Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо! Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання:
ru
en
Паралельне читання
← (Ісаї 1)
|
(Ісаї 3) →
Переклад Огієнка
Новый русский перевод
Слово, що його бачив Іса́я, син Амо́сів, про Юдею та про Єрусалим:
Вот что видел Исаия, сын Амоца, об Иудее и Иерусалиме:
І ста́неться на кінці днів, мі́цно поста́влена буде гора́ дому Господнього на шпилі́ гір, і пі́днята буде вона понад згі́р'я, — і поли́нуть до неї всі люди.
В последние дни
гора дома Господня станет высочайшею среди гор; вознесется она над холмами, и устремятся к ней все народы.
І пі́дуть числе́нні наро́ди та й скажуть: „Ходіть та збері́мось на го́ру Господню, до дому Бога Якового, і доріг Своїх Він нас навчи́ть, і ми пі́демо стежка́ми Його! Бо ви́йде з Сіону Зако́н, і слово Господнє — з Єрусалиму“.
Многие народы пойдут и скажут:
«Идем, поднимемся на Господню гору, к дому Бога Иакова. Он научит нас Своим путям, и мы будем ходить по Его тропам». Ведь из Сиона5 выйдет Закон, и слово Господне — из Иерусалима.
І Він бу́де судити між лю́дьми, і буде числе́нні наро́ди розсу́джувати. І мечі́ свої перекую́ть вони на лемеші́, а списи́ свої — на серпи́. Не піді́йме меча народ проти наро́ду, і більше не бу́дуть навча́тись війни́!
Он рассудит меж племенами, разрешит тяжбы многих народов. Перекуют они мечи на плуги и копья — на серпы. Не поднимет народ на народ меча, и не будут больше учиться войне.
Доме Яковів, — ідіть, і попросту́ємо в світлі Господньому!
Приди, о дом Иакова, будем ходить в свете Господнем!
Бо Ти був покинув наро́да Свого, дім Яковів, — бо по́вні безла́ддя зо схо́ду вони, та ворожби́тів, немов филисти́мляни, і наклада́ють із ді́тьми чужи́нців.
Ты отверг Свой народ, дом Иакова, ведь у них полно суеверий6 с Востока; они гадают, как филистимляне, и общаются с чужаками.
І напо́внився край його срі́блом та золотом, — і немає кінця́ його ска́рбам. І напо́внився край його кі́ньми, — і немає кінця колесни́цям його́.
Их земля полна серебра и золота, нет числа их сокровищам. Их земля полна коней, нет числа колесницам их.
І напо́внився край його і́долами, — він кла́няється ділу рук своїх, тому́, що зробили були́ Його па́льці, —
Их земля полна идолов; они кланяются делам своих рук, тому, что сделали их пальцы.
і поклонилась люди́на, і чоловік упокори́вся. А Ти їм не дару́й!
Унижены будут люди, смирится всякий — Ты не прощай их.
Іди в скелю, і сховайся у по́рох від стра́ху Господнього, і від пишноти́ Його ве́личі!
Иди в скалы, спрячься в прахе от страха Господа и от славы Его величия!
Горді о́чі люди́ни поникнуть, і буде обни́жена лю́дська високість, — і буде високим Сам тільки Госпо́дь того дня!
Глаза надменного потупятся, и гордыня людская будет унижена; один лишь Господь будет возвеличен в тот день.
Бо настане день Господа Савао́та на все горде й високе, і на все ви́сунене, — і пони́жене буде воно,
Грядет день Господа Сил на все гордое и высокомерное, на все превознесенное — быть ему униженным! —
і на всі ке́дри лива́нські, високі та ви́сунені, і на всіля́кі баша́нські дуби́,
на все ливанские кедры, высокие и превозносящиеся, и все башанские дубы,
і на всі го́ри високі, і на всі згір'я підне́сені,
на все высокие горы и все превозносящиеся холмы,
і на всі ба́шти високі, і на всі му́ри стрімкі,
на всякую высокую башню и всякую укрепленную стену,
і на всі кораблі із Таршішу, і на все, на що ди́вимося пожадли́во!
на все таршишские корабли и на все их желанные украшения.7
І пони́зиться гордість люди́ни, й обни́жена буде високість люде́й, — і буде високим Сам тільки Госпо́дь того дня,
Гордыня людская будет унижена, гордость всякого смирена; один лишь Господь будет возвеличен в тот день,
а бо́жища зо́всім ми́нуться!
І вони пі́дуть до ске́льних пече́р та до по́роху в ями від стра́ху Господнього і від пишноти́ Його ве́личі, коли при́йде Він о́страх збудити на землі!
Люди уйдут в трещины скал и в ямы земли от страха Господа и от славы Его величия, когда Он поднимется, чтобы сотрясти землю.
Покине люди́на того дня божкі́в своїх срібних і божкі́в своїх золотих, що собі нароби́ла була́, щоб вклоня́тись крота́м і кажана́м,
В тот день люди бросят кротам и летучим мышам своих серебряных идолов, своих золотых идолов, которых сделали, чтобы поклоняться им,
щоб піти у пече́ри й розщілини ске́льні від стра́ху Господнього і від слави вели́ччя Його́, коли при́йде Він о́страх збуди́ти на землі!
и уйдут в расселины скал и в ущелья утесов от страха Господа и от славы Его величия, когда Он поднимется, чтобы сотрясти землю.
Відки́нься ж собі від люди́ни, що ві́ддих у носі її, бо за́що її поважа́ти?
Перестаньте надеяться на человека, чья жизнь хрупка, как его дыхание. Разве он что-то значит?
← (Ісаї 1)
|
(Ісаї 3) →