Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Огієнка
New Living Translation
Слово, що було до Єремії про всіх юдеїв, що сиділи в єгипетському кра́ї, що сиділи в Міґдолі, і в Тахпанхесі, і в Нофі, і в краю́ Патрос, говорячи:
„Так говорить Господь Саваот, Бог Ізраїлів: Ви бачили все те зло, що Я спрова́див на Єрусалим та на всі Юдині міста́, — і ось вони цього дня руїна, і немає в них ме́шканця.
“This is what the LORD of Heaven’s Armies, the God of Israel, says: You saw the calamity I brought on Jerusalem and all the towns of Judah. They now lie deserted and in ruins.
Це через їхнє зло, яке вони зробили, щоб гніви́ти Мене, ходячи кадити, служити іншим бога́м, яких не знали ані вони, ані ви, ані ваші батьки́.
They provoked my anger with all their wickedness. They burned incense and worshiped other gods — gods that neither they nor you nor any of your ancestors had ever even known.
І посилав Я до вас усіх Моїх рабів пророків, рано та пізно, кажучи: Не робіть цієї обридли́вої речі, яку Я знена́видив!
“Again and again I sent my servants, the prophets, to plead with them, ‘Don’t do these horrible things that I hate so much.’
Та не слухали вони, і не нахилили уха свого, щоб відвернутися від свого зла, щоб не кадити іншим бога́м.
But my people would not listen or turn back from their wicked ways. They kept on burning incense to these gods.
І вилилась лютість Моя та Мій гнів, і запала́в він в Юдиних містах та на вулицях Єрусалиму, і стали вони руїною та пусти́нею, як бачите цього дня.
And so my fury boiled over and fell like fire on the towns of Judah and into the streets of Jerusalem, and they are still a desolate ruin today.
А тепер так говорить Господь, Бог Саваот, Бог Ізраїлів: На́що ви робите велике зло своїм ду́шам, вигу́блюючи собі чоловіка та жінку, дитину й немовля́ з-серед Юди, щоб не залиши́лася вам решта?
“And now the LORD God of Heaven’s Armies, the God of Israel, asks you: Why are you destroying yourselves? For not one of you will survive — not a man, woman, or child among you who has come here from Judah, not even the babies in your arms.
На́що ви робите, щоб гніви́ти Мене чи́нами рук своїх, щоб кадити іншим богам в єгипетському кра́ї, куди ви прийшли чужи́нцями заме́шкати там, щоб погубити себе, і щоб стати прокля́ттям та га́ньбою серед усіх людів землі?
Why provoke my anger by burning incense to the idols you have made here in Egypt? You will only destroy yourselves and make yourselves an object of cursing and mockery for all the nations of the earth.
Чи забули ви зло ваших батьків, та зло Юдиних царів, і зло жінок його, і зло ваше та зло ваших жінок, що наробили в Юдиному кра́ї та на вулицях Єрусалиму?
Have you forgotten the sins of your ancestors, the sins of the kings and queens of Judah, and the sins you and your wives committed in Judah and Jerusalem?
Не були вони впоко́рені аж до цього дня, і не бояться, і не ходять Зако́ном Моїм та Моїми уставами, що Я дав вам та вашим батька́м.
To this very hour you have shown no remorse or reverence. No one has chosen to follow my word and the decrees I gave to you and your ancestors before you.
Тому́ так промовляє Господь Саваот, Бог Ізраїлів: Ось Я зверну́ обличчя Своє на вас вам на зло, щоб ви́коренити всього Юду!
“Therefore, this is what the LORD of Heaven’s Armies, the God of Israel, says: I am determined to destroy every one of you!
І візьму́ Я за́лишок Юди, що звернули обличчя своє на мандрівку в єгипетський край, щоб чужи́нцями замешкати там, і погинуть усі в єгипетському кра́ї, — попа́дають від меча та від голоду, погинуть від мало́го й аж до великого, повмирають від меча та від голоду, і стануть клятьбо́ю, застра́шенням, і прокля́ттям та га́ньбою.
I will take this remnant of Judah — those who were determined to come here and live in Egypt — and I will consume them. They will fall here in Egypt, killed by war and famine. All will die, from the least to the greatest. They will be an object of damnation, horror, cursing, and mockery.
І покараю замешкалих в єгипетському кра́ї, як покарав Я Єрусалим, — мечем, голодом та морови́цею.
I will punish them in Egypt just as I punished them in Jerusalem, by war, famine, and disease.
І не буде втікача та врятованих із решти Юди, що прийшли чужи́нцями замешкати там в єгипетському кра́ї, щоб вернутися до Юдиного кра́ю, куди вони бажають усією душею своєю верну́тися й оселитися там. Але не ве́рнуться вони, хіба тільки поодинокі втікачі́!“
Of that remnant who fled to Egypt, hoping someday to return to Judah, there will be no survivors. Even though they long to return home, only a handful will do so.”
І відповіли́ Єремії всі ті люди, що знали, що їхні жінки́ ка́дять іншим богам, і всі ті жінки, що стояли там у великий збір, і ввесь наро́д, що сидів в єгипетському кра́ї в Патросі, говорячи:
„Щодо сло́ва, що ти говорив до нас Господнім Ім'я́м, ми не слухаємо тебе.
“We will not listen to your messages from the LORD!
