Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Огієнка
Cовременный перевод WBTC
І став народ голосно нарікати до Господніх ушей. І почув Господь, і запалав Його гнів, — і загорівся між ними Господній огонь, та й пожер їх у кінці табо́ру.
Народ стал роптать о своих невзгодах. Господь услышал ропот и разгневался, и запылал среди народа огонь Господний и сжёг часть края стана.
І наро́д став кричати до Мойсея. А Мойсей помолився до Господа, — і погас той огонь.
Народ воззвал к Моисею о помощи, и когда Моисей помолился Господу, огонь потух.
І він назвав ім'я́ того місця: Тав'ера, бо між ними горів був Господній огонь.
И назвали то место Тавера, потому что Господний огонь загорелся у них в стане.
А збирани́на, що була серед нього, стала вередувати, і також Ізраїлеві сини стали плакати з ними та говорити: „Хто нагодує нас м'ясом?
Чужеземцы, присоединившиеся к израильскому народу, стали прихотливы в пище, и вскоре весь израильский народ начал снова роптать, говоря: "Хотим мяса!
Ми згадуємо рибу, що їли в Єгипті даремно, огірки й дині, і пір, і цибулю, і часник.
Мы помним рыбу, которую ели в Египте даром, и у нас были хорошие овощи: огурцы, дыни, репчатый лук и чеснок!
А тепер душа наша в'яне, немає нічого, — тільки ма́нна нам перед очима“.
Теперь же мы совсем обессилели и не едим ничего кроме манны!"
А манна — як корія́ндрове насіння вона, а вигляд її, — як вигляд кришталу.
Манна была подобна кориандровому семени, а по виду напоминала древесную смолу.
Люди розхо́дилися, і збирали її та мололи жо́рнами або товкли в ступі, і варили в горшку та й робили з неї калачі. А смак її був, як смак олійного коржа́.
Народ собирал манну, толок её в ступе и варил в горшках или же перемалывал в муку и делал из неё тонкие лепёшки, по вкусу напоминавшие сладкие лепёшки, испечённые с елеем.
А коли роса спада́ла на та́бір, спада́ла й та манна на нього.
Манна каждую ночь падала на землю, когда выпадала роса.
І почув Мойсей, що наро́д плаче в родинах своїх, кожен при вході наме́ту свого́. І сильно запалав гнів Господній, і в оча́х Мойсеєвих то було зле.
Моисей услышал ропот народа, каждая семья сидела у своего шатра и роптала. Господь сильно разгневался, и Моисей был этим очень огорчён.
І сказав Мойсей до Господа: „На́що вчинив Ти зло своєму рабові, і чому́ я не знайшов милости в оча́х Твоїх, що Ти поклав тягара́ всього наро́ду на мене?
Он спросил у Господа: "Господи, почему Ты послал мне такую беду? Я — слуга Твой, так в чём же я провинился, чем разгневал Тебя? Для чего Ты возложил на меня ответственность за весь этот народ?
Чи я був вагітни́й усім тим наро́дом, чи я його породив, що Ти кажеш мені: Неси його на лоні своїм, як мамка носить ссунця́, до землі, яку Ти присягну́в батька́м його?
Ты ведь знаешь, что я не отец этого народа, знаешь, что я не родил его, так почему же принуждаешь меня заботиться о нём, словно нянька, носящая дитя на руках, почему вынуждаешь меня нести их на руках в ту землю, которую Ты обещал нашим отцам?
Звідки мені взяти м'яса, щоб дати всьому цьому наро́дові? Бо вони плачуть передо мною, говорячи: Дай же нам м'яса, і ми бу́демо їсти!
Откуда мне взять мяса на весь этот народ! Они ропщут и говорят мне: "Дай нам мяса!"
Не подола́ю я сам носити всього цього народа, — бо він тяжчий за мене!
Я один не могу заботиться обо всём этом народе, для меня это слишком тяжёлое бремя.
А якщо Ти таке мені робиш, то краще забий мене, якщо я знайшов милість в очах Твоїх, щоб я не побачив нещастя свого!“
Если Ты и впредь будешь возлагать на меня их беды, то лучше умертви меня прямо сейчас, если принимаешь меня как слугу Своего. Тогда кончатся все мои беды!"
І сказав Господь до Мойсея: „Збери ж мені сімдесятеро люда зо старши́х Ізраїлевих, яких знаєш, що вони старші́ народу та його наглядачі, і візьми їх до скинії заповіту, і стануть вони там із тобою.
И сказал Господь Моисею: "Приведи ко Мне семьдесят израильских старейшин, вождей твоего народа. Приведи их в шатёр собрания и пусть они там стоят вместе с тобой.
І Я зійду́, і буду розмовляти там із тобою, і візьму́ від Духа, що на тобі, і покладу на них, — і вони носитимуть із тобою тягара́ того народу, і не будеш носити ти сам.
Тогда Я сойду и буду говорить там с тобой. На тебе Дух уже сейчас, но Я дам и им часть этого Духа, и тогда они помогут тебе заботиться о народе, чтобы не тебе одному отвечать за него.
А до наро́ду скажи: Освятіться наза́втра, і будете їсти м'ясо, бо ви плакали до Господніх ушей, говорячи: Хто дасть нам їсти м'яса, бо добре було нам в Єгипті? І дасть Господь вам м'яса, і ви будете їсти.
Скажи народу: Подготовьтесь к завтрашнему дню. Завтра будете есть мясо, ибо Господь слышал, как вы плачете, и слышал, как вы говорите: "Где нам взять мяса! Нам было лучше в Египте!" И вот теперь Господь даст вам мясо, и вы будете есть его!
