Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Огієнка
New Living Translation
А мі́дянин Да́рій оде́ржав царство в віці шостидесяти́ й двох ро́ків.
Сподо́балося Дарієві, і він поставив над царством сто й двадцять сатра́пів, щоб були над усім царством.
The king also chose Daniel and two others as administrators to supervise the high officers and protect the king’s interests.
А вище від них — три найвищі урядники, що одним із них був Даниїл, яким ці сатра́пи здавали звіт, а цар щоб не був пошкодо́ваний.
Daniel soon proved himself more capable than all the other administrators and high officers. Because of Daniel’s great ability, the king made plans to place him over the entire empire.
Тоді цей Даниїл блищав над найвищими урядниками та сатра́пами, бо в ньому був високий дух, і цар заду́мував поставити його над усім царством.
Then the other administrators and high officers began searching for some fault in the way Daniel was handling government affairs, but they couldn’t find anything to criticize or condemn. He was faithful, always responsible, and completely trustworthy.
Тоді найвищі урядники та сатра́пи стали шукати причини оска́ржити Даниїла в справі царства, але жодної причини чи ва́ди знайти не могли́, бо той був вірний, і жодна по́милка чи вада не була зна́йдена на нього.
So they concluded, “Our only chance of finding grounds for accusing Daniel will be in connection with the rules of his religion.”
Тоді ці люди сказали: „Ми не зна́йдемо на цього Даниїла жодної причини, якщо не зна́йдемо проти нього в зако́ні його Бога“.
So the administrators and high officers went to the king and said, “Long live King Darius!
Тоді найвищі урядники та ті сатра́пи поспішили до царя, і так йому говорили: „Ца́рю Да́ріє, живи навіки!
We are all in agreement — we administrators, officials, high officers, advisers, and governors — that the king should make a law that will be strictly enforced. Give orders that for the next thirty days any person who prays to anyone, divine or human — except to you, Your Majesty — will be thrown into the den of lions.
Нара́дилися всі найвищі урядники царства, заступники та сатра́пи, радники та підсатрапи встановити царську́ постанову та видати заборо́ну, щоб аж до тридцяти день кожен, хто буде просити яке проха́ння від якогобудь бога чи люди́ни, крім від тебе, о ца́рю, був уки́нений до ле́в'ячої ями.
And now, Your Majesty, issue and sign this law so it cannot be changed, an official law of the Medes and Persians that cannot be revoked.”
Тепер, ца́рю, затверди́ цю заборону, і напиши це писа́ння, яке не могло б бути змінене за зако́ном мі́дян та персів, що не міг би бути відмі́нений“.
So King Darius signed the law.
Тому́ цар Дарій написав це писа́ння та заборо́ну.
But when Daniel learned that the law had been signed, he went home and knelt down as usual in his upstairs room, with its windows open toward Jerusalem. He prayed three times a day, just as he had always done, giving thanks to his God.
А Даниїл, коли довідався, що було написане те писа́ння, пішов до свого дому, — а ві́кна його в його го́рниці були відчинені навпроти Єрусалиму, і в три уста́лені порі́ на день він па́дав на свої коліна, і молився та сла́вив свого Бога, бо робив так і перед тим.
Then the officials went together to Daniel’s house and found him praying and asking for God’s help.
Тоді ці мужі поспішили до нього, і знайшли Даниїла, що він просив та благав свого Бога.
So they went straight to the king and reminded him about his law. “Did you not sign a law that for the next thirty days any person who prays to anyone, divine or human — except to you, Your Majesty — will be thrown into the den of lions?”
“Yes,” the king replied, “that decision stands; it is an official law of the Medes and Persians that cannot be revoked.”
“Yes,” the king replied, “that decision stands; it is an official law of the Medes and Persians that cannot be revoked.”
Тоді вони підійшли й розповіли́ перед царем про царську́ заборону: „Чи ж не написав ти заборони, що кожна люди́на, яка буде просити аж до тридцяти день від якогобудь бога чи люди́ни, окрім від тебе, ца́рю, буде вкинена до ле́в'ячої ями?“ Цар відповів та й сказав: „Це слово певне, як право мі́дян та персів, що не може бути відмінене“.
Then they told the king, “That man Daniel, one of the captives from Judah, is ignoring you and your law. He still prays to his God three times a day.”
Тоді вони відповіли́ та й сказали перед царем: „Даниїл, що з вигна́ння Юдиних синів, не звернув уваги на тебе, о ца́рю, та на заборону, яку написав ти, і в три уста́лені порі́ на день приносить свою молитву“.
