Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Огієнка
Переклад Куліша та Пулюя
Краще добре ім'я́ від оливи хорошої, а день смерти люди́ни — від дня її вро́дження!
Добра слава лучша над пахущі мастї, а день смертї лучше родин.
Краще ходити до дому жало́би, ніж ходити до дому бенке́ту, бо то — кінець кожній люди́ні, і живий те до серця свого бере!
Лучше йти в дім, де плачуть, нїж у такий, де бенкетують; усї бо люде так закінчують, а живущий прийме се до серця.
Кращий смуток від смі́ху, бо при обличчі сумні́м добре серце!
Сумуваннє лучше сьміху; бо в смутку стає серце лїпшим.
Серце мудрих — у домі жало́би, а серце безглу́здих — у домі весе́лощів.
Серце мудрих — у сумному дому, а серце дурних — у веселому.
Краще слухати до́кір розумного, аніж слу́хати пісні безумних,
Лучше слухати докір од мудрого, нїж піснї дурних;
бо як трі́скот терни́ни під горщиком, такий сміх нерозу́много. Теж марно́та й оце!
Бо реготаннє дурневе — се тріск тернини під казаном. Се теж марнота.
Коли мудрий кого утискає, то й сам нерозумним стає, а хаба́р губить серце.
Коли мудрий тїснить других, — стається дурним, та й подарунки псують серце.
Кінець ді́ла ліпший від поча́тку його; ліпший терпеливий від чванькува́того!
Кінець справи лучше початку, а покірний лучше такого, що високо несеться.
Не спіши в своїм дусі, щоб гні́ватися, бо гнів спочиває у на́драх глупці́в.
Не давай духу хутко в гнїв попадати, гнїв бо в серцї в дурних гнїздиться.
Не кажи: „Що́ це сталось, що перші дні були кращі за ці?“, бо не з мудрости ти запитався про це.
Не кажи: Чому то давні часи були лучші теперешніх? бо не мудрість надихає тебе сим питаннєм.
Добра мудрість з багатством, а прибу́ток для тих, хто ще сонечко бачить,
Мудрість із достатком — річ добра, іменно же про тих, що бачать сонце;
бо в тіні мудрости — як у тіні срі́бла, та ко́ристь пізна́ння у то́му, що мудрість життя зберігає тому́, хто має її.
Бо під її захистом так, як під захистом гроша; та знаннє переважує ще тим, що мудрість дає життє тому, в кого вона є.
Розваж Божий учинок, — бо хто́ може те ви́простати, що Він покриви́в?
Приглядайсь управі Божій; бо хто б те випростав, що він скривив?
За доброго дня користай із добра́, за злого ж — розважуй: Одне й друге вчинив Бог на те, щоб люди́на нічо́го по собі не знайшла́!
У днї щасливі заживай добра, а в днї нещасливі — розумуй: Бог так само сотворив сей, як і той, щоб чоловік нїчого не міг проти його сказати.
В днях марно́ти своєї я всьо́го набачивсь: буває справедливий, що гине в своїй справедливості, буває й безбожний, що довго живе в своїм злі.
На все надививсь я за днїв марного життя мого, й на се, що праведний гине в своїй праведностї, а безбожний живе довго в безбожностї своїй;
Не будь справедливим занадто, і не роби себе мудрим над міру: пощо нищити маєш себе?
Та ти не будь надто строгим і не показуй себе мудрим над міру: чому тобі себе губити?
Не будь несправедливим занадто, і немудрим не будь: пощо маєш померти в неча́сі своїм?
Не бувай надто грішним і безумним; чому бо тобі вмірати не свого часу?
Добре, щоб ти ухопи́вся за це, але й з того своєї руки не спускай, бо богобоя́зний втече від усього того.
Добре чинити меш, придержуючись одного й не занедбуючи другого: хто боїться Бога, той уйде всього того.
Мудрість робить мудрого сильнішим за десятьох володарів, що в місті.
Мудрість дає мудрому більше сили, нїж у десятьох старшин у городї.
Немає люди́ни праведної на землі, що робила б добро́ й не грішила,
Нема на сьвітї такого праведного чоловіка, щоб чинив добро, нїколи не грішивши;
тому́ не клади свого серця на всякі слова́, що гово́рять, щоб не чути свого раба, коли він лихосло́вить тебе,
Тим то не на кожне слово зважай, що говорять, щоб не почути тобі часом, як твій власний слуга тобі лихословить;
знає бо серце твоє, що багато разі́в також ти лихосло́вив на інших!
Твоя бо совість мусить сказати тобі, що й ти нераз лихословив другим.
Усе́ це я в мудрості ви́пробував, і сказав: „Стану мудрим!“ Та дале́ка від мене вона!
Усе це розбірав я по мудрому; я бо сказав собі: Хочу бути мудрий; та мудрість далеко від мене.
Дале́ке оте, що було́, і глибо́ке, глибо́ке, — хто зна́йде його?
Далеко все, і глибоко, так глибоко! хто дослїдить?
Звернувся я серцем своїм, щоб пізна́ти й розві́дати, та шукати премудрість і розум, та щоб пізнати, що безбожність — глупо́та, а нерозум — безу́мство!
Я звернув серце моє на се, щоб розізнати, вислїдити та розиськати мудрість і розум, і пізнати погань дурноти, незнання та безумностї, —
І знайшов я річ гіршу від смерти — то жінку, бо па́стка вона, її ж серце — тене́та, а руки її — то кайда́ни! Хто добрий у Бога — врято́ваний буде від неї, а грішного схо́пить вона!
І дознався, що гірше, нїж смерть — се женщина, бо вона — сїть; серце в неї капкани, а руки — ланцюги. Хто добрий перед Богом, — урятуєсь від неї, а грішник спіймається нею.
Подивися, оце я знайшов, сказав Пропові́дник: рівняймо одне до одно́го, щоб знайти зрозумі́ння!
От що я знайшов, каже проповідник, розвідуючи одно за одним!
Чого ще шукала душа моя, та не знайшла: я люди́ну знайшов одну з тисячі, але жінки між ними всіма́ не знайшов!
А ще чого шукала душа моя, а я не знайшов? Знайшов я одного мужчину між тисячею, женщини ж нї однієї.