І було мені слово Господнє, гово́рячи: „Як відпу́стить хто жінку свою, й вона пі́де від нього, та стане за жінку для іншого чоловіка, — чи ве́рнеться ще він до неї? Чи ж не стане зовсі́м обезче́щеною оця жінка? Ти ж пере́люб чинила з коха́нцями багатьома́, і тобі поверта́тись до Мене? говорить Господь.
— Если16 муж разведется с женой, и она от него уйдет и станет женой другому, то разве первый муж примет ее назад? Разве этим не осквернится земля? Ты жила как блудница со многими, а теперь хочешь вернуться ко Мне?17 — возвещает Господь. —
Зведи́ свої очі на го́ри порожні й дивися, — де пере́любу ти не чинила? Ти для них по доро́гах сиділа, немов той араб на пустині, — і збезче́стився край твоїм блу́дом та лихом твоїм!
Подними взгляд на голые вершины и посмотри: есть ли место, где бы с тобою не блудили? Ты сидела у обочины, высматривая любовников, как араб в пустыне, высматривающий кого бы ограбить. Ты осквернила землю своим блудом и злодействами.
І сказав до мене Господь за днів царя Йосії: „Чи ти бачив, що зробила невірна дочка́ Ізраїлева? Вона ходила на кожну високу го́ру, і під кожне зелене дерево, — і блудоді́яла там.
Во время правления царя Иосии Господь сказал мне: — Видел ли ты, что сделала эта изменница — Израиль? Она распутствовала на каждой высокой горе и под каждым тенистым деревом.
І побачила Юдея, що за все те, що пере́люб чинила невірна дочка Ізраїлева, відпустив Я її, і дав їй листа розводо́вого. Та зрадли́ва сестра її, дочка Юдина, не побоялася й пішла, і блудли́вою стала й вона.
Я дал изменнице Израилю разводное письмо и отослал ее за то, что она распутствовала. Но Я видел, что ее вероломная сестра Иудея не испугалась, а сама стала блудить.
Піди, і проголо́сиш слова ці на пі́вніч та й скажеш: Вернися, відсту́пна дочко Ізраїлева! говорить Госпо́дь. Не зверну́ Я Свого обличчя у гніві на вас, бо Я милости́вий, — говорить Госпо́дь, і не бу́ду повік стерегти́ Свого гніву.
Вернись, изменница Израиль, — возвещает Господь. — Я больше не буду гневаться на тебя, потому что Я милостив, — возвещает Господь. — Не вечно Я буду гневаться.
Тільки пізнай же прови́ну свою́, бо ти проти Господа, Бога свого повстала, і грішила з чужими під деревом кожним зеленим, і Мого голосу ви не почули, говорить Господь.
Признай лишь свою вину — ты восстала против Господа, твоего Бога, расточала свои ласки чужим богам под каждым тенистым деревом, а Меня ты не слушалась, — возвещает Господь.
— Вернись, неверный народ, — возвещает Господь, — потому что Я твой супруг. Я возьму вас — по одному из города, по двое из клана — и приведу вас на Сион.
І буде, коли ви розмно́житеся та розпло́дитеся на землі за цих днів, — говорить Госпо́дь, — не скажуть уже: „ковче́г заповіту Господнього“, і він вже не при́йде на серце, і його пам'ятати не бу́дуть, і більше не буде він зро́блений.
В те дни, когда вы сильно умножитесь числом в этой стране, — возвещает Господь, — уже не будут больше говорить: «Ковчег Господнего завета».20 Не будут о нем больше думать, не будут его вспоминать; не будут больше тосковать о нем и другого ковчега не сделают.
Того ча́су назвуть Єрусалима: Господній престо́л, і до нього, до Єрусалиму згрома́джені будуть наро́ди усі ради Йме́ння Господнього, і більше не пі́дуть вони за впертістю серця лихого свого́,
В то время назовут Иерусалим Господним престолом, и все народы соберутся в Иерусалиме, чтобы почтить имя Господа. Они больше не будут поступать по упрямству своих злых сердец.
І Я був поду́мав: як поставлю тебе Я посе́ред синів і дам тобі край пожада́ний, найкращу спа́дщину народів? І Я ду́мав: ви будете звати Мене: „Мій Отче“, і не відве́рнетеся ви від Мене.
— Я думал: с какой радостью Я принял бы вас, как Своих детей, и дал вам желанную землю, прекраснейшее наследие всех народов! Я думал, ты назовешь Меня Отцом и не отступишь от Меня.
Лежимо́ ми у со́ромі нашому, і нас покриває ця наша неслава, бо ми прогріши́лися Господу, Богові нашому, ми й батьки наші, від нашої мо́лодости й до сьогодні, і не слухали голосу Господа, нашого Бога!“
В своих мерзостях мы погрязли, покрыты позором. Мы грешили перед Господом, нашим Богом, — и мы, и наши отцы; с юных лет наших до этого дня мы не слушались Господа, нашего Бога.