Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Огієнка
Переклад Куліша та Пулюя
Слова́ Агу́ра, Яке́євого сина, массе́янина: „Слово мужчи́ни: Трудився я, Боже, трудився я, Боже, — і змучився я!
Се слова Агура, сина Якейового, — слова вдуновені, що сказав їх сей чоловік Ітіїлові й Укалові:
Бо ду́маю, що немудріший за кожного я, і не маю я лю́дського розуму,
Справдї, я більший невіжа, нїж хто небудь зміж людей, і мудростї людської нема в менї;
і не навчився я мудрости, і не знаю пізна́ння святих....
Я премудростї не вивчивсь, і знання сьвятих я не маю.
Хто на небо ввійшов — і зійшов? Хто у жме́ні Свої зібрав вітер? Хто воду в одежу зв'язав? Хто поставив усі кі́нці землі? Яке Йме́ння Його, і яке Йме́ння Сина Його, коли знаєш?
Хто взійшов на небо, й зійшов із неба? Хто вітри стулив у кулацї в себе? Хто, мов в одежину, повгортав води (надземні)? Хто поставив всї земні гряницї? Яке імя йому? Яке імя синові його? Хиба ти се знаєш?
Кожне Боже слово очи́щене, щит Він для тих, хто в Нім пристановище має.
Всяке слово в Бога — чисте; він — охорона вповаючим на його.
До слів Його не додавай, щоб тебе не скартав Він, і щоб неправдомо́вцем не став ти.
Не додавай нїчого до слів його, щоб він не доказав тобі твоєї неправди.
Двох речей я від Тебе просив, — не відмов мені, поки помру́:
Двох речей прошу я в тебе, не відкажи менї, покіль я умру:
віддали́ Ти від мене марно́ту та слово брехли́ве, убо́зтва й багатства мені не давай! Годуй мене хлібом, для ме́не призна́ченим,
Марноту й неправду держи далеко від мене; нї злиднїв нї багацтва не давай менї, а живи тілько щоденним хлїбом,
щоб я не переси́тився та й не відрікся, і не сказав: „Хто Госпо́дь?“ і щоб я не збіднів і не крав, і не знева́жив Ім'я́ мого Бога.
Щоб я, не голоден, не відрікся тебе, кажучи: Хто менї Господь? а в злиднях не став красти, а відтак не призивав імя Бога мого марно.
Раба не обмовля́й перед паном його, щоб тебе не прокляв він, і ти винуватим не став.
Не прискаржуй злобно раба перед його паном, щоб той не прокляв тебе, й ти не провинився.
Оце поколі́ння, що батька свого проклинає, і не́ньки своєї не благословляє,
Є такі, що проклинають і рідного батька; є, що не благословляють і рідної неньки.
покоління, що чисте в оча́х своїх, та від бруду свого не обмите,
Є такі, що в себе в очах чистими здаються, хоч вони не вмиті з поганї своєї.
покоління, — які го́рдісні очі його, а пові́ки його як підне́слися!
Є такі, що в гору глядять очима, геть то піднімають повіки свої.
Покоління, що в нього мечі — його зуби, а гострі ножі — його ще́лепи, щоб поже́рти убогих із кра́ю й нужде́нних з землі!
Є такі, що в них зуби, як мечі, а челюстї — ножі, щоб убогих пожирати і злиденних їсти.
Дві дочки́ в кровоже́рця: „Дай, дай!“ Оці три не наси́тяться, чотири не скажуть „до́сить":
Ненаситність дві дочки має: "давай, давай!" А навіть — три ненаситні, ба й четверта не скаже: годї!
шео́л та утро́ба неплідна, водою земля не наси́титься, і не скаже „до́сить“ огонь!
Преисподня та й утроба неплодна: пісковина, що води несита, земля, що поливаннєм, та огонь, що не скаже: годї!
Око, що з батька сміється й пого́рджує по́слухом матері, — нехай ви́дзьобають його кру́ки пото́чні, і нехай орленя́та його пожеру́ть!
Око, що поругає батька й не знає покори перед матїррю, нехай виклюють ворони на ріцї й вижруть орлята.
Три речі оці дивови́жні для мене, і чотири, яких я не знаю:
Троє річей дивовижних на сьвітї про мене, ба чотирох я не розумію;
дорога орли́на в повітрі, дорога змії́на на скелі, корабельна дорога в сере́дині моря, і дорога мужчи́ни при дівчині!..
Шлях в орла під небесами; дорога гадини на скелї; дорога корабля на морі, й дороги мужчини до дївчини.
Така ось дорога блудли́вої жінки: наїлась та витерла уста свої й повіла́: „Не вчинила я злого!“
Та й у перелюбницї стежка такова ж: вдовольнилась, обтерла рот собі, та й каже: Я ж нїчого поганого не зробила!
Трясе́ться земля під трьома, і під чотирма́, яких зне́сти не може вона:
Під трома земля трясеться, ба чотирьох здержати не може:
під рабом, коли він зацарю́є, і під нерозумним, як хліба наїсться,
Раба, що зацарює; безглуздого, як пожитку має доволї,
під розпу́стницею, коли взята за жінку, і неві́льницею, коли вижене пані свою́!..
Плюгаву женщину, коли заміж вийде, і служебку, як займе місце господинї своєї.
Оці ось чотири малі на землі, та вони ве́льми мудрі:
А ось чотирі малі на землї, що мудрійші над мудрих;
мура́шки, — не сильний наро́д, та пожи́ву свою загото́влюють літом;
Мурашки, — народ слабонький, а лїтом наготовлюють запаси собі;
борсуки́, — люд не сильний, та в скелі свій дім вони ставлять;
Миші, — народ слабосилок, а на скелях хати собі будують;
немає царя в сарани́, — але вся вона в стро́ї бойо́вім вихо́дить;
В сарани царя немає, а вся вона, мов військо, полками виходить;
паву́к тільки ла́пками пнеться, та він і в пала́тах царськи́х!
Павук лапками спираєсь, та він і в палатах у царя буває.
Добре ступають ці троє, і добре хо́дять чотири:
А сї троє мають ходу стрійну, ба, четверо гордо виступають:
лев, найсильніший поміж звірино́ю, який не вступа́ється ні перед ким,
Лев, — силач між зьвірами, нїкому не вступить; кінь і козел, та царь серед свого народу.
осі́дланий кінь, і козел, та той цар, що з ним ві́йсько!
Коли ти, загнавшись в лютостї, зробив безумство коли, та знов замислив недобре, то затули уста рукою;