Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Огієнка
Переклад Куліша та Пулюя
Слова Лемуїла, царя Масси́, що ними навчала його його мати:
Се слова царя Лемуїла; наука, яку дала йому мати його:
„Що, сину мій, і що, сину утро́би моєї, і що, сину обі́тниць моїх?
Що ж, сину мій? що, дитино тїла мого? що, обітниць моїх ти сину?*
Не давай жінкам сили своєї, ні доріг своїх для руйнува́льниць царів!
Не оддавай жіноцтву сил твоїх, анї поступків твоїх тим погубницям царів.
Не царя́м, Лемуїле, вино, не царям, і на́пій той п'янки́й не князя́м,
Не царям, Лемуїлю, не царям пити вино, не князям сикер попивати,
щоб не впився він та не забув про Зако́на, і щоб не змінив для всіх гно́блених пра́ва!
Щоб вони, напившись, права не забули та й не покривили суду всїх людей убогих.
Дайте напо́ю п'янко́го тому, хто гине, а вина — гіркоду́хим:
Дайте сикеру бідоласї, й вина тим, що їх серце в горю;
він вип'є й забуде за бідність свою, і му́ки своєї вже не пам'ята́тиме!
Нехай випє й свої забуде злиднї, та не думає все про свої страдання.
Відкривай свої уста немо́ві, для суда́ всім нещасним.
Отверай уста за того, хто голосу нїде не має, та щоб сиріт боронити.
Відкрива́й свої уста, й суди справедливо, і правосу́ддя зроби для убогого та для нужде́нного.
Одверзай уста твої на правосуд та для справи бідного й нужденного.
Хто жінку чесно́тну зна́йде? а ціна її більша від пе́рел:
Хто знайде жінку честиву? цїна їй перел дорожша;
довіря́є їй серце її чоловіка, і йому не забра́кне прибутку!
Серце мужове певне її, й не малий з неї прибуток;
Вона чинить для нього добро, а не зло, по всі́ дні свого життя.
Платить вона добром йому, а нїколи злом, покіль віку її.
Шукає вона вовни й льо́ну, і робить охоче своїми руками.
Дбає про лен та вовну, й охочо працює власними руками.
Вона, немов кораблі́ ті купе́цькі, здале́ка спроваджує хліб свій.
Мов купецький корабель той, здобуває хлїб здалека.
І встане вона ще вночі, і видасть для дому свого поживу, а поря́док служни́цям своїм.
Встане вдосьвіта, домашнім роздасть їжу, а дївкам їх дїло.
Про поле вона намишляла, і його набула́, із пло́ду долоней своїх засадила вона виноградинка.
Схоче поля — є й на поле; з свого дорібку садить виноградник.
Вона підпері́зує силою сте́гна свої та зміцня́є раме́на свої.
Оперізуєсь силою й кріпить руки свої.
Вона розуміє, що добра робота її, і світильник її не пога́сне вночі.
Бачить, що праця чесна й добра, проте сьвітло в неї не гасне й пізної ночі.
Вона ру́ки свої простя́гає до пря́дки, а долоні її верете́но тримають.
Простягає руки до прядки, а палцї її беруть веретено.
Долоню свою відкриває для вбогого, а руки свої простягає до бідного.
Долоню свою розтулює бідному, подає руку нужденому.
Холоду в домі своїм не боїться вона, бо подвійно одя́гнений ввесь її дім.
Не боїться, що ріднї студено буде; — вся семя має подвійну одежу.
Килими́ поробила собі, віссо́н та кармази́н — убра́ння її.
Робить вона собі коври; висон, пурпур — її одежа.
Чоловік її зна́ний при брамах, як сидить він із старшими краю.
Мужа її всяке знає; сидить він у воротях між громадськими мужами.
Тонку ту́ніку робить вона й продає, і купце́ві дає пояси́.
Тче вона покривала й продає, а пояси доставляє купцям Финикийським.
Сила та пи́шність — одежа її, і сміється вона до прийде́щнього дня.
Трівкість і краса — одежа її, й весело глядить вона в будущину.
Свої уста вона відкриває на мудрість, і милости́ва наука їй на язиці́.
Уста свої отвирає лиш на слова мудрі, на язицї в неї — лагідна наука.
Доглядає вона ходи дому свого́, і хліба з ліни́вства не їсть.
Пильно вона наглядає за порядком в домі, і не знає їсти хлїба — нїчо не робивши.
Устають її діти, і хвалять її, чоловік її — й він похваля́є її:
Встають дїти, — її величають, і муж її всюди вихваляє:
„Багато було́ тих чесно́тних дочо́к, та ти їх усіх переви́щила!“
Много женщин честивих, — ти ж усїх перевисшила!
Краса — то ома́на, а врода — марно́та, жінка ж богобоя́зна — вона буде хва́лена!
Бо принада — річ непевна, пишна врода — річ минуща; богобоязлива ж жінка — от кого хвалити треба!