Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Огієнка
Синодальный перевод
Горе законода́вцям несправедли́вим, та писаря́м, які пишуть на лихо,
Горе тем, которые постановляют несправедливые законы и пишут жестокие решения,
щоб від правосу́ддя усу́нути бідних, і щоб відняти права́ від убогих наро́ду Мого, щоб стали вдови́ці здоби́чею їм, і пограбува́ти сирі́т.
чтобы устранить бедных от правосудия и похитить права у малосильных из народа Моего, чтобы вдов сделать добычею своею и ограбить сирот.
А що́ ви чини́тимете в день наві́щення, і на́глої згу́би, що при́йде здале́ка, — до ко́го втече́те за по́міччю, і де́ позоста́вите славу свою?
И что вы будете делать в день посещения, когда придёт гибель издалека? К кому прибегнете за помощью? И где оставите богатство ваше?
Нічого́ не ли́шиться — тільки зігну́тися між полоне́ними, і попа́дати між позаби́ваними. При цьо́му всьому не відверну́всь Його гнів, і ви́тягнена ще рука Його!
Без Меня согнутся между узниками и падут между убитыми. При всём этом не отвратится гнев Его, и рука Его ещё простёрта.
Біда асирі́йцеві, же́злові гніву Мого, а кий у руках його — це пересе́рдя Моє!
О, Ассур, жезл гнева Моего! и бич в руке его — Моё негодование!
На люд нечести́вий пошлю́ Я його́, про наро́д Мого гніву йому накажу́, щоб набрати здоби́чі й вчинити грабу́нок, і щоб потопта́ти його́, як боло́то на ву́лицях.
Я пошлю его против народа нечестивого и против народа гнева Моего, дам ему повеление ограбить грабежом и добыть добычу и попирать его, как грязь на улицах.
Та не так він собі розуміє, а серце його не так ми́слить, бо в серці його — щоб немало наро́дів пони́щити та погуби́ти!
Но он не так подумает, и не так помыслит сердце его; у него будет на сердце — разорить и истребить немало народов.
Бо говорить: Хіба мої провідники́ ра́зом усі не царі?
Ибо он скажет: «не все ли цари князья мои?
Чи ж Кално не такий, як Кархеміш? Чи ж Хама́т не такий, як Арпа́д? Хіба ж не така Самарі́я, як Дамаск?
Халне не то же ли, что Кархемис? Емаф не то же ли, что Арпад? Самария не то же ли, что Дамаск?
Тому́ що рука моя ца́рства божкі́в досягла́, а в них більші бовва́ни, як в Єрусалимі та в Самарі́ї,
Так как рука моя овладела царствами идольскими, в которых кумиров более, нежели в Иерусалиме и Самарии,
то хіба не зроблю́ я так само для Єрусалиму й бовва́нів його, як зробив я був для Самарі́ї й божкі́в її?
то не сделаю ли того же с Иерусалимом и изваяниями его, что сделал с Самариею и идолами её?»
І станеться, як докона́є ввесь чин Свій Госпо́дь на Сіонській горі та в Єрусалимі, то скаже: Навіщу́ я плоди́ гордови́тости серця царя асирійського та пишно́ту чванли́вих оче́й його!
И будет, когда Господь совершит всё Своё дело на горе Сионе и в Иерусалиме, скажет: посмотрю на успех надменного сердца царя Ассирийского и на тщеславие высоко поднятых глаз его.
Бо він каже: Вчинив я це міццю своєї руки й своїм розумом, я бо розумний, — і відміня́ю границі наро́дів, а їхній маєток грабу́ю, й як сильний, скида́ю пану́ючих!
Он говорит: «силою руки моей и моею мудростью я сделал это, потому что я умён: и переставляю пределы народов, и расхищаю сокровища их, и низвергаю с престолов, как исполин;
І досягла́, мов кубло́ те, багатства наро́дів рука моя, й як збирають поки́нені я́йця, я всю зе́млю зібрав, — і ніхто не порушив крило́м, і дзюбка́ не відкрив, і не зацвірі́нькав.
и рука моя захватила богатство народов, как гнёзда; и как забирают оставленные в них яйца, так забрал я всю землю, и никто не пошевелил крылом, и не открыл рта, и не пискнул».
Чи бу́де сокира пиша́тися понад свого́ рубача́? Чи понад свого́ пилува́льника буде горди́тися пилка? Ніби жезло пови́щує тих, хто його́ підіймає, ніби підно́сить кий того, хто не є дерево!
Величается ли секира пред тем, кто рубит ею? Пила гордится ли пред тем, кто двигает её? Как будто жезл восстаёт против того, кто поднимает его; как будто палка поднимается на того, кто не дерево!
