Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Огієнка
Переклад Хоменка
Тоді до Ісуса прийшли фарисеї та книжники з Єрусалиму н сказали:
Тоді приступили до Ісуса фарисеї та книжники з Єрусалиму й кажуть:
„Чого Твої учні ламають переда́ння старших? Бо не миють вони своїх рук, коли хліб споживають“.
“Чому твої учні порушують передання старших: не миють рук, коли споживають страву?”
А Він відповів і промовив до них: „А чого й ви порушуєте Божу заповідь ради переда́ння вашого?
А він у відповідь сказав їм: “А ви чого порушуєте заповідь Божу вашим переданням?
Бо Бог заповів: „Шануй ба́тька та матір“, та: „Хто злорі́чить на ба́тька чи матір, — хай смертю помре“.
Бог бо заповідав: Шануй батька твого й матір. І далі: Хто проклинає батька-матір, хай буде скараний на смерть.
А ви кажете: Коли скаже хто ба́тьку чи матері: „Те, чим би ви скористатись від мене хотіли, то дар Богові“,
А ви кажете: Хто скаже батькові чи матері: Добро, яким би я міг допомогти вам, є дар (Божий)! —
то може вже й не шанувати той ба́тька свого або матір свою. Так ви ради переда́ння вашого зні́вечили Боже Слово.
той може вже й не шанувати свого батька чи матір свою. Тож вашим переданням усуваєте заповідь Божу.
Лицеміри! Про вас добре Ісая пророкував, говорячи:
О лицеміри! Добре про вас пророкував був Ісая:
„Оці люди уста́ми шанують Мене, серце ж їхнє дале́ко від Мене!
Оцей народ устами мене поважає, серце ж їхнє далеко від мене.
Та однак надаре́мне шанують Мене, бо навчають наук — лю́дських за́повідей“.
Однак, намарно мене шукають, навчаючи людських наказів.”
І Він покликав наро́д, і промовив до нього: „Послухайте та зрозумійте!
І прикликавши людей, сказав їм: “Слухайте й розумійте!
Не те, що вхо́дить до уст, люди́ну скверни́ть, але те, що виходить із уст, те люди́ну скверни́ть“.
Не те, що до уст входить, осквернює людину, а те, що з уст виходить, те осквернює людину”.
Тоді учні Його приступили й сказали Йому: „Чи Ти знаєш, що фарисеї, почуши це слово, спокуси́лися?“
Тоді приступили учні й кажуть йому: “Чи знаєш, що фарисеї взяли тобі за зле, як почули, що ти так говориш?”
А Він відповів і сказав: „Усяка росли́на, яку насадив не Отець Мій Небесний, буде вирвана з коренем.
Ісус озвався: “Кожна рослина, яку не посадив мій Отець Небесний, буде вирвана з корінням.
Залишіть ви їх: це сліпі повода́тарі для сліпих. А коли сліпий водить сліпого, — обо́є до ями впаду́ть“.
Лишіть їх: це сліпі проводарі сліпих! Коли ж сліпий веде сліпого, обидва впадуть у яму.”
А Петро відповів і до Нього сказав: „Поясни нам цю при́тчу“.
Тоді Петро заговорив до нього й каже: “З'ясуй нам оту притчу.”
А Він відказав: „Чи ж і ви розумі́ння не маєте?
Він же відповів: “То ви також без розуму ще й досі?
Чи ж ви не розумієте, що все те, що́ входить до уст, вступає в живіт, та й назовні виходить?
Хіба не розумієте, що все те, що до уст входить, іде до нутра й геть виходить?
Що ж виходить із уст, те походить із серця, — і воно опога́нює люди́ну.
А те, що з уст виходить, те походить із серця і воно, власне, осквернює людину;
Бо з серця виходять лихі думки́, душогубства, пере́люби, розпуста, крадіж, неправдиві засвідчення, богознева́ги.
із серця бо походять лихі думки, убивства, перелюби, розпуста, крадежі, лживе свідчення, богохульства.
Оце те, що люди́ну опога́нює. А їсти руками невмитими, — не опога́нює це люди́ни!“
Це осквернює людину, а їсти немитими руками не сквернить людину.”
І, вийшовши звідти, Ісус відійшов у землі ти́рські й сидо́нські.
Ісус вийшов звідти й пішов в околиці тирську та сидонську.
