Бо так промовляє Господь: Співайте для Якова з радістю, та головою наро́дів утіша́йтесь! Розголосі́ть, вихваляйте й скажіть: Спаси, Господи, наро́д Свій, останок Ізраїлів!
Ось Я їх приведу́ із півні́чного кра́ю, і зберу́ їх із кі́нців землі, з ними ра́зом сліпий та кульга́вий, важка́ й породі́лля, сюди поверта́ються збори великі!
Я приведу их из северных стран, соберу их с краев земли. Среди них и незрячие, и хромые, беременные и роженицы — сюда возвратится великое множество людей.
Вони при́йдуть з плаче́м, та Я їх попрова́джу в уті́хах. Я їх до потоків води́ попрова́джу прямо́ю дорогою, — не спіткну́ться на ній, бо Ізраїлеві Я став Отцем, а Єфрем, — перворідний він Мій!
Они придут с плачем, с мольбою, в то время, когда Я буду вести их. Я поведу их вблизи водных потоков, по ровной дороге, на которой им не споткнуться, так как стал Я Отцом Израилю, Ефрем — Мой первенец.
Народи, послухайте сло́ва Господнього, і далеко звістіть аж на острова́х та скажіть: Хто розсіяв Ізраїля, Той позбирає його́, і стерегти́ме його, як па́стир отару свою!
Слушайте слово Господне, народы, и провозгласите на далеких побережьях: «Тот, Кто рассеял народ Израиля, соберет его и будет беречь, словно пастух свое стадо».
І вони поприхо́дять, і будуть співати на верши́ні Сіо́ну, і до добра до Господнього будуть горну́тись, — до збіжжя, і до виноградного соку, і до оливи, і до молодої дрібно́ї худоби та до товару великого! І стане душа їхня, немов той напо́єний сад, і не відчують уже більше сто́млення!
И они придут и будут кричать от радости на высотах Сиона; возликуют от щедрот Господних: от зерна, молодого вина и масла, ягнят и крупного скота! Станет их жизнь как сад, орошаемый щедро, и не будут больше горевать.
Тоді ді́вчина ті́шитись буде в танку́, і ра́зом юна́цтво та ста́рші, — бо Я оберну́ їхню жало́бу на радість, і Я їх поті́шу, і їх звеселю́ в їхнім сму́тку!
Так говорить Господь: Стримай голос свій від голосі́ння, і від сльози́ свої очі, бо є нагорода для чину твого, — говорить Господь, — і вони ве́рнуться з кра́ю ворожого!
Добре Я чую Єфрема, як він головою похи́тує, пла́чучи: „Покарав Ти мене — і пока́раний я, мов теля те нена́вчене! Наверни́ Ти мене — і верну́ся, бо Ти — Господь Бог мій!
Поистине, Я слышу плач Ефрема: «Ты наказал меня, и я наказан, как непокорный теленок. Верни мне благополучие, чтобы мне возвратиться, ведь Ты — Господь, мой Бог.
Чи Єфрем не Мій син дорогий, чи не люба дитина Моя? То скільки Я не говорю́ проти нього, завжди сильно його пам'ятаю! Тому́ то за нього хвилюється нутро Моє, змилосе́рджуся справді над ним, говорить Госпо́дь!
Разве Ефрем не Мой дорогой сын, не Мое любимое чадо? И хотя Я часто вынужден выговаривать ему, Я все еще вспоминаю его с теплотой. Сердце Мое тревожится за него; Я его непременно помилую, — возвещает Господь. —
Постав собі дороговка́зи, стовпи́ собі порозставляй, зверни своє серце на биту дорогу, якою ти йшла, — і вернися, о діво Ізраїлева, вернися до цих своїх міст!
Так говорить Господь Саваот, Бог Ізраїлів: Оце слово прокажуть іще в кра́ї Юдиному й по містах його, коли Я верну́ їх: Хай Господь благосло́вить тебе, осе́ле ти правди, о го́ро свята!
Так говорит Господь Сил, Бог Израиля: — Когда Я восстановлю их, в земле иудейской и в их городах будут снова говорить: «Обитель праведности, святая гора, да благословит тебя Господь!».
І бу́де, як Я пильнува́в був над ними, щоб їх вирива́ти та бу́рити, і щоб руйнува́ти, і губити, і чинити лихе, так Я попильну́ю над ними, щоб їх будувати й садити, говорить Господь!
Как Я наблюдал за ними, искореняя и разрушая, низвергая, губя и посылая невзгоды, так же Я буду наблюдать за ними, созидая и утверждая, — возвещает Господь. —
Не такий заповіт, що його з їхніми батьками Я склав був у той день, коли міцно за руку їх узяв, щоб їх ви́вести з кра́ю єгипетського. Та вони поламали Мого заповіта, і Я їх відкинув, говорить Господь!
Этот завет будет не таким, какой Я заключил с их праотцами, когда Я за руку вывел их из Египта, потому что они нарушили Мой завет, хотя Я был им супругом,104 — возвещает Господь. —
Бо це ось отой Заповіт, що його по цих днях складу́ з домом Ізраїля, — каже Госпо́дь: Дам Зако́на Свого в сере́дину їхню, і на їхньому серці його напишу́, і Я стану їм Богом, вони ж Мені будуть наро́дом!
Поэтому Я в будущем заключу с домом Израиля иной завет, — возвещает Господь. — Я вложу в их разум Мой Закон и запишу в их сердцах. Я буду их Богом, а они будут Моим народом.
І більше не будуть навчати вони один о́дного, і брат свого брата, гово́рячи: „Пізнайте Господа!“ Бо всі будуть знати Мене, від малого їхнього й аж до великого їхнього, — каже Господь, — бо їхню прови́ну прощу́, і не бу́ду вже згадувати їм гріха́!
И уже не будет друг учить друга, и брат — брата, говоря ему: «Познай Господа», потому что Меня будут знать все от мала до велика, — возвещает Господь. — Ведь Я прощу их беззакония и больше не вспомню их грехов.105
Так говорить Господь, що сонце дає вдень на світло, і порядок місяцеві й зо́рям на світло вночі, що пору́шує море — й шумля́ть його хвилі, Господь Саваот Йому Йме́ння!
Так говорить Господь: Так як небо вгорі́ незміри́ме, і не будуть дослі́джені долі осно́ви землі́, то так не відкину і Я все насіння Ізраїлеве за все те, що зробили, говорить Господь!
— Если можно небо вверху измерить, а внизу отыскать основания земли, то и Я отвергну всех потомков Израиля из-за всего, что они сделали, — возвещает Господь.
І долина вся тру́пів та по́пелу, і всі поля́ аж до долини Кедро́ну, аж до рогу Кі́нської брами на схід, — усе це́ буде святість для Господа, — не знищиться та не зруйнується ввіки вона!“
Вся долина, куда бросали трупы и пепел, и все поля до долины Кедрон, до самого угла Конских ворот на востоке, станут святыней Господа, а город больше никогда не будет ни разорен, ни разрушен.