Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Огієнка
Переклад Турконяка
Почуйте Мене, хто жене́ться за праведністю, хто пошу́кує Господа! Погляньте на скелю, з якої ви ви́тесані, і на каменоло́мню, з якої ви ви́довбані.
Послухайте Мене, ви, які переслідуєте праведного і шукаєте Господа! Погляньте на твердий камінь, який ви висікли, і на яму ставу, який ви викопали.
Гляньте на Авраама, ба́тька свого́, та на Сарру, що вас породила, бо тільки одно́го його Я покликав, але благословив був його та розмно́жив його.
Погляньте на вашого батька Авраама і на Сарру, яка терпіла болі вашого народження! Адже був він один, і Я його покликав, і його поблагословив, і Я його полюбив, і Я зробив численними його нащадків.
Бо Сіона Господь потіша́є, всі руїни його потіша́є, й оберта́є пустині його на Еде́н, його ж степ — на Господній садо́к! Пробува́тимуть в ньому уті́ха та радість, хвала́ й пісноспі́ви.
А тепер і тебе потішу, Сіоне, — Я потішив усі твої пустинні місця, і зроблю її пустинні місця, як Господній рай. Радість і веселість знайдуть у ній, прославляння і голос хвали.
Послухай Мене, Мій наро́де, і візьми до вух, ти племе́но Моє, бо вийде від Мене Зако́н, а Своє право́суддя поставлю за світло наро́дам!
Послухайте Мене, послухайте, Мій народе, — і царі, Мене послухайте! Бо від Мене вийде закон і Мій суд на світло народів.
Близька правда Моя: ви́йде спасі́ння Моє, а раме́на Мої будуть суд видавати наро́дам. Острови́ будуть мати надію на Мене і сподіва́ння свої покладуть на раме́но Моє.
Швидко наближається Моя праведність, і прийде Моє спасіння, і народи надіятимуться на Мою руку. Мене чекатимуть острови і надіятимуться на Мою руку.
Здіймі́ть свої очі до неба, і погля́ньте на землю додо́лу! Бо небо, як дим, продере́ться, а земля розпаде́ться, мов одіж, мешканці ж її, як та воша, поги́нуть, — спасі́ння ж Моє буде вічне, а правда Моя не злама́ється!
Підніміть ваші очі до неба і погляньте на землю внизу, бо небо укріпилося, як дим, а земля постаріє, як одяг; ті, хто живе на землі, вмирають, як і ці, а Моє спасіння буде навіки, і Моя праведність не стане меншою.
Почу́йте Мене, знавці правди, наро́де, що в серці його Мій Зако́н: Не бійтеся лю́дської га́ньби та їхніх обра́з не лякайтесь,
Послухайте Мене, ви, які знаєте суд, Мій народе, в якого Мій закон у їхньому серці! Не бійтеся погорди людей і не ослабніть від їхньої зневаги,
бо пото́чить їх міль, мов одежу, й як во́вну, черва́ їх зжере́, а правда Моя буде вічна, і спасі́ння моє з роду в рід!
бо вона, як одяг, буде з’їдена часом і, як вовна, буде з’їдена міллю. А Моя праведність буде навіки, і Моє спасіння — з роду в рід!
Збудися, збудись, зодягни́ся у силу, раме́но Господнє! Збудися, як у давнину́, як за поколі́ння вікі́в! Хіба це не ти Рага́ва зруба́ло, крокоди́ла здіра́вило?
Підіймись, підіймись Єрусалиме і зодягнися силою твоєї могутньої руки! Устань, як на початку дня, як вічний рід. Хіба ти той,
Хіба це не ти море ви́сушило, во́ди безодні великої, що мо́рську глиби́ну вчинило доро́гою, щоб ви́куплені перейшли́?
хто висушив море, велику воду безодні? Хто поклав глибини моря, як дорогу для проходу визволеним
Отак визволе́нці Господні пове́рнуться та до Сіону зо співом уві́йдуть, — і на їхній голові буде радість відвічна, веселість та втіху ося́гнуть вони, а журба та зідха́ння втечуть!
і спасенним? Адже через Господа повернуться і прийдуть на Сіон з радістю і вічною веселістю. Бо на голові їхній — радість і хвала, і радість їх охопить, — утік біль і смуток, і стогін.
