Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо! Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання:
ru
en
Паралельне читання
← (Єремії 47)
|
(Єремії 49) →
Переклад Огієнка
Новый русский перевод
На Моава. Так каже Господь Саваот, Бог Ізраїлів: „Горе місту Нево, бо воно поруйно́ване; Кір'ятаїм посоро́млений, здобутий; посоро́млений За́мок високий, заля́каний.
О Моаве.
Так говорит Господь Сил, Бог Израиля:
— Горе Нево — он будет опустошен! Кирьятаим будет опозорен и захвачен; крепость будет опозорена и разрушена.
Нема більше слави Моа́ву! У Хешбоні лихе вимишляють на нього: „Ходімо, і ви́тнім його із наро́ду!“ Теж, Мадмене, замо́вкнеш і ти: за тобою йде меч!
Минует слава Моава; в Хешбоне замышляют против него зло: «Идем, покончим с этим народом». И ты, Мадмен, замолкнешь140 ; меч будет преследовать тебя.
Чути крик із Горона́їму: Руїна й нещастя велике!
Слушайте крики из Хоронаима, крики великого опустошения и разрушения.
Моав поруйно́ваний, крик підняли́ аж до Цоару,
Погибнет Моав, заплачут его малые дети.
бо ходом в Лухіт пі́дуть догори́ з великим плаче́м, бо на збіччі Горонаїму чути крик боязки́й про руїну.
Поднимаются жители на Лухит и на ходу горько плачут; на дороге, ведущей в Хоронаим, слышен скорбный плач о разорении.
Утікайте, рятуйте хоч душу свою, і станете, мов отой ве́рес в пустині!
Бегите! Спасайте свои жизни! Будьте как одинокий можжевельник в пустыне.
Бо за те, що наді́явся ти на вчинки свої та на ска́рби свої, ти тако́ж будеш узятий, і пі́де Кемош до поло́ну, а ра́зом із ним його священики та його зве́рхники.
За то, что вы надеялись на свои дела и богатства, вас тоже захватят. В плен отправится Кемош141 со своими священниками и вождями.
І при́йде руїна до кожного міста, і не буде врято́ване жодне із них , і загине долина, й погу́блена буде рівни́на, бо так говорив був Господь!
Губитель придет в каждый город — ни один город не спасется. Долина погибнет, равнина придет в запустение, как и сказал Господь.
Дайте крила Моаву, — і він відлети́ть, і міста́ його стануть спусто́шенням, так що не буде мешка́нця у них.
Дайте Моаву крылья, чтобы он мог улететь.142 Его города опустеют, останутся без горожан.
Прокля́тий, хто робить роботу Господню недба́ло, і прокля́тий, хто від крови меча свого стримує!
Проклят тот, кто небрежен, исполняя дело Господне! Проклят тот, кто удерживает меч от кровопролития!
Спокійний Моав від юна́цтва свого, і мирний на дрі́жджах своїх, і не лито із по́суду в по́суд його, і він на вигна́ння не йшов, тому в нім його смак позост́ався, а за́пах його не змінився.
Моав от юности пребывал в покое, как вино над своим осадком, что из сосуда в сосуд не переливали143 — так и Моав не ходил в плен. Так что вкус его, как и прежде, и запах не изменился.
Тому то ось дні настаю́ть, — говорить Госпо́дь, — і пошлю́ Я на нього розли́вачів, — і його розіллю́ть, і по́суд його опоро́жнять, і дзбанки́ його порозбива́ють!
Но наступают дни, — возвещает Господь, — когда Я пошлю к нему виноделов, чтобы перелить его, опустошить его сосуды и разбить его кувшины вдребезги.
І за Кемоша Моав посоро́млений буде, як Ізраїлів дім посоро́млений був за Бет-Ел, за місце надії своєї.
Моав тогда постыдится Кемоша, как дом Израиля постыдился Вефиля,144 своей надежды.145
Як говорите ви: „Ми хоробрі та сильні до бо́ю?“
Как же вы можете говорить: «Мы храбрецы, мы отважные в битве воины»?
Попусто́шений буде Моав, і до міст його ворог піді́йметься, — і пі́дуть добі́рні його юнаки́ на зарі́з, каже Цар, що Господь Саваот Йому Йме́ння.
Моав будет разрушен, его города будут взяты; его лучшие юноши пойдут на бойню, — говорит Царь, Чье имя Господь Сил. —
Близький по́хід нещастя Моава, а лихо його дуже ква́питься.