І ось жінка одна ханане́янка, із тих околиць прийшовши, заголосила до Нього й сказала: „Змилуйся надо мною, Господи, Сину Давидів, — де́мон тяжко дочку́ мою мучить!“
Коли це жінка ханаанянка вийшла з цих околиць і почала кричати: “Змилуйся надо мною, Господи, Сину Давида! Біс мучить мою дочку страшенно.”
А Він їй не казав ані слова. Тоді учні Його, підійшовши, благали Його та казали: „Відпусти її, бо кричить услід за нами!“
Він же не озвався до неї і словом. Тут приступили його учні й почали його просити: “Відпусти її, бо вона кричить за нами.”
А Він відповів і сказав: „Я по́сланий тільки до овечок загинулих дому Ізраїлевого“.
А він у відповідь промовив: “Я посланий лише до загиблих овець дому Ізраїля.”
А вона, підійшовши, уклонилась Йому та й сказала: „Господи, допоможи мені!“
Та ж підійшла і, вклонившись йому в ноги, каже: “Господи, допоможи мені!”
А Він відповів і сказав: „Не годи́ться взяти хліб у дітей, і кинути щеня́там“.
Він відповів їй: “Не личить брати хліб у дітей і кидати щенятам.”
Вона ж відказала: „Так, Господи! Але ж і щеня́та їдять ті кришки́, що спадають зо сто́лу їхніх панів“.
А вона каже: “Так, Господи! Але й щенята їдять кришки, що падають зо столу в панів їхніх.”
Тоді відповів і сказав їй Ісус: „О жінко, твоя віра велика, — нехай буде тобі, я́к ти хочеш“! І тієї години дочка́ її ви́дужала.
Тоді відповів їй Ісус: “О жінко, велика твоя віра! Хай тобі буде, як бажаєш.” І видужала її дочка від тієї години.
І, відійшовши звідти, Ісус прибув до Галіле́йського моря, і, зійшовши на го́ру, сів там.
Звідти Ісус, знову перейшовши над Галилейське море, зійшов на гору й сів там.
І приступило до Нього багато наро́ду, що мали з собою кривих, калік, сліпих, німих і інших багато, і клали їх до Ісусових ніг. І Він уздоро́влював їх.
Сила народу прийшла тоді до нього, що мали при собі кривих, калік, сліпих, німих, чимало й інакших, та й клали їх до його ніг, а він зціляв їх.
А наро́д не вихо́див із дива, бо бачив, що говорять німі, каліки стаю́ть здорові, криві ходять, і бачать сліпі, — і сла́вив він Бога Ізраїлевого!
І дивувались люди, бачивши, що німі говорять, каліки знову одужують, криві ходять і сліпі бачать, — і прославляли Бога Ізраїля.
А Ісус Своїх у́чнів покликав і сказав: „Жаль Мені цих людей, що вже три́ дні зо Мною знахо́дяться, але їсти не мають чого́; відпустити їх без їжі не хо́чу, щоб вони не ослабли в дорозі“.
Тим часом Ісус покликав своїх учнів і сказав їм: “Жаль мені цих людей, бо ось три дні вже, як вони перебувають зо мною, і не мають що їсти, а відпустити їх голодними не хочу, щоб, бува, не охляли десь по дорозі.”
А учні Йому відказали: „Де́ нам узяти стільки хліба в пустині, щоб нагодувати стільки наро́ду?“
Кажуть до нього його учні: “Де нам узяти стільки хліба в пустині, щоб нагодувати стільки люду?”
А Ісус запитав їх: „Скільки маєте хліба?“ Вони ж відказали: „Семеро, та трохи рибок“.
Ісус спитав їх: “А скільки в вас хлібів?” “Сім”, — кажуть, — “і кілька рибин.”
І, взявши сім хлібів і риби, віддавши Богу подяку, поламав і дав у́чням Своїм, а учні наро́дові.
взяв сім хлібів та рибу, воздав хвалу, поламав і заходився давати учням, а ті людям.
І всі їли й наси́тилися, а з позосталих кусків назбирали сім ко́шиків по́вних...
Усі їли до наситу й назбирали куснів, що зосталися, сім повних кошів.
Їдців же було чотири тисячі мужа, окрім жінок та дітей.
Тих же, що їли, було яких чотири тисячі чоловік, окрім жінок та дітей.