Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Огієнка
Переклад Турконяка
Слово, що було до Єремії від Господа за десятого року Седекії, царя Юдиного, — це вісімнадцятий рік Навуходоно́сора.
А тоді військо вавилонського царя обляга́ло Єрусалим, а пророк Єремія був ув'я́знений в подві́р'ї в'язни́ці, що була при домі царя Юдиного,
що ув'язни́в його Седекія, цар Юдин, говорячи: „На́що ти пророкуєш отак: Так говорить Господь: Ось Я ви́дам це місто в руку вавилонського царя, — і він здобу́де його.
А Седекія, цар Юдин, не втече́ від руки халдеїв, бо конче буде він даний в руку вавилонського царя́, і будуть говорити уста́ його з його устами, а очі його будуть бачити очі його.
І заведе́ він Седекію до Вавилону, і він буде там, аж поки Я відві́даю його, говорить Господь. Коли ж будете воювати з халдеями, не пощасти́ться вам“.
А Єремія відказав: „Було мені слово Господнє таке:
Ось Ганамеїл, син Шаллума, твого дя́дька, іде до тебе сказати: Купи собі моє поле, що в Анатоті, бо ти маєш викупне́ право купити.
І прийшов до мене Ганамеїл, син дядька мого, за Господнім словом, до подві́р'я в'язни́ці, та й сказав мені: Купи моє поле, що в Анатоті, що в Веніяминовому краї, бо твоє право спа́дщини й твій викуп, — купи собі! І пізнав я, що це слово Господнє.
І купив я це поле від Ганамеїла, сина дядька мого, що в Анатоті, і відважив йому десять і сім ше́клів срібла.
І написав я ку́пчу, і запечатав, і засві́дчив сві́дками, та й зважив срібло вагою.
І взяв я ку́пчого листа запеча́таного, за зако́ном та уста́вами, і відкритого.
І дав я ку́пчого листа Барухові, синові Нерійї, Махсеїного сина, на очах сина дядька мого Ганамеїла та на очах свідків, що написані в купчому листі, на очах усіх юдеїв, що сиділи в подвір'ї в'язниці.
І наказав я Барухові на їхніх очах, говорячи:
Так говорить Господь Саваот, Бог Ізраїлів: Візьми ці листи, цього ку́пчого листа, — і запеча́таного, і того листа відкритого, — і даси його в гли́няний по́суд, щоб заховались на довгий час.
Бо так промовляє Господь Саваот, Бог Ізраїлів: Ще будуть купуватися доми́ та поля й виноградники в цьому Кра́ї!
(1) Так сказав Господь, Бог Ізраїля: Візьми чашу цього нерозбавленого вина з Моєї руки і напоїш усі народи, до яких Я тебе до них посилаю,
І молився я до Господа пото́му, як дав був ку́пчого листа Барухові, Нерейїному синові, промовляючи:
(2) і виблюють, і стануть безумні від лиця меча, який Я посилаю посеред них.
О Господи, Боже! Ти небо та землю створив Своєю поту́жною силою та Своїм ви́тягненим раме́ном, — нічо́го для Тебе нема неможли́вого!
(3) І я взяв чашу з Господньої руки, і я напоїв народи, до яких мене Господь послав до них:
Милість Ти тисячам чи́ниш, і за провину батькі́в після них віддаєш в лоно їхніх синів, Боже великий та могу́тній, Госпо́дь Савао́т Йому Йме́ння!
(4) Єрусалим, міста Юди, його царів і його володарів, щоб поставити їх на спустошення, на непрохідність і на освистання,
Великий в пораді й могу́тній у чи́нах, що очі Твої відкриті на всі доро́ги лю́дських синів, щоб кожному дати згідно з його доро́гою та згідно з плодо́м його чи́нів,
(5) і фараона, царя Єгипту, і його рабів, і його вельмож, і весь його народ,
що знаки та чу́да чинив Ти в єги́петськім кра́ї, і чиниш їх аж по цей день, і між Ізраїлем, і між наро́дом, і зробив Собі Йме́ння, як цього дня!
(6) і всіх змішаних, і всіх царів чужинців, Аскалон, Ґазу, Аккарон, останок Азоту,
І Ти вивів наро́д Свій Ізраїля з кра́ю єгипетського зна́ками та чу́дами, і рукою поту́жною, і раме́ном ви́тягненим та стра́хом великим.
(7) Ідумею, Моавітську землю, синів Аммона,
І дав Ти їм край цей, який їхнім батька́м заприсяг був, щоб дати їм край цей, що тече молоком він та медом.
(8) царів Тиру, царів Сидону, царів, що на другому боці моря,
І прийшли, і посіли його, та не слухалися Твого голосу, і Зако́ном Твоїм не ходили; усього, що Ти наказав їм робити, вони не робили, і Ти вчинив, що спітка́ло їх все оце лихо.
