Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Огієнка
Переклад Куліша та Пулюя
Не зави́дуй злим лю́дям, не бажай бути з ними,
Нехай тебе до злих людей не пориває, анї бажай товаришувати з ними,
бо їхнє серце говорить про зди́рство, а у́ста їхні мовлять про зло.
Бо в серцї в них насильство, а уста їх говорять лихе.
Дім будується мудрістю, і розумом ста́виться міцно.
Мудрістю уладжуєсь дім, і розумом скріпляєсь,
А через пізна́ння кімна́ти напо́внюються усіля́ким має́тком цінни́м та приє́мним.
Знаннє же сповняє внутро його всяким дорогим і прекрасним майном.
Мудрий сильніший від сильного, а люди́на розумна — від повносилого.
Мудрий чоловік потужен, і розум піддержує силу в чоловіка.
Тому́ то провадь війну мудрими ра́дами, бо спасі́ння — в числе́нності ра́дників.
Тим то й війну веди з розвагою, а добрий конець буде, як буде доволї нарад.
Для безумного мудрість за надто висока, — своїх уст не розкриє при брамі.
Про дурного мудрість — річ надто висока, й в брамі* нї пари він із уст не пустить.
Хто чини́ти лихе заміря́є, того́ звуть лукавим.
Хто задумає заподїяти лихо, того й лиходїєм називають.
Замір глупо́ти — то гріх, а насмі́шник — оги́да люди́ні.
Помисл дурноти — гріх; зрадник — людям гидота.
Якщо ти в день недолі знеси́лився, то мала́ твоя сила.
Коли ти в бідї показавсь безсилком, то бідна сила в тебе.
Рятуй узятих на смерть, також тих, хто на стра́чення хи́литься, — хіба не підтри́маєш їх?
Рятуй тих, що їх на смерть ведуть, а тих, що їх засуджено на страченнє — чи ж покинеш їх?
Якщо скажеш: „Цього́ ми не знали!“ — чи ж Той, хто серця́ випробо́вує, знати не буде? Він Сторож твоєї душі, і Він знає про це, і пове́рне люди́ні за чином її.
Скажеш може: Ми про се не знали! Та, може, й той не знає, що вивідує серця? Той, що дивиться тобі в душу, той се знає, й відплатить чоловікові по вчинках його.
Їж, си́ну мій, мед, бо він добрий, а мед щільнико́вий — солодкий він на піднебі́нні твоїм, —
Їж, сину мій, мед, бо він смачний, й крижку, бо солодка вона піднебенню:
отак мудрість пізнай для своєї душі: якщо зна́йдеш її, то ти маєш майбу́тність, і надія твоя не пони́щиться!
Оттаке й спізнаннє мудростї для душі твоєї. Як ти вже знайшов її, то й придбав будущину ти, й надїя твоя не даремна.
Не чату́й на поме́шкання праведного, ти безбожнику, не огра́блюй мешка́ння його,
Безбожний! не задумуй лиха на домівку праведного, й не пустош місця спокою його,
бо праведний сім раз впаде́ — та зведе́ться, а безбожний в погибіль впаде́!
Бо праведний впаде сїм раз — і встане, безбожні же впадуть у погибель.
Не тішся, як ворог твій па́дає, а коли він спіткне́ться, — хай серце твоє не радіє,
Як ворог твій впаде, не радуйсь, і не веселись у серцї, як він спотикнеться;
щоб Господь не побачив, і це не було в Його о́чах лихим, і щоб Він не звернув Свого гніву від нього на тебе!
А то побачить Господь і невгодно буде воно йому, й одверне гнїв свій від його.
бо злому не буде майбу́тности, світильник безбожних погасне.
Бо лихого будущина пропаща, а сьвітильник безбожних загасне.
Бійся, сину мій, Господа та царя́, не водися з непе́вними,
Мій сину! Господа й царя твого страхайся; з ворохобниками не товаришуй,
бо погибіль їхня на́гло постане, а біду від обох тих хто знає?
Бо нагло прийде погибель від них, — і біду від обох — хто її наперед узнає?
І оце ось походить від мудрих: Звертати увагу в суді́ на обличчя — не добре.
Сказано ще й се мудрими: Вважати в судї на особу — се погано.
Хто буде казати безбожному: „Праведний ти!“ того проклина́тимуть люди, і гніватись будуть на того наро́ди.
Хто винуватому скаже: "Ти невинен", того клясти ме люд, того зненавидить народ;
А тим, хто картає його, буде миле оце́, і при́йде на них благослове́ння добра!
Хто ж викаже його вину, тих будуть любити й благословити.
Приготуй свою працю надво́рі, й оброби собі поле, а по́тім збудуєш свій дім.
Упорай перш твої поза домом справи, упорай перш усе на твойму полі, а тодї вже й в твоїй домівцї розпоряджуй.
Не будь ложним сві́дком на свого ближнього, і не підгово́рюй уста́ми своїми.
Не будь льживим на ближнього твого сьвідком; чого ж бо тобі оманювати устами твоїми?
Не кажи: „Як зробив він мені, так зроблю́ я йому, — верну́ люди́ні за чином її!“
Не говори: Як він менї вчинив, так само й я йому вчиню: відплачу чоловікові по вчинкам його.
Я прохо́див край поля люди́ни лінивої, та край виноградника недоу́мкуватого, —
Йшов я раз попри поле чоловіка лїнивого, й уз виноградний сад чоловіка скупоумного:
і о́сь все воно позаро́стало те́рням, будяка́ми покрита поверхня його, камі́нний же мур його був поруйно́ваний.
Дивлюсь — терниною все позаростало, земля кругом кропивою окрилась, а камінна огорожа розвалилась.
І бачив я те, і увагу звернув, і взяв я поу́ку собі:
Споглянув я й взяв се до серця, споглянув та й навчивсь такій пересторозї:
„Ще тро́хи поспа́ти, подріма́ти ще тро́хи, руки трохи зложи́ти, щоб поле́жати, —
Не довго будеш спати, не довго дрімати; не довго — згорнувши руки, полежиш, —