Бо напевно ви́конаємо кожне те слово, що виходить із наших уст, — щоб кадити небесній цариці й лити їй литі жертви, як робили ми та батьки́ наші, царі наші та зверхники наші в Юдиних містах та на вулицях Єрусалиму. І наси́чувалися ми хлібом, і було нам добре, а зла ми не бачили.
We will do whatever we want. We will burn incense and pour out liquid offerings to the Queen of Heaven just as much as we like — just as we, and our ancestors, and our kings and officials have always done in the towns of Judah and in the streets of Jerusalem. For in those days we had plenty to eat, and we were well off and had no troubles!
А відколи́ перестали ми кадити небесній цариці й лити їй литі жертви, брак нам усього, і ми гинемо від меча та голоду!
But ever since we quit burning incense to the Queen of Heaven and stopped worshiping her with liquid offerings, we have been in great trouble and have been dying from war and famine.”
А коли ми кадимо небесній цариці й приносимо їй литі жертви, то хіба без ві́дома наших чоловіків ми робимо для неї жерто́вні калачі́ з її зобра́женням, і ллємо́ їй литі жертви?“
“Besides,” the women added, “do you suppose that we were burning incense and pouring out liquid offerings to the Queen of Heaven, and making cakes marked with her image, without our husbands knowing it and helping us? Of course not!”
І сказав Єремія до всього народу, до чоловіків та до жінок, та до всього народу, що відповідали йому таке, гово́рячи:
Then Jeremiah said to all of them, men and women alike, who had given him that answer,
„Хіба не кадило, яке кадили в Юдиних містах та на вулицях Єрусалиму ви та ваші батьки, ваші царі та зверхники ваші й народ цього краю, — хіба не згадав це Господь, і не ввійшло воно до серця Його?
“Do you think the LORD did not know that you and your ancestors, your kings and officials, and all the people were burning incense to idols in the towns of Judah and in the streets of Jerusalem?
І не зміг Господь більше зне́сти зла ваших чи́нів, та ті гидо́ти, що ви наробили, — тому́ став ваш край руїною, і застра́шенням та прокля́ттям, так що немає ме́шканця, як бачите цього дня“.
It was because the LORD could no longer bear all the disgusting things you were doing that he made your land an object of cursing — a desolate ruin without inhabitants — as it is today.
За те, що кадили ви, і що грішили Господе́ві, і не слухалися Господнього голосу, і не ходили Зако́ном Його й Його правом та свідо́цтвами Його, тому спітка́ло вас оце зло, як бачите цього дня“.
All these terrible things happened to you because you have burned incense to idols and sinned against the LORD. You have refused to obey him and have not followed his instructions, his decrees, and his laws.”
І сказав Єремія до всього наро́ду та до всіх жіно́к: Послухайте Господнього слова, ввесь Юдо, що в єгипетському кра́ї!
Then Jeremiah said to them all, including the women, “Listen to this message from the LORD, all you citizens of Judah who live in Egypt.
Так говорить Господь Саваот, Бог Ізраїлів, кажучи: Ви та ваші жінки́ говорили своїми уста́ми й своїми руками виконували, кажучи: „Конче виконаємо свої прися́ги, що ми присягали кадити небесній цариці й лити їй литі жертви,“ тому напевно здійсні́те ваші прися́ги, і конче виконайте обі́тниці ваші.
This is what the LORD of Heaven’s Armies, the God of Israel, says: ‘You and your wives have said, “We will keep our promises to burn incense and pour out liquid offerings to the Queen of Heaven,” and you have proved by your actions that you meant it. So go ahead and carry out your promises and vows to her!’
Тому то послухайте Господнього слова, ввесь Юдо, що сидиш в єгипетському кра́ї: Ось Я присягнув великим Своїм Ім'я́м, — говорить Господь, — що не буде вже Ім'я́ Моє кликатися устами жодного юде́янина, кажучи: „Живий Господь Бог!“ у всьому єгипетському кра́ї.
“But listen to this message from the LORD, all you Judeans now living in Egypt: ‘I have sworn by my great name,’ says the LORD, ‘that my name will no longer be spoken by any of the Judeans in the land of Egypt. None of you may invoke my name or use this oath: “As surely as the Sovereign LORD lives.”
Ось Я пильную вас на зло, а не на добро, і загине кожен юде́янин, що в єгипетському кра́ї, від меча та від голоду, аж до їх скону.
For I will watch over you to bring you disaster and not good. Everyone from Judah who is now living in Egypt will suffer war and famine until all of you are dead.
А врятовані від меча ве́рнуться з єгипетського кра́ю до кра́ю Юдиного нечисле́нними. І пізнає ввесь останок Юди, що прийшли до єгипетського кра́ю чужи́нцями замешкати там, чиє слово ви́конається: Моє чи їхнє?
Only a small number will escape death and return to Judah from Egypt. Then all those who came to Egypt will find out whose words are true — mine or theirs!
А оце вам той знак, — говорить Господь, — що Я відві́даю вас у цьому місці, щоб ви пізнали, що конче спра́вдяться Мої слова на вас на зло.
“‘And this is the proof I give you,’ says the LORD, ‘that all I have threatened will happen to you and that I will punish you here.’
Так говорить Господь: Ось Я видам фараона Хофру, єгипетського царя, в руку його ворогів та в руку тих, що шукають душі його, як дав Я Седекію, Юдиного царя, у руку Навуходоно́сора, вавилонського царя, його ворога, що шукав душі його!“