Падение Моава близко; день его бедствия спешит.
Співчувайте йому, всі довкі́лля його, і всі, хто ім'я́ його знає, скажіть: „Як зламалося сильне це бе́рло, ця па́лиця пи́шна!“
Плачьте о нем, все его соседи, все, кто знал его славу, говорите: «Как сломан могучий скипетр, как сломан жезл прославленный!»
Спустися зо слави своєї, і всядься в пустині, о ме́шканко, до́чко Дівону, бо спусто́шник Моава до тебе прийшов, і понищив тверди́ні твої!
Сойди с почетного места и сядь на иссохшую землю, дочь — обитательница Дивона, потому что губитель Моава двинется на тебя и разрушит твои укрепленные города.
Стань на дорозі й чекай, ме́шканко Ароеру, питай втікача та врятовану, кажи: „Що́ це сталося?“
Встань у дороги и смотри, живущий в Ароере. Расспрашивай беженца и уцелевшую, спрашивай: «Что случилось?»
Моав посоромлений, бо розтро́щений він, ридайте та плачте, і звістіте в Арноні, що Моав попусто́шений!
Моав обесславлен, ведь он сломлен; рыдайте и плачьте! Расскажите вдоль побережий Арнона, что разрушен Моав.
І суд ось прийшов на рівни́нний цей край, на Холон й на Ягцу, і на Мефаат,
Суд пришел на города в плоскогорье: на Холон, Иахац и на Мефаат,
і на Дівон, і на Нево, і на Бет-Дівдатаїм,
на Дивон, Нево и Бет-Дивлатаим,
і на Кір'ятаїм, і на Бет-Ґамул, і на Бет-Меон,
на Кирьятаим, Бет-Гамул и Бет-Меон,
і на Керіййот, і на Боцру, і на всі міста́ моавського кра́ю, далекі й близькі́.
на Кериот и Боцру, на все дальние и ближние города Моава.
І відтятий Моавові ріг, і раме́но його розтро́щене, говорить Господь.
Рог146 Моава отрублен и его рука сломана, — возвещает Господь. —
Упійте його, — бо пишавсь проти Господа він, — і він з плю́скотом упаде до блюво́ти своєї, — і станеться й він посміхо́виськом!
Напоите его допьяна, потому что он возносился перед Господом. Пусть он вываляется в своей блевотине, пусть он станет посмешищем.
І чи ж для тебе Ізраїль не був посміхо́виськом цим? Хіба серед злоді́їв був зна́йдений він, що ти скільки гово́риш про нього, то все головою хитаєш?
Разве не посмешищем был у тебя Израиль? Разве пойман он был с ворами, что ты презрительно качал головой каждый раз, когда говорил о нем?
Покиньте міста́, й пробувайте на скелі, мешка́нці Моава, і будьте, немов та голубка, що над краєм безо́дні гнізди́ться!
Оставьте города и селитесь в скалах, жители Моава. Будьте как голуби, что гнездятся на краях расщелин.
Ми чули про гордість Моава, що чванли́вий він дуже, про надутість його і його гордува́ння, про бундю́чність його та пиху́ його серця.
— Слышали мы о гордости Моава, о его чрезмерной гордости и тщеславии, о его гордости и надменности, о его заносчивом сердце.
Я знаю, — говорить Господь, — про зухва́льство його, і про його балачки́ безпідставні, — робили вони неслухня́не!
— Знаю Я его наглость, — возвещает Господь, — но пуста его похвальба, и дела его ничего не стоят.
Ридаю тому над Моавом, і кричу за Моавом усім, зідхаю над лю́дьми Кір-Хересу.
Поэтому плачу Я о Моаве, рыдаю обо всем Моаве, скорблю о жителях Кир-Хереса.
Більш як за Язером Я плакав, Я плакатиму за тобою, винограднику Сівми! Галу́зки твої перейшли аж за море, досягли́ аж до моря Язера. Спусто́шник напав на осінній твій плід, і на винобра́ння твоє, —
Я плачу о вас, как Я плакал об Иазере, о виноградниках Сивмы. Ваши лозы тянулись к морю, достигали моря Иазера.147 Разрушитель набросился на летние плоды, на спелый виноград.
і за́брана буде поті́ха твоя та радість твоя з виноградника й з кра́ю Моава, і вино із чави́ла спиню́! Не буде топта́ти топта́ч, радісний крик при збира́нні не буде вже радісним криком збира́ння.