Hearing this, the king was deeply troubled, and he tried to think of a way to save Daniel. He spent the rest of the day looking for a way to get Daniel out of this predicament.
Тоді цар, як почув це слово, сильно засмути́вся, і звернув свою думку на Даниїла, щоб його врятувати, і аж до за́ходу сонця силувався ви́зволити його.
In the evening the men went together to the king and said, “Your Majesty, you know that according to the law of the Medes and the Persians, no law that the king signs can be changed.”
Того ча́су ці мужі поспішили до царя, і говорили цареві: „Знай, ца́рю, що за правом мі́дян та персів усяка заборона та постанова, яку цар устано́вить, не може бути змі́нена“.
So at last the king gave orders for Daniel to be arrested and thrown into the den of lions. The king said to him, “May your God, whom you serve so faithfully, rescue you.”
Тоді цар звелів, і привели́ Даниїла, та й кинули до ле́в'ячої ями. Цар заговорив і сказав Даниїлові: „Твій Бог, що ти Йому служиш, Він за́вжди врятує тебе!“
A stone was brought and placed over the mouth of the den. The king sealed the stone with his own royal seal and the seals of his nobles, so that no one could rescue Daniel.
І прине́сений був один камінь, і був покладений на о́твір ями, а цар запеча́тав її своєю печаткою та печаткою своїх вельмо́ж, що не бу́де змінена Даниїлова справа.
Then the king returned to his palace and spent the night fasting. He refused his usual entertainment and couldn’t sleep at all that night.
Тоді цар пішов до свого пала́цу, і провів ніч у по́сті, і до нього не впроваджено нало́жниці, а сон його помандрува́в від нього.
Very early the next morning, the king got up and hurried out to the lions’ den.
Того ча́су цар устав за зірни́ці на світа́нку, і в по́спіху пішов до ле́в'ячої ями.
When he got there, he called out in anguish, “Daniel, servant of the living God! Was your God, whom you serve so faithfully, able to rescue you from the lions?”
А як цар наближа́вся до ями, до Даниїла, то кликнув сумним голосом. Цар заговорив та й сказав до Даниїла: „Даниїле, ра́бе Бога Живого, чи твій Бог, Якому ти за́вжди служиш, міг урятувати тебе від ле́вів?“
Daniel answered, “Long live the king!
Тоді Даниїл заговорив із царем: „Ца́рю, навіки живи!
My God sent his angel to shut the lions’ mouths so that they would not hurt me, for I have been found innocent in his sight. And I have not wronged you, Your Majesty.”
Мій Бог послав Свого Ангола, і позамикав па́щі ле́вів, і вони не пошко́дили мені, бо перед Ним зна́йдено було мене невинним, а також перед тобою, ца́рю, я не зробив шкоди“.
The king was overjoyed and ordered that Daniel be lifted from the den. Not a scratch was found on him, for he had trusted in his God.
Тоді цар сильно зрадів, і сказав вивести Даниїла з ями. І Даниїл був ви́ведений з ями, і жодної шкоди не зна́йдено на ньому, бо він вірував у Бога свого́.
Then the king gave orders to arrest the men who had maliciously accused Daniel. He had them thrown into the lions’ den, along with their wives and children. The lions leaped on them and tore them apart before they even hit the floor of the den.
І сказав цар, і привели́ тих мужів, що доне́сли на Даниїла, і повкида́ли до ле́в'ячої ями їх, їхніх дітей та їхніх жіно́к. І вони не сягнули ще до дна ями, як леви вже похапа́ли їх, і поторо́щили всі їхні кості.
Then King Darius sent this message to the people of every race and nation and language throughout the world:
“Peace and prosperity to you!
“Peace and prosperity to you!
Того ча́су цар Дарій написав до всіх наро́дів, племе́н та язи́ків, що ме́шкали по всій землі: „Нехай мир вам примно́житься!
“I decree that everyone throughout my kingdom should tremble with fear before the God of Daniel.
For he is the living God,
and he will endure forever.
His kingdom will never be destroyed,
and his rule will never end.
For he is the living God,
and he will endure forever.
His kingdom will never be destroyed,
and his rule will never end.
Від мене виданий нака́з, щоб у всьому панува́нні мого царства тремтіли та боялися перед Даниїловим Богом, бо Він Бог Живий і існує повіки, і царство Його не буде зруйно́ване, а панува́ння Його — аж до кінця.
He rescues and saves his people;
he performs miraculous signs and wonders
in the heavens and on earth.
He has rescued Daniel
from the power of the lions.”
he performs miraculous signs and wonders
in the heavens and on earth.
He has rescued Daniel
from the power of the lions.”