Ото ж бо все це я до серця свого взяв, і бачило серце моє все оце, що праведні й мудрі та їхні учи́нки — у Божій руці, так само любов чи нена́висть: Люди́на не знає нічого, що є перед нею!
Итак, поразмышлял я над всем этим и заключил, что и праведные, и мудрецы, и их дела — в руках Божьих, но никто не знает, что ожидает его: любовь или ненависть.
Однакове всім випадає: праведному і безбожному, доброму й чистому та нечистому, і тому́, хто жертву прино́сить, і тому, хто жертви не приносить, як доброму, так і грішникові, тому, хто кляне́ться, як і тому, хто клятви боїться!
Оце зле у всім, що під сонцем тим ді́ється, — що одна́кове всім випада́є, і серце лю́дських синів повне зла, і за життя їхнього безу́мство в їхньому серці, а по то́му до мертвих відходять.
Это и есть то зло, что происходит повсюду под солнцем: одна участь ожидает всех! Сердца людей полны зла и безумия пока они живы, а после они отходят к умершим.
Заживай життя з жінкою, яку ти кохаєш, по всі́ дні марно́ти твоєї, що Бог дав для тебе під сонцем на всі́ дні марно́ти твоєї,— бо оце твоя доля в житті та в твоєму труді́, що під сонцем ним тру́дишся ти!
Наслаждайся жизнью со своей женой, которую ты любишь, во все дни твоей суетной жизни, что дал тебе Бог под солнцем. Ведь такова твоя доля в жизни и в труде твоем под солнцем.
Зно́ву я бачив під сонцем, що біг не у ско́рих, і бій не в хоро́брих, а хліб не в премудрих, і не в розумних багатство, ні ласка — у знавців, — а від ча́су й наго́ди залежні вони!
не обязательно в беге побеждают быстрые, а в битве — храбрые, не всегда у мудрых есть хлеб, а у разумных — богатство, как не всегда образованные пользуются благосклонностью, потому что все зависит от времени и случая.
Бо ча́су свого люди́на не знає, мов риби, поло́влені в па́губну сітку, і мов пта́хи, захо́плені в сі́льце, — так хапа́ються лю́дські сини за час лиха, коли воно на́гло спадає, на них!