Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Огієнка
Переклад Турконяка
„Я, Навуходоно́сор, був спокійний в своєму домі, і щасливий у пала́ті своїй.
Цар Навуходоносор до всіх народів, племен, і язиків, що є в усій землі: Нехай мир вам помножиться!
Я бачив сон, і він настра́шив мене, а думки́ на моєму ложі та виді́ння моєї голови налякали мене.
Знаки і чуда, які зі мною зробив Всевишній Бог, були до вподоби переді мною, щоб вам сповістити,
І був виданий від мене нака́з привести перед мене всіх вавилонських мудреці́в, щоб вони об'явили мені ро́зв'язку сна.
які вони великі та сильні. Його царство, вічне царство, і його влада з роду в рід.
Того ча́су поприхо́дили чарівники́, заклиначі́, халде́ї та віщуни́, і я розповів перед ними сон, та вони не об'явили мені його ро́зв'язки.
Я, Навуходоносор, був у моєму домі в добробуті та в процвітанні.
І аж останній прийшов перед мене Даниїл, якому ім'я́ Валтаса́р, як ім'я́ мого бога, і що в ньому дух Святого Бога. І я розповів йому сон та й сказав:
Я побачив сон, і він мене перелякав, і я жахнувся на моєму ліжку, і видіння моєї голови мене налякали.
„Валтаса́ре, начальнику чарівників, я знаю, що в тобі дух Святого Бога, і всяка таємниця не тяжка́ тобі. Скажи видіння мого сну, що я бачив, та його ро́зв'язку.
І мною поставлено припис привести до мене всіх мудреців Вавилону, щоб сповістили мені пояснення сну.
А видіння моєї голови на моєму ложі такі. Я бачив, аж ось дерево серед землі, а вишина́ його велика.
І входили заклиначі, чаклуни, ґазарени, халдеї, і я виклав сон перед ними, та його пояснення вони мені не сповістили,
Це дерево стало велике та си́льне, і вишина́ його сяга́ла до Неба, а його о́бвід — до кінця всієї землі.
аж доки не прийшов Даниїл, ім’я якого Валтасар по імені мого бога, який має в собі святого Божого духа, і я перед ним виклав сон.
Ві́ття його гарне, плід його великий, а в ньому пожи́ва — для всіх. Під ним знахо́дила собі тінь польова звірина́, а на його галу́ззях ме́шкали пта́хи небесні, і з нього живи́лося кожне тіло.
Валтасаре, володарю заклиначів, про якого я пізнав, що в тобі святий Божий дух і всяка таємниця тобі під силу, послухай видіння сну, який я побачив, і скажи мені його пояснення!
Бачив я у виді́ннях своєї голови на моєму ложі, аж ось зійшов з неба Сторож Божий та Святий.
На моєму ліжку я бачив, аж ось дерево посеред землі, і його висота величезна.
І він кликнув із силою, і так проказав: „Зруба́йте це дерево, і повідру́буйте галу́ззя його, позривайте ві́ття його, і порозсипа́йте його плід. Нехай розі́йдеться з-під нього звірина́, а пта́хи — з галу́ззя його́!
Дерево стало великим і зміцнилось, і його висота досягла аж до неба, а його крона — до кінців усієї землі.
Та позоставте в землі пня його ко́реня, але в пу́тах залізних та мідяни́х, на зеленій польові́й траві. І небесною росою нехай він зро́шується, а його ча́стка — зо звірино́ю на польові́й траві.
Його листя гарне, і його плід великий, і в ньому — пожива для всіх. І під ним поселялися дикі звірі, а на його галузках селилися птахи неба, і з нього годувалося всяке тіло.
Його лю́дське серце змі́нять, і буде да́не йому серце звіри́не, і сім часі́в пере́йдуть над ним.
Я бачив у нічному видінні на моєму ліжку, аж ось ір [1] , і Святий з неба зійшов,
Через постанову Сторожів Божих це слово, а пові́дженням Святих — ця річ, аж при́йде до того, що пізна́ють живі, що над лю́дським царством панує Всевишній, і кому схоче, дає його, і низько́го з людей ставить над ним“.