(9) Дедан, Теман, Рос і кожного обстриженого на своєму обличчі,
Ось дохо́дять до міста вали́, щоб здобути його, й місто ві́ддане бу́де у руку халдеїв, що воюють із ним, через меч, і голод, і морови́цю. І що говорив Ти, стається, і ось Ти це бачиш.
(10) і всіх змішаних, що осіли в пустелі,
А Ти ж був сказав мені, Господи Боже: Купи собі поле за срі́бло, і засвідч купі́влю свідками, ось місто ві́ддане бу́де у руку халдеїв“.
(11) і всіх царів Елама, і всіх царів персів,
І було Господнє слово до Єремії, говорячи:
(12) і всіх царів зі сходу, тих, що далеко, і тих, що близько, — кожного до свого брата, і всі царства, що на обличчі землі.
„Ось Я — Господь, Бог кожного тіла: чи для Мене є що́сь неможли́ве?
(13) І ти скажеш їм: Так сказав Господь Вседержитель: Пийте і сп’янійте! І виблюєте, і впадете, і не встанете від лиця меча, який Я посилаю посеред вас.
Тому так промовляє Госпо́дь: Ось Я віддам оце місто у руку халдеїв і в руку Навуходоно́сора, царя вавилонського, — і він здобу́де його!
(14) І буде, коли не схочуть прийняти чашу з твоєї руки, щоб пити, то скажеш: Так сказав Господь: Неодмінно питимете [1]!
І при́йдуть халдеї, що воюють з цим містом, і підпа́лять це місто огнем, та й спа́лять його й ті доми́, що прино́сились жертви Ваалові на їхніх даха́х, і лили́ся литі жертви для інших богів, щоб Мене прогніви́ти.
(15) Бо в місті, в якому названо на ньому Моє Ім’я, Я починаю чинити зло, і ви жодним чином не очиститеся [2] , бо Я закличу меча на тих, що сидять на землі.
Бо сини Ізраїлеві та сини Юдині тільки зло учиня́ли на о́чах Моїх від юна́цтва свого́, сини бо Ізраїлеві лиш гніви́ли Мене чином рук своїх, ка́же Господь.
(16) І ти пророкуватимеш проти них ці слова, і скажеш: Господь заговорить з гори, Він видасть Свій голос зі Своєї святині. Він скаже слово проти місця Свого, і дадуть відповідь, наче збирачі винограду. І на тих, що сидять на землі,
Бо місто це стало Мені на Мій гнів та на лю́тість Мою з того дня, як його збудува́ли, та аж до дня цього, щоб відкинути його від Мого лиця
(17) приходить вигублення, на частину землі, бо в Господа суд з народами, Він судиться з кожним тілом, тож безбожні були видані під меч, — говорить Господь.
за все те зло синів Ізраїлевих та синів Юдиних, яке учини́ли, щоб гніви́ти Мене, — вони, їхні царі, князі́, їхні священики й їхні пророки, і юде́яни й ме́шканці Єрусалиму.
(18) Так сказав Господь: Ось приходить зло від народів на народ, і велика буря виходить з краю землі.
І вони оберну́лись до Мене поти́лицею, а не обличчям, хоч Я їх навчав рано й пізно, — та не слухалися, щоб прийняти науку.
(19) І будуть ранені Господом Господнього дня від краю землі й аж до краю землі. Не будуть поховані, будуть за гній на обличчі землі.
І поклали гидо́ти свої в тому храмі, в якому Ім'я́ Моє кли́калося, щоб його занечи́стити.
(20) Закричіть, пастирі, і закличте! І бийтеся, овечі барани, бо виповнилися ваші дні до зарізу, і впадете так, як вибрані барани.
І побудували жерто́вні пагі́рки Ваалові, що в долині Бен-Гіннома, щоб через огонь перево́дити синів своїх та своїх до́чок Молохові, чого їм не наказував Я, й що не вхо́дило в серце Мені, щоб чинити ту гидо́ту, щоб уводити Юду у гріх.
(21) І пропаде втеча від пастирів і спасіння від овечих баранів.
Тому так промовляє Господь, Бог Ізраїлів, до міста цього, про яке ви говорите: Воно ві́ддане буде у руку царя вавилонського мече́м, і голодом, і морови́цею:
(22) Голос крику пастирів і крик овечих баранів, бо Господь вигубив їхні пасовиська,
Ось Я їх позбираю зо всіх тих країв, куди ви́гнав був їх Своїм гнівом та люттю Своєю й великим Своїм пересе́рдям, і верну́ їх до місця цього́, і посаджу́ їх безпе́чно, —
(23) і оселя миру пропаде з-перед обличчя гніву Мого обурення.