Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Огієнка
Переклад Куліша та Пулюя
Згадай, Господи, що́ з нами сталося, — зглянься й побач нашу га́ньбу, —
С погадай же, Господи, що з нами сталось; зглянься, подивися на пониженнє наше!
наша спа́дщина діста́лась чужим, доми наші — чужи́нцям!
Наше наслїддє досталось невірам, доми наші — чужим чуженицям;
Поставали ми си́ротами: нема ба́тька, а ма́тінки наші — неначе ті вдо́ви!
Ми сироти — безбатьченки; матері наші — вдовицї.
Свою воду за срі́бло ми п'ємо́, наші дро́ва за гроші оде́ржуємо.
Власну воду ми пємо за гроші, дрова наші здобуваєм за плату.
У поти́лицю нас поганяють, помучені ми, і споко́ю не маємо!
Нас поганяють, бючи в потилицю, а в роботї нема нам відпочинку.
До Єгипту й Асирії ру́ку витя́гуємо, — щоб наси́титись хлібом!
І до Египту ми й до Ассура руку по хлїба шматок простягаєм.
Батьки наші грішили, але їх нема, — а ми двигаємо їхні прови́ни!
Наші батьки провинили, та їх нема вже, ми ж двигаємо кару за їх беззаконства.
Раби запанува́ли над нами, і немає ніко́го, хто б ви́рятував з їхньої руки.
Раби вередують над нами, та й нїкому вирвати з рук їх.
Нара́жуючи свою душу на меч у пустині, достаємо свій хліб.
В небезпецї перед мечем ми хлїб наш по степу здобуваєм.
Шкіра наша, мов піч, — попали́лась з пекучого голоду,
Скіра на нас, наче в печі, счорнїла від пекучої голоднечі.
Жінок на Сіоні безче́стили, дівчат — по Юдейських містах.
Наших жінок безчестять у Сионї, дївчат — в городах Юдейських.
Князі їхньою рукою пові́шені, лиця стари́х не пошано́вані.
Князї повішані їх руками, лиця старшин у зневазї.
Юнаки́ носять камінь млино́вий, а хлопці під ношею дров спотика́ються.
Молодики наші жорнами мелють, недолїтки падуть під ношами дров.
Перестали сиді́ти старші́ в брамі, юнаки́ — свою пісню співати,
Старцї вже в воротях не засїдають, паробки не сьпівають.
втіха нашого серця спини́лась, наш та́нець змінивсь на жало́бу.
Радощів серце вже наше не знає, наші танцї в жалощі змінились.
Спа́ла корона у нас з голови́, о горе, бо ми прогріши́лись, —
Із голови в нас вінки поспадали, горе нам, що ми провинили!
тому́ наше серце боля́ще, тому́ наші очі поте́мніли,
От чому серце в нас ниє, от чого в нас ув очах потемнїло!
через го́ру Сіон, що спусто́шена, бро́дять лисиці по ній.
Ой попустїли вершини Сионські, хиба шакалі ходять по них.
Пробува́єш Ти, Господи, вічно, Твій престо́л з роду в рід:
Господи! ти пробуваєш во віки; твій престол стоїть з роду до роду.
Нащо ж на́с забуваєш навік, покидаєш на довгі дні нас?
Чом же ти позабув нас, чом покинув нас на так довгий час?
Приверни́ нас до Себе, о Господи, — і ве́рнемось ми, віднови́ наші дні, як давні́ше було́!
О, приверни нас до себе, Господи, а ми привернемось; понови днї наші, як се зпершу було!