і гучно закликав, і так сказав: Зрубайте дерево і відломіть його галузки, струсіть його листя і розсипте його плід! Хай будуть зрушені звірі, що під ним, і птахи з його галуззя!
Оцей сон бачив я, цар Навуходоно́сор, а ти, Валтаса́ре, скажи його ро́зв'язку, бо всі мудреці мого царства не можуть сказати мені ро́зв'язки, а ти можеш, бо в тобі Дух Святого Бога“.
Тільки залиште ріст його коріння в землі та в залізних і мідних оковах, і в зелені ззовні, і він спочине в небесній росі, а його частка зі звірами в траві землі.
Тоді Даниїл, що ім'я́ йому Валтаса́р, остовпі́в на одну годину, і думки́ його перестра́шили його. Цар заговорив та й сказав: „Валтаса́ре, нехай не страши́ть тебе цей сон та його ро́зв'язка!“ Валтаса́р відповів та й сказав: „Мій пане, на ворогів би твоїх цей сон, а його ро́зв'язка — на твоїх би не́приятелів!
Його серце відчужиться від людей, і йому буде дане серце звіра, і сім часів від нього будуть відчужені.
Дерево, яке ти бачив, що було велике та міцне́, і вишина́ його сягала до неба, а о́бвід його — на всю землю,
Слово через пояснення іра, і вирок — слово святих, щоб пізнали ті, які живуть, що Господь є Всевишній над людським царством, і кому тільки захоче, дасть його, і погорджене людьми підніме над ним.
а ві́ття його гарне, і плід його великий, і в ньому пожи́ва — для всіх, під ним ме́шкала польова́ звірина́, а на його галу́ззях перебували пта́хи небесні, —
Це сон, який побачив я, цар Навуходоносор, і ти, Валтасаре, скажи пояснення, бо всі мудреці мого царства не можуть пояснити мені його значення, ти ж, Даниїле, можеш, бо в тобі святий Божий дух.
ти, ца́рю, той, що став великий та поту́жний, і твоя великість побільшилася, і сягнула аж до небе́с, а панува́ння твоє — до кі́нців землі.
Тоді Даниїл, якому ім’я Валтасар, перебував у мовчанні якусь одну годину, і його роздуми бентежили його. Цар відповів і сказав Валтасарові: Сон і пояснення хай тебе не підганяє. Та Валтасар відповів і сказав: Пане, сон для тих, що тебе ненавидять, і його пояснення для твоїх ворогів.
А що цар бачив Божого Сто́рожа та Святого, який схо́див із небе́с, і сказав: Зрубайте це дерево, і знищте його, та позоставте в землі пня його ко́реня, але в пу́тах залізних та мідяни́х, на зеленій польові́й траві; і небесною росо́ю нехай він зро́шується, а його частка — з польово́ю звірино́ю, аж по́ки пере́йдуть над ним сім часі́в,
Дерево, яке ти побачив, що стало великим і сильним, висота якого сягала до неба, а його крона — по всій землі,
то ось ро́зв'язка, ца́рю, і це постанова Всевишнього, що сягає на мого пана царя:
його листя гарне та його плід численний, і в ньому їжа для всіх, — під ним жили дикі звірі, а в його галузках поселялися небесні птахи, —
І тебе ви́женуть від людей, і з польово́ю звірино́ю буде пробува́ння твоє, і дадуть тобі їсти траву, як волам, і з небесної роси тебе зро́сять, і сім часі́в пере́йдуть над тобою, аж поки пізна́єш, що над лю́дським царством панує Всевишній, і дає його тому́, кому хоче.
є ти, царю! Адже ти став великим і сильним, і твоя велич стала великою, і досягла неба, а твоя влада — до кінців землі.
А що сказали позоставити пня ко́реня дерева, — твоє царство позоста́неться тобі, якщо ти пі́знаєш, що панує небо.
Оскільки цар побачив іра і Святого, Котрий сходив з неба і сказав: Зрубайте дерево і знищте його! Лише залиште ріст його коріння в землі і залізними та мідними кайданами, і в зелені надворі! І він проживатиме в росі неба, і його частка з дикими звірами, — аж до сімох часів будуть відчужені від нього!
