Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Огієнка
Переклад Куліша та Пулюя
Безбожні втіка́ють, коли й не жену́ться за ними, а справедливий безпечний, немов той левчу́к.
Безбожник втїкає й тодї, як нїхто за ним не жене, а праведник сьміливий як лев.
Коли край провини́ться, то має багато воло́дарів, коли ж є люди́на розумна й знаю́ча, то де́ржиться довго.
Коли край одступить від закону, тодї в йому много старших, а з одним розумним і тямущим мужом — він довговічен.
Люди́на убога, що гно́бить нужде́нних, це зли́ва рвучка́, що хліба по ній не буває.
Убогий чоловік, що вбогих оббирає, — се ливень проливний, що хлїб на нивах змиває.
Ті, хто Зако́н залиша́є, хвалять безбожних, а ті, хто Зако́н береже, на них бу́ряться.
Відступники від закону безбожних вихваляють, а ті що певнять закон, — гнїв на них мають.
Люди лихі правосу́ддя не розуміють, а шукаючі Господа все розуміють.
Ледачі люде не розуміють правди; хто вірен Господу, такий на все розумен.
Ліпше убогий, що ходить в своїй неповинності, ніж криводоро́гий, хоч він і бага́ч.
Лучший той злиденник, що непорочен ходить, нїж багатир, що кривими путьми ступає.
Хто Зако́н береже́, розумний той син, а хто во́диться із гультяя́ми, засоро́млює ба́тька свого́.
Додержуєш закон, — розумний син ти в батька, з ледачими дружиш, — отця твого соромиш.
Хто мно́жить лихва́рським відсо́тком багатство своє, той для то́го грома́дить його, хто ласкавий для бідних.
Хто маєтки свої намножує лихвами, збірає про того, хто помагає вбогим.
Хто відхи́лює вухо своє, щоб не слухати Зако́на, то буде оги́дна й молитва того.
Хто ухо відхиляє, щоб не слухать закону, того й молитва — хиба лиш гидота.
Хто про́стих доводить блуди́ти дорогою зла, сам до ями своєї впаде́, а невинні пося́дуть добро.
Хто праведних звів на беззаконну стежку, сам упаде в свою яму, а невинним таки добре буде.
Багата люди́на в оча́х своїх мудра, та розумний убогий розслі́дить її.
Чоловік багатий — мудрий в очах своїх, та злиденник розумний його осоромить.
Велика пишно́та, як ті́шаться праведні, коли ж несправедливі зростають, то треба шукати люди́ну.
Як праведні веселяться, то й велика радість, як же в гору ростуть безбожні, ховаються люде.
Хто ховає провини свої, тому́ не веде́ться, а хто признається та кидає їх, той буде поми́луваний.
Хто прикриває гріхи свої, не зазнає щастя, а хто признається й їх покине, той ласки доступить.
Блаженна люди́на, що завжди оба́чна, а хто ожорсто́чує серце своє, той впадає в лихе.
Щасливий чоловік, що все в страсї ходить; хто ж серце запече, у біду попаде.
Лев ричу́чий й ведмі́дь ненаже́рливий — це безбожний володар над людом убогим.
Як лев рикаючий й ведмідь голодний, так пан безбожний убогій людинї.
Володар, позбавлений розуму, тисне дошкульно, а ненави́сник заже́рливости буде мати дні довгі.
Нерозумний володїтель тїснить людей многих, хто ж користї не любить, — життє продовжає.
Люди́на, обтя́жена за душогу́бство, втікає до гро́бу, — нехай її не підпира́ють!
Чоловік, що привинивсь проливом людської крови, — хоч би втїкав і в могилу, нїхто його не здержить.
Хто ходить невинний, той буде спасе́ний, а криводоро́гий впаде́ на одній із дорі́г.
Хто ходить в невинностї, не дознає шкоди, хто ж ступає путьми кривими, — на одній з них впаде.
Хто землю свою обробля́є, той наси́титься хлібом, а хто за марно́тним жене́ться, наси́титься вбогістю.
Хто паше свою землю, мати ме що їсти, хто ж любуєсь у неробстві, глодати ме злиднї.
Вірна люди́на багата на благослове́ння, а хто спішно збагачується, непокараним той не зали́шиться.
Вірний чоловік — богатий на спасибі, хто ж рад борзо збогатитись, той не уйде кари.
Увагу звертати на особу — не добре, бо й за кус хліба люди́на згріши́ть.
Не добре, в судї вважати на особу; такий чоловік й за окраєць хлїба одступить від правди.
Завидю́ща люди́на спішить до багатства, і не знає, що при́йде на неї нужда́.
Завидливий наздогін біжить за багацтвом, і не в догад йому, що здогонить злиднї.
Хто напоумля́є люди́ну, той знахо́дить вкінці більшу ласку, ніж той, хто лести́ть язиком.
Хто другому дорікає, здобуде з часом більше ласки, як той, що лестить язиком.
Хто батька свого й свою матір грабує і каже: „Це не гріх“, той розбійнику друг.
Хто в батька-матері вкраде, та й каже: "се не гріх", — той товариш рабівника.
Захла́нний викликує сварку, хто ж має наді́ю на Господа, буде наси́чений.
Надутий розпалює сварку, хто ж надїєсь на Господа, — добро йому буде.
Хто надію кладе на свій розум, то він нерозумний, а хто мудрістю ходить, той буде врято́ваний.
Хто лиш на себе вповає, той безумен, а хто ходить у мудростї — спасеться від злого.
Хто дає немаю́чому, той недостатку не знатиме, хто́ ж свої очі ховає від нього, той зазна́є багато проклять.
Хто вбогому дає, не знати ме нужди, хто ж одвертає очі свої од його, — того проклинають.