Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Огієнка
Переклад Хоменка
Того ча́су прочув Ірод чотиривла́сник чутки́ про Ісуса,
Того часу чутка про Ісуса дійшла до Ірода четверовласника,
і сказав своїм слу́гам: „Це Іван Христитель, — він із мертвих воскрес, і тому́ чуда тво́ряться ним“.
і він сказав до своїх слуг: “Це Йоан Христитель! Це він воскрес із мертвих і тому чудодійні сили діють у ньому!”
Бо Ірод схопи́в був Івана, і зв'язав його, і посадив у в'язни́цю через Іродія́ду, дружи́ну брата свого Пилипа.
Бо Ірод був схопив Йоана, зв'язав його і вкинув у темницю — через Іродіяду, жінку брата свого Филипа;
Бо до нього Іван говорив: „Не годи́ться тобі її мати!“
Йоан бо говорив до нього: “Не можна тобі її мати.”
І хотів Ірод смерть заподі́яти йому, та боявся наро́ду, бо того за пророка вважали.
Він хотів його вбити, та боявся народу, бо його мали за пророка.
А як був день наро́дження Ірода, танцювала посеред гостей дочка Іродія́дина, та й Іродові догоди́ла.
Коли настав день народження Ірода, дочка Іродіяди танцювала перед усіма й догодила Іродові;
Тому́ під прися́гою він обіцявся їй дати, чого тільки попросить вона.
отож, клянучись, обіцяв їй дати, чого тільки попросить.
А вона, за намовою матері своєї: „Дай мені — проказала — отут на полу́миску голову Івана Христителя!“
Та, під намовою матері своєї, сказала йому: “Дай мені тут на полумиску голову Йоана Христителя.”
І цар засмутився, але́ через клятву та тих, хто сидів при столі з ним, звелів дати.
І засмутився цар, але задля клятви і тих, що разом за столом сиділи, звелів дати, —
І прине́сли на полу́мискові його голову, та й дали́ дівчині, а та відне́сла її своїй матері.
Принесли, отже, на полумиску його голову й дали дівчині, а та піднесла своїй матері.
А учні його прибули́, взяли тіло, і поховали його, та прийшли й сповістили Ісуса.
І прийшли його учні, взяли тіло й поховали його; і пішли та сповістили про те Ісуса.
Як Ісус те почув, Він відплив звідти чо́вном у місце пустинне й самотнє. І, прочувши, наро́д із міст пішов пі́шки за Ним.
Почувши це, Ісус відплив звідси човном у пустинне й самітне місце; народ же, довідавшись про це, пішов за ним з міст пішки.
І, як вийшов Ісус, Він побачив багато наро́ду, — і змилосе́рдивсь над ними, і їхніх слаби́х уздоро́вив.
А вийшовши Ісус, побачив силу народу і змилосердився над ними та вигоїв їхніх недужих.
А коли настав вечір, підійшли Його учні до Нього й сказали: „Тут місце пустинне, і година вже пі́зня; відпусти наро́д, — хай по селах розі́йдуться, і куплять пожи́ви собі“.
Якже настав вечір, підійшли до нього його учні й кажуть: “Пусте це місце та й час минув уже. Відпусти людей, нехай ідуть по селах та куплять собі поживи.”
А Ісус їм сказав: „Непотрібно відхо́дити їм, — нагодуйте їх ви!“
А Ісус сказав їм: “Не треба їм відходити: дайте ви їм їсти.”
Вони ж кажуть Йому: „Не маємо чим тут, — тільки п'я́теро хліба й дві рибі“.
Вони ж мовлять до нього: “Ми маємо тут тільки п'ять хлібів і дві рибі.”
І, звелівши на́товпові посідати на траві, Він узяв п'ятеро хліба й дві рибі, спогля́нув на небо, поблагословив й поламав ті хліби́, і дав учням, а учні наро́дові.
І, звелівши народові посідати на траві, взяв п'ять хлібів і дві риби, підвів очі до неба, поблагословив і розламав ті хліби, і дав учням, а учні — людям.
І всі їли й наси́тились, а з кусків позосталих назбирали двана́дцятеро повних кошів.
Всі їли до наситу й назбирали куснів, що зосталися, дванадцять кошів повних.
Їдців же було мужа тисяч із п'ять, крім жіно́к і дітей.
Тих же, що їли, було яких п'ять тисяч чоловіків, окрім жінок та дітей.
І зараз звелів Ісус учням до чо́вна сідати, і перепли́сти на той бік раніше Його, аж поки наро́д Він відпу́стить.
І зараз же спонукав учнів увійти до човна й переплисти на той бік раніше від нього, тим часом як він відпускав народ.
Відпусти́вши ж народ, Він на го́ру пішов помолитися насамоті́; і як вечір настав, був там Сам.
І коли відпустив народ, пішов на гору помолитися насамоті. Як звечоріло, він був там сам один.
А чо́вен вже був на сере́дині моря, і кидали хвилі його, бо вітер зірвавсь супроти́вний.
Човен уже був посеред моря і його кидали хвилі, бо вітер був супротивний.
А о четвертій сторо́жі нічній Ісус підійшов до них, іду́чи по морю.
О четвертій сторожі ночі (Ісус) прийшов до них, ступаючи морем.
Як побачили ж учні, що йде Він по морю, то настра́шилися та й казали: „Мара́!“ І від стра́ху вони закричали...
Учні, побачивши, що він іде морем, жахнулись. “То привид!” — заговорили й закричали з переляку.
А Ісус до них зараз озвався й сказав: „Заспокійтесь, — це Я, не лякайтесь!“
Та Ісус тієї ж миті мовив до них: “Заспокойтесь, — це я, не страхайтеся!”
Петро ж відповів і сказав: „Коли, Господи, Ти́ це, то звели, щоб прийшов я до Тебе по воді“.
Аж тут Петро озвавсь до нього й каже: “Господи, коли це ти, повели мені підійти водою до тебе!”
А Він відказав йому: „Іди“. І, вилізши з чо́вна, Петро став іти по воді, і пішов до Ісуса.
“Підійди!” — сказав Ісус. І вийшов Петро з човна, почав іти по воді і підійшов до Ісуса;
Але, бачачи велику бурю, злякався, і зачав потопа́ти, і скричав: „Рятуй мене, Господи!“
але, побачивши, що вітер сильний, злякався, почав потопати й крикнув: “Господи, рятуй мене!”
І зараз Ісус простяг руку й схопи́в його, і каже до нього: „Маловірний, чого́ усумни́вся?“
Ісус же притьмом простягнув руку, вхопив його і мовив до нього: “Маловіре; чого засумнівався?”
А приявні в чо́вні вклонились Йому та сказали: „Ти справді Син Божий!“
А тоді ті, що були в човні, вклонилися йому до ніг, кажучи: “Ти істинно — Син Божий!”
Перепливши ж вони, прибули́ в землю Генісаре́тську.
І перепливши, прибули в землю генезаретську.
А люди тієї місцевости, пізнавши Його, сповістили по всій тій око́лиці, і до Нього прине́сли всіх хворих.
Пізнали його люди цього місця і розголосили по всій тій околиці вістку про нього. І принесли до нього всіх недужих