Тому́, царю, нехай буде до вподо́би моя рада тобі, — зламай же свої гріхи́ справедливістю, а свої провини — милістю для вбогих, щоб твій мир був довготрива́лий“.
Ось його пояснення, царю, і пояснення є Всевишнього, яке досягло мого пана царя:
Усе це сталося над царем Навуходоно́сором.
тебе проженуть від людей, і твоє проживання буде з дикими звірами, і тебе годуватимуть травою, наче вола, і під росою неба проживатимеш, і сім часів зміняться над тобою, аж доки не пізнаєш, що Всевишній панує над людським царством, і кому тільки захоче, його дасть.
На кінці дванадцяти́ місяців прохо́джувався він по царсько́му пала́цу в Вавилоні.
Оскільки ж сказали: Залиште ріст коріння дерева! — то твоє царство тобі залишиться, відколи тільки пізнаєш небесну владу.
Цар заговорив та й сказав: „Чи ж це не вели́чний Вавилон, що я збудував його на дім царства мі́ццю поту́ги своєї та на славу моєї пишноти́?“
Через це, царю, нехай моя рада буде тобі милою і очистить твої гріхи в співчутті й твої беззаконня в милосерді до бідних. Можливо Бог буде довготерпеливим до твоїх переступів.
Ще це слово було в у́стах царськи́х, коли з неба впав голос: „Тобі гово́рять, ца́рю Навуходоно́соре: Оце царство відхо́дить від тебе!
Це все досягло царя Навуходоносора.
І від людей тебе відлу́чать, і з польово́ю звірино́ю буде пробува́ння твоє, тобі дадуть на ї́жу траву, як волам, і сім часі́в пере́йдуть над тобою, — аж поки не пізна́єш, що над лю́дським царством панує Всевишній, і дає його тому́, кому хоче.“
Після дванадцяти місяців у храмі свого царства у Вавилоні, проходжуючись,
Тієї хвилини ви́коналося це слово над Навуходоно́сором, і він був відлу́чений від людей, і їв траву, як воли, і його тіло зро́шувалося з небесної роси, аж його во́лос став великий, як пір'я орли́не, а його пазурі́ — як у пта́хів.
цар відповів і сказав: Хіба це не є великий Вавилон, який я збудував у дім царства владою моєї сили на честь моєї слави?
„А на кінці́ тих днів я, Навуходоно́сор, звів свої очі до неба, і мій розум вернувся до мене, й я поблагословив Всевишнього, і вічно Живого хвали́в я та сла́вив, що Його панува́ння — панува́ння вічне, а царство Його — з поколі́ння в покоління.
Ще було слово на устах царя, був голос з неба: До тебе говорять, царю Навуходоносоре, від тебе минуло царство,
А всі ме́шканці землі порахо́вані за ніщо́, і Він чинить за Своєю Волею серед небесного ві́йська та ме́шканців землі, і немає ніко́го, хто спроти́вився б Його руці та й сказав би Йому́: Що́ Ти робиш?
і тебе проженуть від людей, і твоє проживання — з дикими звірами, і тебе годуватимуть травою, наче вола, і сім часів зміняться над тобою, аж доки не пізнаєш, що Всевишній панує над царством людей, і якщо кому схоче, його дасть!
Того ча́су верну́вся мій розум до мене, і я вернувся до слави царства свого, і ясність моя верну́лася на ме́не. І шукали мене мої радники та вельможі мої, і над царством своїм я був поста́влений зно́ву, і мені була до́дана дуже велика вели́чність.
Цієї години сповнилося слово на Навуходоносорові, і він був прогнаний від людей і їв траву, наче віл, і його тіло було зрошуване росою з неба, аж доки його волосся не стало великим, як у левів, а його нігті, як у птахів.
Тепер я, Навуходоно́сор, хвалю́ й звели́чую та сла́влю Небесного Царя, що всі чини Його — правда, а дорога Його — правосу́ддя, а тих, хто ходить у го́рдощах, Він може пони́зити“.
Після закінчення днів я, Навуходоносор, підняв свої очі до неба, і мій розум повернувся до мене, і я поблагословив Всевишнього, — Того, Хто живе навіки, я хвалив, і прославив, бо Його влада — вічна влада, і Його царство з роду в рід,