Не один день будете ви їсти, і не два дні, і не п'ять день, і не десять день, і не двадцять день,
Вы будете есть это мясо не один, не два, не пять, не десять и даже не двадцать дней!
але ці́лий місяць, аж поки не ви́йде воно з ваших ніздрів, і стане вам на огиду, бо ви зне́хтували собі Господа, що серед вас, і плакали перед лицем Його, говорячи: Чого це ми вийшли з Єгипту?“
Будете есть это мясо целый месяц, будете есть его, пока оно вам не опротивеет! И будет это вам за то, что вы роптали на Господа! Господь обитает среди вас и знает ваши нужды, вы же плакали и роптали на Него, говоря: "И зачем только мы ушли из Египта?!""
І сказав Мойсей: „Шістсот тисяч піхоти той наро́д, що я серед нього, а Ти сказав: Я дам їм м'яса, і вони будуть їсти місяць ча́су.
Моисей ответил: "Господи, здесь идёт 600000 человек, а Ты говоришь: "Я дам им столько мяса, что им хватит его на целый месяц!"
Чи худоба дрібна та худоба велика заріжеться для них, — і ви́стачить їм? Чи також збереться для них уся морська риба, — і вистачить їм?“
Даже если бы мы закололи всех наших овец и крупный скот, то еды всё равно бы не хватило такому количеству народа на целый месяц! И даже если бы мы поймали всю рыбу в море, её всё равно бы на всех не хватило!"
А Господь сказав до Мойсея: „Чи Господня рука буває коротка? Тепер ти побачиш, чи спо́вниться тобі Моє слово, чи ні“.
Господь ответил Моисею: "Разве силе Господней есть предел? Увидишь, Я сделаю всё, как сказал!"
І вийшов Мойсей, і промовляв до того народу Господні слова. І зібрав він сімдесятеро чоловіка зо старши́х народу, і поставив їх навколо скинії.
Моисей пошёл, поговорил с народом, рассказал им, что сказал Господь, потом собрал семьдесят старейшин и велел им встать вокруг шатра собрания.
І зійшов Господь у хмарі, та й промовляв до нього, і взяв від Духа, що на ньому, і дав на сімдеся́т чоловіка старши́х. І сталося, як спочив на них Дух той, то вони стали пророкувати, та потім перестали.
И тогда Господь сошёл в облаке и стал говорить с Моисеем. На Моисее был Дух, и Господь дал часть этого Духа семидесяти старейшинам, и как только Дух сошёл на них, они стали пророчествовать, но это случилось с ними только один раз.
І зоста́лося двоє людей в табо́рі, ім'я́ одному Елдад, а ймення дру́гому Медад. І спочив на них Дух; а вони були серед записаних, та не вийшли до скинії, і пророкували в табо́рі.
Двое старейшин, Елдад и Модад, не пошли к шатру, а остались в стане, хотя их имена и были в списке. Но Дух сошёл и на них, и они тоже стали пророчествовать в стане.
І побіг юнак, і промовив до Мойсея й сказав: „Елдад і Медад пророкують у табо́рі!“
К Моисею прибежал юноша и сказал: "Елдад и Модад пророчествуют в стане".
І відповів Ісус, син Навинів, Мойсеїв слуга від своєї мо́лодости, та й сказав: „Пане мій Мойсею, — заборонни їм!“
Иисус, сын Навина, с молодых лет помогавший Моисею, сказал ему: "Господин мой, Моисей! Запрети им!"
І сказав йому Мойсей: „Чи ти за́здрісний за мене? О, якби то ввесь Господній наро́д став пророками, коли б дав Господь Духа Свого і на них!“
Но Моисей ответил: "Ты боишься, что народ подумает, что я им больше не вождь? Я бы хотел, чтобы весь народ Господний мог пророчествовать, чтобы Господь всем им дал Свой Дух!"
І вернувся Мойсей до табо́ру, він та старші́ Ізра́їлеві.
И возвратился Моисей в стан вместе с израильскими старейшинами.
І знявся вітер від Господа, і навіяв перепелиці від моря, і опустив їх над табо́ром, — як денна дорога туди й як денна дорога сюди навко́ло табо́ру, і коло двох ліктів на поверхні землі.
Господь послал сильный ветер с моря, и он принёс в те края перепелов и разбросал их около стана. Перепелов было столько, что вся земля была покрыта ими; они покрывали её метровым слоем, перепела были повсюду, на день пути в любую сторону.
І встав наро́д, і ці́лий той день і ці́лу ту ніч, і ці́лий день назавтра збирали перепели́цю. Хто збирав мало, той зібрав десять хомерів, і порозкладали їх собі скрізь навколо табо́ру.
Люди бросились собирать перепелов, собирали весь день, всю ночь и весь следующий день, и даже тот, кто собрал мало, набрал шестьдесят корзин. Они разложили мясо перепелов по всему стану
Те м'ясо було ще між їхніми зубами, поки було пожуване, а гнів Господній запалився на народ! І вдарив Господь дуже великою пора́зкою в народ...
и стали его есть. Но Господь был сильно разгневан и сделал так, что, когда мясо ещё было у людей во рту и не было ещё съедено, их поражала страшная болезнь.
І названо ймення того місця: Ківрот-Гаттаава, бо там поховали народ пожадли́вий.
И назвал народ это место Киброт-Гаттаава, ибо там похоронили тех, у кого была прихоть есть мясо.