Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Огієнка
Cовременный перевод WBTC
„Прийшов я до са́ду свого, о се́стро моя, наречена! Збираю я мирру свою із бальза́мом своїм, спожива́ю свого стільника́ разом із медом своїм, п'ю вино я своє зо своїм молоком! Споживайте, співдру́зі, — пийте до схо́чу, кохані!“
[Он говорит] Моя дорогая, невеста моя, вошёл в мой сад, я мирру собрал и пряности. Я ел мёд из сотов, пил молоко и вино. [Женщины говорят с Возлюбленными] Друзья возлюбленные, пейте, ешьте, пьянейте от любви!
„Я сплю, — моє ж серце чува́є. Ось голос мого коханого! Стукає. „Відчини мені, се́стро моя, о моя ти подру́женько, голубко моя, моя чиста, — бо росою покри́лася вся моя голова, мої ку́чері — кра́плями ночі!“
[Она говорит] Я сплю, но не спит моё сердце, я слышу — стучится возлюбленный. "Открой мне, любовь моя, голубка моя, моя безупречная. Мои волосы мокры от росы и от ночного тумана".
„Зняла я одежу свою, — як зно́ву її надягну́? Помила я ні́жки свої, — як же їх занечи́щу?“
Я сняла одежды мои, что же снова мне одеваться? Я вымыла ноги мои, что опять мне их пачкать?
Мій коханий простя́г свою руку крізь о́твір, — і нутро моє схвилюва́лось від нього!
Но возлюбленный мой руку кладёт свою на щеколду и всё внутри меня всколыхнулось навстречу ему.
Встала я відчини́ти своє́му коханому, — а з рук моїх ка́пала ми́рра, і мирра текла́ на засу́вки замка́ з моїх пальців.
Встала я ради возлюбленного, мирра капала с пальцев моих на щеколду.
Відчинила своє́му коханому, — а коханий мій зник, відійшов! Душі не става́ло в мені, як він говорив. Я шукала його, та його не знайшла́. Я гука́ла його, та він не відізва́вся до мене.
Я открыла возлюбленному, а он уже ушёл. Душа моя обмерла, я искала его, но не находила. Я звала, но он не отзывался.
Стріли мене сторожі́, що ходять по місті, — набили мене, завдали́ мені ра́ни. Здерли з мене моє покрива́ло, сторожі́ міських мурів!“
Меня встретила стража, обходящая город, они избили и изранили меня и плащ мой отобрали.
„Заклинаю я вас, дочки єрусалимські, — як мого коханого стрінете ви, що йому повісте́? — Що я хвора з коха́ння!“
Молю вас, дочери Иерусалима, если встретите возлюбленного моего, передайте ему, что я от любви изнемогаю.
„Чим коханий твій кращий від інших коханих, вродливі́ша з жіно́к? Чим коха́ний твій кращий від іншіх коханих, що так заклина́єш ти нас?“
[Женщины Иерусалима отвечают] Чем, красавица, твой возлюбленный лучше других? Чем он лучше, что ты нас так об обещании молишь?
„Коханий мій білий й рум'я́ний, визначні́ший він від десяти тисяч інших.
[Она отвечает Женщинам Иерусалима] Мой возлюбленный загорелый и лучезарный. Он выделяется из десяти тысяч мужчин.
Голова його — щиреє золото, його ку́чері — па́льмове віття, чорні, як во́рон.
Голова его — чистое золото, волосы его волнистые черны, как вороново крыло.
Його очі — немов голубки́ над джере́лами во́дними, у молоці повими́вані, що над повним струмко́м посіда́ли!
Глаза его — словно голуби у ручья, купающиеся в молоке, словно драгоценный камень в оправе!
Його ли́чка — як гря́дка бальза́му, немов квітники́ запашні́! Його губи — ліле́ї, з яких ка́пає ми́рра теку́ча!
Щёки его — сад ароматный, как цветы для духов, губы его-лилии, с которых капает мирра.
Його руки — стовпці́ золоті, повиса́джувані хризолі́том, а ло́но його — твір мисте́цький з слоно́вої кости, покритий сапфі́рами!
Руки его — золотые стержни, украшенные драгоценностями, тело его — слоновая кость, сапфирами украшенная.
Його сте́гна — стовпи мармуро́ві, поста́влені на золотії підста́ви! Його вигляд — немов той Лива́н, він юна́к — як ті ке́дри!
Ноги его — колонны мраморные, на подножиях из чистого золота. Он высок, как лучший кедр Ливана.