Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Огієнка
Переклад Хоменка
Слова Лемуїла, царя Масси́, що ними навчала його його мати:
Слова царя Лемуела, царя Масси,
що їх навчила його мати:
що їх навчила його мати:
„Що, сину мій, і що, сину утро́би моєї, і що, сину обі́тниць моїх?
Що, сину мій? Що, сину мого лона?
Що, сину моїх обітниць?
Що, сину моїх обітниць?
Не давай жінкам сили своєї, ні доріг своїх для руйнува́льниць царів!
Не віддавай жінкам твоєї сили,
ні твого серця тим, що царів гублять.
ні твого серця тим, що царів гублять.
Не царя́м, Лемуїле, вино, не царям, і на́пій той п'янки́й не князя́м,
То не царям, о Лемуеле,
не царям вино пити,
ані князям бажати п'янких напоїв!
не царям вино пити,
ані князям бажати п'янких напоїв!
щоб не впився він та не забув про Зако́на, і щоб не змінив для всіх гно́блених пра́ва!
Щоб вони, напившись, знову не забули,
та не покривили суду всіх, що пригноблені.
та не покривили суду всіх, що пригноблені.
Дайте напо́ю п'янко́го тому, хто гине, а вина — гіркоду́хим:
Дайте п'янких напоїв тому, що погибає,
і вина тим, яким на серці гірко;
і вина тим, яким на серці гірко;
він вип'є й забуде за бідність свою, і му́ки своєї вже не пам'ята́тиме!
нехай п'є й забуде свої злидні,
і нехай більше не згадує про своє горе.
і нехай більше не згадує про своє горе.
Відкривай свої уста немо́ві, для суда́ всім нещасним.
Відкрий твої уста на користь німого,
для всіх, що їм виречено погибель.
для всіх, що їм виречено погибель.
Відкрива́й свої уста, й суди справедливо, і правосу́ддя зроби для убогого та для нужде́нного.
Відкрий твої уста, суди по правді,
розсуди діло бідного та сіромахи.
розсуди діло бідного та сіромахи.
Хто жінку чесно́тну зна́йде? а ціна її більша від пе́рел:
Жінку цнотливу — хто її знайде?
Ціна її вища над перлини!
Ціна її вища над перлини!
довіря́є їй серце її чоловіка, і йому не забра́кне прибутку!
Серце її мужа покладається на неї;
йому не бракуватиме прибутку.
йому не бракуватиме прибутку.
Вона чинить для нього добро, а не зло, по всі́ дні свого життя.
Вона чинить йому добро, не зло,
покіль віку в неї.
покіль віку в неї.
Шукає вона вовни й льо́ну, і робить охоче своїми руками.
Дбає про льон та вовну,
радо працює власними руками.
радо працює власними руками.
Вона, немов кораблі́ ті купе́цькі, здале́ка спроваджує хліб свій.
Вона, немов ті кораблі купецькі,
здалека хліб привозить.
здалека хліб привозить.
І встане вона ще вночі, і видасть для дому свого поживу, а поря́док служни́цям своїм.
Встає удосвіта, дає домашнім їжу,
і пай своїм слугиням.
і пай своїм слугиням.
Про поле вона намишляла, і його набула́, із пло́ду долоней своїх засадила вона виноградинка.
До поля придивляється і його купує,
і з власних рук дорібку виноградник садить.
і з власних рук дорібку виноградник садить.
Вона підпері́зує силою сте́гна свої та зміцня́є раме́на свої.
Стан вона свій підперізує міцно,
й береться жваво до роботи.
й береться жваво до роботи.
Вона розуміє, що добра робота її, і світильник її не пога́сне вночі.
Бачить, що її праця процвітає,
світло її вночі не гасне.
світло її вночі не гасне.
Вона ру́ки свої простя́гає до пря́дки, а долоні її верете́но тримають.
Руки до кужеля простягає,
а пальці її держать веретено.
а пальці її держать веретено.
Долоню свою відкриває для вбогого, а руки свої простягає до бідного.
Вона для вбогого розтуляє долоню,
нужденному подає руку.
нужденному подає руку.
Холоду в домі своїм не боїться вона, бо подвійно одя́гнений ввесь її дім.
Сніг не страшний для її хати,
бо вся її сім'я одягнена подвійно.
бо вся її сім'я одягнена подвійно.
Килими́ поробила собі, віссо́н та кармази́н — убра́ння її.
Покривала вона собі готує,
льон тонкий і порфіра — її одежа.
льон тонкий і порфіра — її одежа.
Чоловік її зна́ний при брамах, як сидить він із старшими краю.
Мужа її шанують у воротях,
як засідає зо старшинами краю.
як засідає зо старшинами краю.
Тонку ту́ніку робить вона й продає, і купце́ві дає пояси́.
Вона тче тонке полотно й продає,
і пояси купцеві доставляє.
і пояси купцеві доставляє.
Сила та пи́шність — одежа її, і сміється вона до прийде́щнього дня.
Сила й гідність — її одежа,
і вона собі сміється з прийдешнього дня.
і вона собі сміється з прийдешнього дня.
Свої уста вона відкриває на мудрість, і милости́ва наука їй на язиці́.
Уста свої з мудрістю відкриває,
доброта науки на язиці в неї.
доброта науки на язиці в неї.
Доглядає вона ходи дому свого́, і хліба з ліни́вства не їсть.
Ретельно наглядає за ходом справ у хаті,
хліба не знає їсти, нічого не робивши.
хліба не знає їсти, нічого не робивши.
Устають її діти, і хвалять її, чоловік її — й він похваля́є її:
Діти її встають і її величають,
муж її теж її вихваляє.
муж її теж її вихваляє.
„Багато було́ тих чесно́тних дочо́к, та ти їх усіх переви́щила!“
Сила було жінок цнотливих,
ти ж перевищила усіх їх.
ти ж перевищила усіх їх.
Краса — то ома́на, а врода — марно́та, жінка ж богобоя́зна — вона буде хва́лена!
Краса — річ оманлива, врода — марна;
жінка, що Господа боїться, — така хвали достойна!
жінка, що Господа боїться, — така хвали достойна!