Того дня проголо́сять на вас припові́стку, і співатимуть пісню жало́бну, говорячи: „Сталось! До пня опусто́шені ми, уділ наро́ду мого змінився, — я́к це діткну́ло мене! Наше поле поділене буде чужи́нцями,
В тот день вас будут высмеивать, передразнивать словами плачевной песни: «Мы совершенно разорены; Господь16 отобрал надел моего народа. Как Он отнял его у меня! Он поля наши делит среди завоевателей».17
Разве можно так говорить, дом Иакова? Разве терпение Господа истощилось? Разве Он сделал бы такое? — Разве слова Мои не во благо тому, чей путь безупречен?
Коли б чоловік, який ходить за вітром, і брехню набрехав, говорячи: Буду тобі проповідувати про вино та про на́пій п'янки́й, то був би він лю́бим пророком оцьому наро́дові.
Невідмі́нно зберу́ тебе всього, о Якове, невідмінно згрома́джу останок Ізраїлів, — ра́зом поставлю його, як отару в Боцрі́, як ту че́реду на пасови́щі, — і будуть гомоні́ти вони від многолюдства!
— Я непременно соберу всего тебя, Иаков; соберу воедино уцелевших у Израиля; соберу их вместе, словно овец в загоне, как отару на пастбище. Земля наполнится шумом от множества людей.