Переклад Огієнка

Переклад Хоменка

Мій сину, якщо поручи́вся ти за свого бли́жнього, дав руку свою за чужо́го, —

1

Мій сину! Коли за ближнього ти поручився,
коли дав руку твою за чужого,

2

ти попався до па́стки з-за слів своїх уст, схо́плений ти із-за слів своїх уст!

2

коли зв'язав себе словами уст своїх,
коли піймавсь словами уст власних,

3

Учини тоді це, сину мій, та рятуйсь, бо впав ти до рук свого бли́жнього: іди, впади в по́рох, і на ближніх своїх напира́й,

3

вчини, мій сину, ось що, і звільнишся,
бо ти попався в руки ближньому твоєму:
— іди, смирися, наполягай на твого ближнього;

4

не дай сну своїм о́чам, і дріма́ння пові́кам своїм,

4

не дай очам твоїм ні сну,
ні дрімоти твоїм повікам.

5

рятуйся, як се́рна, з руки́, і як птах із руки птахоло́ва!

5

Звільнись, неначе сарна з рук (мисливця)
і немов та птиця з сильця.

6

Іди до мурашки, ліню́ху, поглянь на дороги її — й помудрій:

6

Іди, ледащо, до мурашки;
приглянься до її звичаїв, будь розумним.

7

нема в неї воло́даря, ані уря́дника, ані прави́теля;

7

Нема в неї ні начальства,
ні назирателя, ані вождя, —

8

вона загото́влює літом свій хліб, збирає в жнива́ свою ї́жу.

8

і літом вона хліб собі готує,
у жнива збирає корм свій.

9

Аж доки, ліню́ху, ти будеш виле́жуватись, коли́ ти зо сну свого встанеш?

9

Докіль лежатимеш, лінивче
коли ти встанеш зо сну свого?

10

Ще трохи поспати, подрімати ще трохи, руки трохи зложи́ти, щоб поле́жати, —

10

Не довго будеш спати, не довго й куняти,
не довго будеш, розлігшися, згортати руки,

11

і при́йде, немов волоцюга, твоя незаможність, і зли́дні твої, як озбро́єний муж!

11

і злидні, наче волоцюга, прийдуть на тебе;
і недостача, мов муж збройний.

12

Люди́на нікче́мна, чоловік злочи́нний, він ходить з лукавими у́стами,

12

Людина розбещена, чоловік безбожний
— ходить з неправдивими устами,

13

він морга́є очи́ма своїми, шурга́є своїми нога́ми, знаки́ подає пальцями своїми,

13

мружить очі, совгає ногами,
подає знаки своїми пальцями.

14

в його серці лукавство вио́рює зло кожноча́сно, сварки́ розсіва́є, —

14

З лихими думами на серці
він увесь час зло кує, сіє розбрат.

15

тому на́гло прихо́дить погибіль його, буде ра́птом побитий — і лі́ку нема!

15

Тому на нього нагло надійде погибель,
він вмить буде розбитий, без рятунку.

16

Оцих шість ненавидить Господь, а ці сім — то гидо́та душі Його:

16

Є шість речей, що Господеві огидні, ба й сім, що для душі його осоружні:

17

очі пишні, брехли́вий язик, і ру́ки, що кров непови́нну ллють,

17

горді очі, язик брехливий,
руки, що кров безвинну проливають,

18

серце, що пле́кає злочинні думки́, ноги, що сква́пно біжать на лихе,

18

серце, що кує лихі задуми,
ноги, що біжать до зла швидко,

19

сві́док брехливий, що бре́хні роздму́хує, і хто розсіває сварки́ між братів!

19

фальшивий свідок, що дихає брехнею,
та той, що між братами сіє чвари.

20

Стережи, сину мій, заповідь батька свого́, і не відкидай науки матері своєї!

20

Пильнуй, мій сину, заповіді батька твого,
не відкидай навчання матері твоєї.

21

Прив'яжи їх на серці своєму наза́вжди, повісь їх на шиї своїй!

21

Прив'яжи собі до серця їх, назавжди,
повісь собі на шию.

22

Вона буде прова́дити тебе у ході́, стерегти́ме тебе, коли будеш лежати, а пробу́дишся — мовити буде до тебе!

22

Бо заповідь — то світильник, а навчання — світло;
повчальні докори — дорога життя.

23

Бо заповідь Божа — світи́льник, а наука — то світло, доро́га ж життя — то навча́льні карта́ння,

23

Коли ходитимеш, вона буде тебе водити,
як ляжеш, буде чатувати над тобою,
а як пробудишся, буде з тобою розмовляти,

24

щоб тебе стерегти́ від злосли́вої жінки, від обле́сливого язика чужи́нки.

24

щоб зберегти тебе від злої жінки,
та від облесливости язика чужої.

25

Не жадай її вро́ди у серці своїм, і тебе хай не ві́зьме своїми пові́ками, —

25

Не пожадай у твоїм серці її вроди,
і не давай себе звести її морганням,

26

Бо вартість розпу́сної жінки — то бо́ханець хліба, а жінка заміжня вловлює душу цінну́...

26

бо задля повії можна зубожіти до куска хліба,
тим часом, як замужня на дороге життя полює.

27

Чи ві́зьме люди́на огонь на лоно своє, — і о́діж її не згорить?

27

Чи ж можна в пазуху вогню набрати
так, щоб одежа не згоріла?

28

Чи буде люди́на ходи́ти по вугі́ллю розпа́леному, і не попа́ляться ноги її?

28

Або чи можна по жару ходити
так, щоб не опеклися ноги?

29

Так і той, хто вчащає до жінки свого ближнього: не буде нека́раним кожен, хто доторкне́ться до неї!

29

Отак воно з тим, хто до дружини ближнього вчащає:
хто б її не торкнувся, не буде той безвинним.

30

Не пого́рджують зло́дієм, якщо він укра́де, щоб рятувати життя своє, коли він голоду́є,

30

До злодія не ставляться з презирством,
якщо вкрав, щоб попоїсти, коли був голодний.

31

та як буде він зна́йдений, — все́меро він відшкоду́є, віддасть все майно свого дому!

31

Та як упіймають, усемеро заплатить;
усе, що має в хаті, мусить він віддати.

32

Хто чинить пере́люб, не має той розуму, — він знищує душу свою, —

32

Хто перелюбствує, тому ума бракує;
сам себе губить, хто це чинить.

33

побої та сором він зна́йде, а га́ньба його не зітре́ться,

33

Він стусанів і ганьби набереться,
сором його не зітреться ніколи.

34

бо за́здрощі — лютість мужчи́ни, і не змилосе́рдиться він у день помсти:

34

Бо ревнощі запалять лютість у серці мужа,
і він не пощадить у день помсти.

35

він не зверне уваги на жоден твій викуп, і не схоче, коли ти гости́нця прибі́льшиш!

35

Ніякого він викупу не прийме,
нічим не вдовольниться, хоча б і як ти помножив дари.

Паралельне читання

Переклад Огієнка

Переклад Хоменка

Приповістей 6

Приповістей 6