Зате Госпо́дь, Бог Савао́т пошле сухорля́вість на ситих його, і під його славою — по́лум'я буде пала́ти, немов би пожар!
За то Господь, Господь Саваоф, пошлёт чахлость на тучных его, и между знаменитыми его возжжёт пламя, как пламя огня.
І Світло Ізраїля стане огнем, а Святий його — по́лум'ям, і запа́лить воно, й пожере́ його те́рня й будя́ччя його в один день!
Свет Израиля будет огнём, и Святой его — пламенем, которое сожжёт и пожрёт тёрны его и волчцы его в один день;
І славу лісу його й його са́ду ви́губить Він від душі й аж до тіла, і бу́де, що зни́діє він, мов той хворий, —
и славный лес его и сад его, от души до тела, истребит; и он будет как чахлый умирающий.
і буде оста́нок дере́в його лісу такий нечисле́нний, що й хло́пець їх спише!
И остаток дерев леса его так будет малочислен, что дитя в состоянии будет сделать опись.
І станеться в день той, оста́нок Ізраїля і врято́вані дому Якова не бу́дуть вже більш опира́тись на то́го, хто б'є їх, — й обіпру́ться у правді на Господа, Святого Ізраїлевого.
И будет в тот день: остаток Израиля и спасшиеся из дома Иакова не будут более полагаться на того, кто поразил их, но возложат упование на Господа, Святого Израилева, чистосердечно.
Останок наве́рнеться, останок Якова, до Сильного Бога.
Остаток обратится, остаток Иакова — к Богу сильному.
Бо коли б був наро́д твій, Ізра́їль, як мо́рський пісок, тільки останок із нього наве́рнеться! Заги́бель призна́чена є, щоб ви́повнилась справедливість,
Ибо, хотя бы народа у тебя, Израиль, было столько, сколько песку морского, только остаток его обратится; истребление определено изобилующею правдою;
бо ви́конає Господь, Бог Савао́т постано́влену згу́бу посеред всієї землі.
ибо определённое истребление совершит Господь, Господь Саваоф, во всей земле.
Тому так промовляє Госпо́дь, Бог Савао́т: Мій наро́де, мешка́нче Сіону, не бійсь асирі́йця! Він па́лицею тебе вдарить, і кия свого піді́йме на те́бе, як колись на дорозі єгипетській.
Посему так говорит Господь, Господь Саваоф: народ Мой, живущий на Сионе! не бойся Ассура. Он поразит тебя жезлом и трость свою поднимет на тебя, как Египет.
Бо мало ще, трохи побу́де, — та й скі́нчиться лють, і зве́рнеться гнів Мій на зни́щення їх!
Ещё немного, очень немного, и пройдёт Моё негодование, и ярость Моя обратится на истребление их.
І збу́дить на нього бича́ Госпо́дь Савао́т, як ура́зив був Він Мадія́ма при скелі Оре́в, і кий Його буде на морі, і його Він простя́гне, як колись на Єгипет!
И поднимет Господь Саваоф бич на него, как во время поражения Мадиама у скалы Орива, или как простёр на море жезл, и поднимет его, как на Египет.
І станеться в день той, з твого рамена тяга́р його зді́йметься, а з-над шиї твоєї ярмо́ його, і через ситість ярмо́ буде зни́щене!
И будет в тот день: снимется с рамен твоих бремя его, и ярмо его — с шеи твоей; и распадётся ярмо от тука.
Він при́йде навпроти Айя́ту, пере́йде в Мігро́н, свої речі складе до Міхма́шу.
Он идёт на Аиаф, проходит Мигрон, в Михмасе складывает свои запасы.
Пере́йдуть прова́лля, Гева — ночлі́г нам, затремтіла Рама, утекла Саулова Гів'а.
Проходят теснины; в Геве ночлег их; Рама трясётся; Гива Саулова разбежалась.
Заголоси́ ти, о до́чко Галліму, послухай, Лаїше, о бідний Анатоте!
Вой голосом твоим, дочь Галима; пусть услышит тебя Лаис, бедный Анафоф!
Мадме́на розбіглась, мешка́нці Гевіму втікають.
Мадмена разбежалась, жители Гевима спешат уходить.
Ще сьогодні зоста́неться він у Нові; своєю рукою грози́ть горі дочки́ Сіону, па́гірку Єрусалиму.
Ещё день простоит он в Нове; грозит рукою своею горе Сиону, холму Иерусалимскому.
Ось Господь, Бог Саваот відтина́є галу́зки застраша́льною силою, — і найвищі поста́вою будуть пости́нані, а високі бу́дуть пони́жені.
Вот, Господь, Господь Саваоф, страшною силою сорвёт ветви дерев, и величающиеся ростом будут срублены, высокие — повержены на землю.