мій сину, серце, а путь мою нехай твої стережуть очі.
Бо блудни́ця — то яма глибока, а крини́ця тісна́ — чужа жінка.
Блудниця — се глибока пропасть; тїсний колодїзь — чужая жінка;
І вона, мов грабі́жник, чату́є, і примно́жує зра́дників поміж людьми́.
Мов харцизяка, вона засїдає, й намножує між людьми переступників.
В кого „ой“, в кого „ай“, в кого сва́рки, в кого кло́піт, в кого рани даре́мні, в кого о́чі червоні? —
У кого зойки? у кого стогін? у кого сварка? у кого горе? хто ранить без причини? в кого червоні очі?
У тих, хто запі́знюється над вином, у тих, хто прихо́дить попро́бувати вина змі́шаного.
У тих, що при винї седять довго, у тих, що в напитках дошукуються аж гущі-приправи.
Не дивись на вино, як воно рум'яні́є, як вибли́скує в келіху й рі́вненько ллється, —
Не призирайся вину, як у кубку грає, як гарно сьвітиться й легко осїдає!
кінець його буде кусати, як гад, і вжа́лить, немов та гадюка, —
Опісля воно укусить, як гадюка, мов гаспид-василиск, отрути впустить.
пантрува́тимуть очі твої на чужі жінки, і серце твоє говори́тиме ду́рощі...
Очима будеш ти на жен чужих дивитись, і серце в тебе розворотне промовить,
І ти будеш, як той, хто лежить у сере́дині моря, й як той, хто лежить на щогло́вім верху́.
І будеш ти, як той, що дремле серед моря, мов той, що в горі спить на щоглї;