Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Огієнка
Cовременный перевод WBTC
І було це для Йони на доса́ду, досаду велику, і він запали́вся.
Иона был очень недоволен и раздосадован.
І молився він до Господа та й казав: „О Господи, чи ж не це моє слово, поки я ще був на своїй землі? Тому́ я перед тим утік до Таршішу, бо я знав, що Ти Бог милости́вий та милосердий, довготерпели́вий та многомилости́вий, і Ти жалку́єш за зло.
Он молился Господу: "О Господи, не это ли я говорил, когда был ещё дома? Только поэтому я и бежал в Фарсис. Я знал, что Ты — Бог милосердный и сострадательный, не быстрый на гнев и щедрый на любовь, Бог, который из сострадания не посылает бедствия.
А тепер, Господи, візьми мою душу від мене, бо краще мені смерть від мого́ життя!“
А теперь, Господи, возьми мою жизнь, ибо лучше мне умереть, чем жить".
А Господь відказав: „Чи слушно ти запали́вся?“
Но Господь ответил ему: "Разве есть у тебя право так гневаться?"
І вийшов Йона з міста, і сів від сходу міста, і поставив собі там куреня́, і сів під ним у тіні, аж поки побачить, що́ буде в місті.
Иона вышел из города и сел с восточной стороны. Он устроил там себе укрытие, сел в его тени и стал ждать, что же случится с городом.
І ви́ростив Бог рици́нового куща, і він вигнався понад Йону, щоб бути тінню над його головою, щоб урятувати його від його доса́ди. І втішився Йона від цього рици́нового куща́ великою радістю.
По промыслу Господа Бога над головой Ионы выросла тыквенная лоза, дав тень и облегчив этим его ожидание. Иона был очень рад этой лозе.
А при сході зірни́ці другого дня призна́чив Бог червяка́, і він підточив рици́нового куща́, і той усох.
Но на заре следующего дня Бог сделал так, что червь подточил лозу и она завяла.
І сталося, як сонце зійшло, то призна́чив Бог схі́днього гарячого вітра, — і вдарило сонце на Йо́нину го́лову, — і він зомлів. І він жадав, щоб йому померти, і казав: „Краще мені смерть від мого́ життя!“
Когда же встало солнце, Господь послал знойный восточный ветер, и солнце так палило над головой Ионы, что он терял сознание. Он хотел умереть и сказал: "Уж лучше мне умереть, чем жить".
І промовив Бог до Йони: „Чи слушно запали́вся ти за рици́новий кущ?“ А той відказав: „Ду́же розлю́тився я, — аж на смерть!“
Но Бог сказал Ионе: "Разве ты в праве так сердиться из-за лозы?" "Да, — ответил Иона, — я до смерти огорчён".
І сказав Госпо́дь: „Ти змилувався над рици́новим куще́м, над яким не трудився, і не пле́кав його, який виріс за одну ніч, і за одну ніч згинув.
И сказал тогда Ионе Господь: "Ты сожалеешь о лозе, за которой не ухаживал и которую не растил. Она выросла за одну ночь, в одну ночь и погибла.
А Я не змилувався б над Ніневі́єю, — цим великим містом, що в ньому більше дванадцяти́ десятисячок люда, які не вміють розрізняти прави́ці своєї від свое́ї ліви́ці, та числе́нна худоба?“
А в Ниневии более ста двадцати тысяч человек, не умеющих отличить хорошего от плохого, и множество скота. Как же Мне не пожалеть этот великий город!"