Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Огієнка
Cовременный перевод WBTC
І сталося тридцятого року, четвертого місяця, п'ятого дня місяця, коли я був серед полоне́них над річкою Кева́р, відкри́лося небо, і побачив я Божі виді́ння.
Я — священник Иезекииль, сын Вузия. Я был в изгнании возле Канала Кебара в земле Вавилонской, когда небо раскрылось и подарило мне видение Бога.
П'ятого дня місяця, — це п'ятий рік поло́ну царя Єгояки́ма, —
Это было на пятый день четвертого месяца (июня) тридцатого года. В пятый год изгнания царя Иоакима,
сталося Господнє слово до Єзекіїля, сина Бузі́, священика, у халдейському кра́ї над річкою Кева́р, і була там над ним Господня рука.
на пятый день месяца к Иезекиилю пришло слово Господне, снизошла на него сила Господня.
І побачив я, аж ось бурхли́вий вітер насува́в із пі́вночі, велика хмара та палю́чий огонь; а навколо неї — ся́йво, а з сере́дини його — ніби блискуча мідь, з-посеред огню.
Я, Иезекииль, видел вихрь, идущий с севера. Это была большая туча, из которой рвался огонь, и вокруг нее сиял свет. Она была подобна раскалённому металлу, сияющему в огне.
А з сере́дини його — подоба чотирьох живих істо́т, а оце їхній вид: вони мали подобу люди́ни.
В середине её я увидел четырёх животных, они выглядели, как люди.
І кожна мала чотири обли́ччі, і кожна з них мала чотири крилі́.
У каждого из них было по четыре лица и четыре крыла.
А їхня нога — нога про́ста, а стопа́ їхньої ноги — як стопа телячої ноги, і вони ся́яли, як ніби блискуча мідь.
Их ноги были прямыми, но ступни были парнокопытны, как у коров, и блестели, как начищенная медь.
А під їхніми кри́лами були лю́дські руки на чотирьох сторона́х їхніх, і вони четверо мали свої обличчя та свої кри́ла.
Под крыльями у них были человеческие руки, у тех четырёх животных было по четыре лица и четыре крыла.
Їхні кри́ла приляга́ли одне до о́дного, не оберта́лися в ході своїй, — кожне ходило просто наперед себе.
Животные были соединены в местах соприкосновения крыльев. Каждое из них шло прямо вперёд, не оглядываясь, когда передвигалось.
А подо́ба їхнього обличчя — обличчя люди́ни та обличчя лева мали вони четверо з прави́ці, а обличчя вола мали вони четверо з ліви́ці, і обличчя орла мали вони четверо.
Каждое из них имело четыре лица, и впереди было лицо человека, справа — лицо льва, слева — лицо быка, а сзади — орла. И все они были похожи.
А їхні обличчя та їхні кри́ла були розді́лені вгорі́; у кожного двоє крил злучувалнся одне з о́дним, і двоє закривали їхнє тіло.
Их крылья были расправлены сверху. У каждого было два крыла, которые касались крыльев другого. У них также было два крыла, которые они использовали, чтобы укрывать свои тела.
І кожна ходила просто перед себе. Туди, куди бажа́в дух ходити, вони йшли, не оберта́лися в ході своїй.
Они двигались, не поворачиваясь, туда, куда был направлен их взгляд. Они шли туда, куда их вёл ветер.
А подоба тих істо́т була на вид вугі́лля з огню, вони палали на вигляд смолоски́пів; той огонь прохо́джувався поміж істо́тами. І огонь мав сяйво, і з огню вихо́дила бли́скавка.
Они сверкали, словно горящие угли, огонь был, как молнии между одним животным и другим.
І ті живі істо́ти бігали й верталися, немов бли́скавка.
Быстро, как молнии, они переносились в разные стороны.
І придивився я до тих істот, аж ось по одно́му колесі на землі при тих живих істотах, при чотирьох їхніх обличчях.
Я смотрел на них и видел четыре колеса: по одному — для каждого лица.
