Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання  
Переклад Огієнка
Переклад Хоменка
Для всього свій час, і година своя́ кожній справі під небом:
            Усьому час-пора, і на все слушна хвилина під небом:
            час роди́тись і час помирати, час садити і час виривати поса́джене,
            час народитись і час померти, час садити і час посаджене виривати.
            час вбивати і час лікувати, час руйнувати і час будувати,
            Час убивати й час лікувати, час руйнувати і час будувати.
            час плакати й час регота́ти, час ридати і час танцювати,
            Час плакати і час сміятись, час сумувати і час танцювати.
            час розкида́ти каміння і час каміння грома́дити, час обіймати і час ухилятись обі́ймів,
            Час розкидати каміння і час його збирати, час обіймати і час обіймів уникати.
            час шукати і час розгубити, час збирати і час розкида́ти,
            Час шукати і час губити, час зберігати і час розкидати.
            час дерти і час зашивати, час мовчати і час говорити,
            Час роздирати і час ізшивати, час мовчати і час говорити.
            час кохати і час ненави́діти, час війні і час миру!
            Час любити і час ненавидіти, час на війну і час на мир.
            Яка ко́ристь трудя́щому в тім, над чим тру́диться він?
            Що за користь тому, хто працює, з того, над чим він трудиться?
            Я бачив роботу, що Бог був дав лю́дським синам, щоб труди́лись над нею,
            Я бачив те заняття, що Бог дав людям, щоб вони ним клопотались.
            — усе Він прега́рним зробив свого ча́су, і вічність поклав їм у серце, хоч не розуміє люди́на тих діл, що Бог учинив, від поча́тку та аж до кінця́.
            Усе він створив гарним у свій час, та й вічність він вклав їм у серце, одначе, так, що чоловік не може збагнути діл, що їх творить Бог, від початку до кінця.
            Я знаю, немає нічо́го в них кращого, як тільки радіти й робити добро́ у своєму житті.
            Я зрозумів, що нема для чоловіка нічого ліпшого, як веселитись і заживати добра поки віку його.
            I отож, як котри́й чоловік їсть та п'є і в усім своїм тру́ді радіє добром, — це дар Божий!
            А й те: чи їсть, чи п'є, чи заживає добра у кожній своїй праці, і це — дар Божий.
            Я знаю, що все, що Бог робить, воно зостається навіки, — до того не можна нічого додати, — і з того не можна нічого відня́ти, і Бог так зробив, щоб боялись Його!
            Я знаю, що все, що робить Бог, воно буде повіки; нічого до нього не можна причинити, нічого від нього відняти; Бог робить так, щоб його боялись.
            Що є, то було́ вже воно, і що статися має — було вже, бо минуле відно́влює Бог!
            Те, що є, — давно вже було, а те, що має бути, — вже є; Бог же викликає минуле.
            І я бачив під сонцем іще: місце су́ду, — а в нім беззако́ння, і місце правди, — у ньому ж неправда.
            Бачив я ще й таке під сонцем: на місці правосуддя — кривда; на місці справедливости — беззаконня.
            Я сказав був у серці своє́му: Судитиме Бог справедливого й несправедливого, бо для кожної справи є час, і на всяке там ді́ло.
            Я мовив у моїм серці: Праведника і грішника Бог буде судити, бо час-пора на всяку річ і на всякий вчинок.
            Я сказав був у серці своє́му: Це для лю́дських синів, щоб Бог випробо́вував їх, і щоб бачити їм, що вони як ті зві́рі,
            Я мовив про людей у моєму серці: Бог випробовує їх, щоб показати, що самі собі вони — скотина.
            бо доля для лю́дських синів і доля звіри́ни — однакова доля для них: як оці помирають, так само вмирають і ті, і для всіх один по́дих, і нема над твариною ви́щости людям, — марно́та бо все!
            Бо доля людей і доля тварин — одна в них доля: як помирають ці, так помирають і ті, і один дух у всіх них; людина нічим не ліпша від скотини, бо усе — марнота.
            Все до місця одно́го йде: все постало із по́роху, і ве́рнеться все знов до пороху.
            Усе прямує до одного місця; все з пороху постало і все повертається у порох.
            Хто те знає, чи дух лю́дських синів підійма́ється вго́ру, і чи спуска́ється вділ до землі дух скотини?
            Хто зна, чи людський дух знімається угору, а дух звірячий сходить наниз додолу?