Я, — Я ваш Той Утіши́тель! Хто ж то ти, що боїшся люди́ни смерте́льної й лю́дського сина, що до трави він поді́бний?
Я є, Я є Той, Хто тебе потішає. Пізнай, Кого вшанувавши, ти злякався смертної людини і людського сина, які засохли, наче трава!
І ти забуваєш про Господа, що вчинив був тебе, що напну́в небеса́ Він та землю закла́в, і за́вжди щоденно лякаєшся гніву гноби́теля, що готовий тебе погуби́ти. Але де той гноби́телів гнів?
Ти забув про Бога, Який тебе створив, Який створив небо і заснував землю, і ти боявся завжди, усі дні, через присутність гніву того, хто тебе гнітить. Бо яким чином він радився тебе взяти, а тепер де гнів того, хто тебе гнітить?
Закутий в кайда́ни неба́вом розв'я́заний буде, і не помре він у ямі, і не забра́кне йому його хліба.
Адже у твоєму спасінні Бог не зупиниться і не забариться!
Бо Я — Господь, Бог твій, що збу́рює море, — й ревуть його хвилі, Господь Саваот Йому Йме́ння!
Адже Я — Бог твій, Котрий збурює море і дає шум його хвилям, Господь Саваот Моє Ім’я!
І кладу Я слова́ Свої в у́ста твої та ховаю тебе в тіні рук Своїх, щоб небо напну́ти та зе́млю закла́сти, і сказати Сіонові: Ти Мій наро́д!
Я покладу Свої слова у твої уста і захищу тебе в тіні Своєї руки, якою Я встановив небо і заснував землю. І Він скаже Сіонові: Ти — Мій народ!
Збудися, збудися, устань, дочко Єрусалиму, що з руки із Господньої ви́пила ти келіх гніву Його́, чашу-келіха о́дуру випила, ви́цідила.
Піднімися, піднімися, встань, Єрусалиме, — та, яка випила чашу гніву з Господньої руки! Адже чашу падіння, чашу гніву ти випила, і ти випорожнила.
Зо всіх тих сині́в, що вона породила, ніко́го нема, хто б прова́див її; зо всіх тих синів, яких ви́ховала, нікого нема, хто б підтри́мав її.
І не було того, хто потішив би тебе з усіх твоїх дітей, яких ти народила, і не було того, хто взяв би твою руку, навіть з усіх твоїх синів, яких ти звеличила.
Ці дві речі спітка́ли тебе, — але хто пожаліє тебе? Руїна й недоля, і голод та меч, — хто розва́жить тебе?
Ці дві речі проти тебе! Хто сумуватиме з тобою? Падіння і знищення, голод і меч. Хто тебе потішить?
Сино́ве твої повмліва́ли, лежали на ро́зі всіх ву́лиць, мов о́лень у тене́тах, повні гніву Господнього, крику Бога твого.
Твої сини в біді, ті, хто сидить на краю кожної дороги, як наполовину зварений буряк, вони сповнені Господнього гніву, ослаблені Господом Богом.
Тому́ то послухай оцьо́го, убога й сп'яні́ла, але не з вина:
Через це послухай, упокорена і сп’яніла не від вина!
Так говорить Господь твій, Господь і твій Бог, що на прю за наро́д Свій стає́: Ось ке́ліха о́дуру Я забираю з твоєї руки́, чашу-ке́ліха гніву Мого́, — більше пити його вже не бу́деш!
Так говорить Господь Бог, Який судить Свій народ: Ось Я взяв чашу падіння з твоєї руки, чашу гніву, і ти вже не продовжуватимеш пити з неї.
І дам Я його́ в руку тих, що гноби́ли тебе, що вони до твоєї душі говорили: „Схили́сь, і по тобі ми пере́йдемо!“ І поклала ти спи́ну свою, немов землю, й як вулицю для перехо́жих.
І вкладу її в руки тих, хто тобі чинить зло і тебе впокорюють, які сказали твоїй душі: Нахилися, щоб ми пройшли. І ти підставила свою спину рівно із землею — для тих, які проходять ззовні.