Вид тих коле́с та їхній ви́ріб — як вигляд хризолі́ту, й одна подоба їм чотирьом, а їхній вид та їхній виріб — ніби ко́лесо в колесі.
Колёса касались земли, и казалось, что они сделаны из драгоценного желтого камня, и внутри каждого колеса было ещё колесо.
Вони ходили в ході своїй на чотири бо́ки, не оберта́лися в ході́ своїй.
Колёса не поворачивались при движении.
А їхні обі́ддя були високі та страшні́; і їхнє обі́ддя довко́ла в чотирьох їх було повне оче́й.
А теперь об их спинах: они были высоки и полны глаз повсюду, и все четверо животных были одинаковы.
І коли ходили ті живі істоти, ходили й ті коле́са при них; а коли ті істоти підіймалися з-над землі, підіймалися й ті коле́са.
Колёса двигались одновременно с животными, и если животные поднимались ввысь, колёса поднимались вместе с ними.
Куди бажав дух ходити, ішли, куди мав той дух іти; і ті коле́са підіймалися з ними, бо в коле́сах був дух істот.
Они шли туда, куда вёл их ветер, и колёса шли вместе с ними, ибо ветер (их дух) был в этих колёсах.
Коли ті йшли, ходили й вони; а коли ті стояли — стояли й вони; а коли ті підійма́лися з-над землі, підіймалися з ними й ті коле́са, бо був дух істот у тих коле́сах.
И если они двигались, то двигались и колёса, а если останавливались, то и колёса замирали. Если колёса поднимались, то и животные поднимались за ними, ибо в этих колёсах был дух.
А на головах тих живих істот була подоба небозво́ду, ніби грізний кришта́ль, розтя́гнений над їхніми голова́ми згори.
И над их головами было такое, что выглядело, как великолепный хрустальный свод, простирающийся над ними.
А під цим небозво́домбули їхні про́сті кри́ла, зве́рнені одне до о́дного. У кожної було по двоє крил, що закривали їм їхні тіла́.
Под сводом у каждого из животных было по четыре крыла, по два с каждой стороны от его тела. Два крыла простирались прямо к другим. Другие два крыла покрывали тело.
А коли вони йшли, чув я шум їхніх крил, як шум великої води, як голос Всемогу́тнього, звук га́мору, як табо́ру. А коли вони ставали, опадали їхні крила.
И тогда я услышал их крылья. При каждом движении животных крылья их издавали шум, подобный сильной, несущейся рядом воде. Они громкими были, как мимо идущий Господь Всемогущий, как армия или толпа людей. И когда животные останавливались, крылья складывались по бокам.
І розлягався голос з-над небозво́ду, що над їхньою головою. І коли вони ставали, опадали їхні кри́ла.
Животные останавливались и опускали крылья, и сверху, из свода над ними, раздавался звук громкий над их головами.
А згори небозво́ду, що над їхньою головою, була подоба трону на вигляд каменя сапфі́ру; а на подобі трону була подоба на вигляд люди́ни, на ньому згори.
Над сводом, который был над их головами, было подобие престола, как сапфир голубой, и на престоле этом некто сидел, собою напоминающий человека.
І бачив я ніби блискучу мідь, на вид огню в сере́дині його навколо, від виду сте́гон його й вище, а від виду сте́гон його й до долу бачив я ніби огонь та ся́йво навко́ло нього.
Я видел его от пояса и выше, он был, как горячий металл, окружённый огнём, и от пояса книзу всё сияло вокруг него неким огнём.
Як ви́гляд весе́лки, що буває в хмарі в дощови́й день, такий був ви́гляд сяйва навко́ло. Це був ви́гляд подоби Господньої слави! І коли я це побачив, я впав на обличчя своє, і почув голос, що говорив.
Вокруг него свет сияющий был, словно радуга. Так выглядела Слава Господня. И пал я на землю и склонился лицом своим к ней, и услышал я голос, говорящий со мной.