Веселье и радость ушли с плодородной земли Моава. Вину из давилен Я положил конец; никто в них не топчет с радостным криком. Хотя и стоит крик, но не радостный он.
Від крику Хешбону аж до Ел'але, аж до Ягацу не́стися буде їхній голос, від Цоару аж до Горонаїму, до Еґлат-Шелішійї, бо й вода із Німріму пустинею стане.
От Хешбона до Элеалы раздаются рыдания; крики слышны до самого Иахаца, от Цоара до Хоронаима и Эглат-Шлешия, ведь даже воды реки Нимрима пересохнут.
І ви́гублю Я із Моава, — говорить Господь, — того, хто для же́ртов вихо́дить на па́гірок, і бо́гові ка́дить своє́му.
Я истреблю в Моаве тех, кто приносит жертвы в святилищах на возвышенностях и возжигает благовония своим богам, — возвещает Господь. —
Тому́ стогне серце Моє за Моавом, немов та сопі́лка, і стогне серце Моє, як сопілка, за лю́дьми Кір-Хересу, бо погинули ті, хто бага́тство набув!
Поэтому Мое сердце плачет о Моаве, как свирель, плачет, как свирель, о жителях Кир-Хереса. Богатство, которое они скопили, погибло.
Тому кожна голова — облисі́ла, і кожна борода — обстри́жена, на руках у всіх — порі́зи жало́би , і на сте́гнах — вере́та.
Все головы острижены, все бороды сбриты; на всех руках порезы, и одеты они в рубище.
На всіх даха́х Моава й на площах його — самий ле́мент, бо розбив Я Моава, мов по́суд, якого не люблять, говорить Господь.
На всех крышах Моава и на площадях все рыдают, потому что Я разбил Моав, как сосуд, который никому не нужен, — возвещает Господь. —
„Як він розто́щений“ плачуть, „як гане́бно Моав утікав, і як він посоро́млений!“ І Моав став за по́сміх та по́страх для всього довкі́лля його!
Как он раскололся! Как они рыдают! Как позорно Моав показал спину! Моав стал посмешищем и ужасом для всех соседей.
Бо так промовляє Господь: Ось він, як орел, прилети́ть, і кри́ла свої над Моавом розго́рне, —
Так говорит Господь:
— Орел налетит на свою добычу, простирая свои крылья над Моавом.
міста́ будуть взяті, й твердині захо́плені. І того дня стане серце лица́рства Моава, як серце жони-породі́ллі!
Кериот будет взят, крепости будут захвачены. Затрепещут в тот день сердца моавских воинов, словно сердце роженицы.
Із наро́дів Моав буде ви́гублений, бо пишавсь проти Господа він.
Истребится Моав как народ, потому что он возносился перед Господом.
Страх, та безо́дня, та па́стка на тебе, мешка́нче Моава! говорить Господь.
Ужас, яма и западня ждут тебя, народ Моава, — возвещает Господь. —
Хто від стра́ху втече, той в безо́дню впаде́, хто ж з безодні піді́йметься, той буде схо́плений в па́стку. Бо спрова́джу на нього, на то́го Моава, рік їхньої кари, говорить Господь.
Всякий, кто побежит от ужаса, упадет в яму, всякий, выбравшийся из ямы, угодит в западню; Я нашлю эти беды на Моав в год его наказания, — возвещает Господь. —
Втікачі́ знеси́лені будуть ставати у тіні Хешбону, бо вийде огонь із Хешбону, а по́лум'я з-поміж Сиго́ну, і поїсть край воло́сся на скро́ні Моаву та череп синів галасли́вих.
В тени Хешбона замерли изнуренные беженцы: полыхает огонь из Хешбона, пышет пламя из дома Сигонова, обжигает лоб Моаву, темя народу мятежному.
Горе, Моаве, тобі! Загинув Кемошів наро́д, бо сини твої взяті в поло́н, твої ж до́чки — в неволю!
Горе тебе, Моав! Погиб народ Кемоша148 ; твои сыновья взяты в плен, твои дочери — в неволе.149
І верну́ Я Моавові долю напри́кінці днів, говорить Госпо́дь. Аж досі — суд на Моава.
Но в будущем Я верну Моаву благополучие, — возвещает Господь. Здесь кончается приговор Моаву.
← (Єремії 47)
|
(Єремії 49) →