Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Огієнка
Переклад Турконяка
Згадай, Господи, що́ з нами сталося, — зглянься й побач нашу га́ньбу, —
Господи, згадай те, що сталося з нами. Поглянь і подивися на наше приниження.
наша спа́дщина діста́лась чужим, доми наші — чужи́нцям!
Наш спадок обернувся іншим, наші доми — чужинцям.
Поставали ми си́ротами: нема ба́тька, а ма́тінки наші — неначе ті вдо́ви!
Ми стали сиротами, немає батька. Наші матері — як вдови.
Свою воду за срі́бло ми п'ємо́, наші дро́ва за гроші оде́ржуємо.
Від наших днів наші дерева в заміну прийшли.
У поти́лицю нас поганяють, помучені ми, і споко́ю не маємо!
Нас переслідують, дихають на нашу шию. Ми стомилися, ми не маємо спокою.
До Єгипту й Асирії ру́ку витя́гуємо, — щоб наси́титись хлібом!
Єгипет дав руку, Ассур — на насичення хлібом.
Батьки наші грішили, але їх нема, — а ми двигаємо їхні прови́ни!
Наші батьки згрішили, їх немає. Ми прийняли наші беззаконня.
Раби запанува́ли над нами, і немає ніко́го, хто б ви́рятував з їхньої руки.
Раби нами заволоділи, немає того, хто визволяє з їхніх рук.
Нара́жуючи свою душу на меч у пустині, достаємо свій хліб.
Нашими душами принесемо наш хліб від леза меча пустелі.
Шкіра наша, мов піч, — попали́лась з пекучого голоду,
Наша шкіра від обличчя навали голоду почорніла, як піч.
Жінок на Сіоні безче́стили, дівчат — по Юдейських містах.
Жінок упокорили в Сіоні, дівчат — у містах Юди.
Князі їхньою рукою пові́шені, лиця стари́х не пошано́вані.
Володарі повішені були за свої руки, старці не були прославлені.
Юнаки́ носять камінь млино́вий, а хлопці під ношею дров спотика́ються.
Вибрані піднімали жорна, і молоді в колодах послабли.
Перестали сиді́ти старші́ в брамі, юнаки́ — свою пісню співати,
І старців не стало біля брами, і вибрані не співали своїх пісень.
втіха нашого серця спини́лась, наш та́нець змінивсь на жало́бу.
Не стало радості нашого серця, наші хороводи обернулися на плач.
Спа́ла корона у нас з голови́, о горе, бо ми прогріши́лись, —
Упав вінець з нашої голови. Горе ж нам, бо ми згрішили.
тому́ наше серце боля́ще, тому́ наші очі поте́мніли,
Через це наше серце стало хворим, тому наші очі стали темними, —
через го́ру Сіон, що спусто́шена, бро́дять лисиці по ній.
за гору Сіон, бо вона була знищена, лисиці пройшлися через неї.
Пробува́єш Ти, Господи, вічно, Твій престо́л з роду в рід:
Ти ж, Господи, навіки поселишся, Твій престол — з роду в рід.
Нащо ж на́с забуваєш навік, покидаєш на довгі дні нас?
Невже навіки забудеш про нас, залишиш нас на довгі дні?
Приверни́ нас до Себе, о Господи, — і ве́рнемось ми, віднови́ наші дні, як давні́ше було́!
Поверни нас, Господи, до Себе, і повернемося! І обнови наші дні, як раніше.