Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Огієнка
Сучасний переклад
А Ісус, відповідаючи, знов почав говорити їм при́тчами, кажучи:
І знову Ісус почав розповідати людям притчі. Він казав:
„Царство Небесне подібне одно́му царе́ві, що весі́лля справляв був для сина свого́.
«Царство Боже подібне до царя, який справляв весілля свого сина.
І послав він своїх рабів покликати тих, хто був на весі́лля запрошений, — та ті не хотіли прийти.
Він послав слуг, щоб вони покликали запрошених, але ті не хотіли приходити.
Зно́ву послав він інших рабів, наказуючи: „Скажіть запрошеним: Ось я приготува́в обід свій, закололи бики й відгодо́ване, — і все готове. Ідіть на весі́лля!“
Він знову послав слуг сказати усім запрошеним: „Слухайте! Все вже приготовано для весілля, бичків та іншу худобу вже забито, і страви вже на столі. Приходьте на весілля!”
Та вони злегковажили та порозхо́дились, — той на поле своє, а той на свій торг.
Але ніхто на те не звернув уваги, і всі розійшлися — один повернувся до роботи в полі, другий до інших справ.
А останні, похапавши рабів його́, знущалися, та й повбивали їх.
Всі інші, котрі були запрошені, схопили царських слуг, познущалися з них, а потім убили.
І розгнівався цар, і послав своє ві́йсько, — і вигубив тих убійників, а їхнє місто спалив.
Тоді цар розгнівався й послав своє військо, і покарав убивць, а їхнє місто спалив.
Тоді каже рабам своїм: „Весі́лля готове, але́ недостойні були́ ті покликані.
І сказав цар своїм слугам: „Усе готове для весілля, але ті, хто були запрошені, не гідні бути на ньому.
Тож підіть на роздорі́жжя, і кого тільки спіткаєте, — кличте їх на весі́лля“.
Отже, вийдіть на вулиці й на кожному куті запрошуйте кого побачите”.
І вийшовши раби ті на роздоріжжя, зібрали всіх, кого тільки спіткали, — злих і добрих. І весільна кімна́та гістьми́ перепо́внилась.
Тоді слуги пішли й запросили всіх, кого побачили: як добрих, так і лихих людей. Весільна зала була повна гостей.
Як прийшов же той цар на гостей подивитись, побачив там чоловіка, в одежу весі́льну не вбра́ного,
Але коли цар увійшов і подивився на гостей, то побачив серед них чоловіка в простому вбранні. Цар звернувся до нього: „Друже, як же ти увійшов сюди, не вбравшись у весільне?” Але той мовчав.
та й каже йому: „Як ти, друже, ввійшов сюди, не мавши одежі весільної?“ Той же мовчав.
Тоді́ цар сказав своїм слу́гам: „Зв'яжіть йому ноги та руки, та й киньте до зо́внішньої те́мряви, — буде плач там і скрегіт зубів“.
Тоді цар наказав своїм слугам: „Зв’яжіть йому руки й ноги та й киньте у темряву, де тільки ридання і скрегіт зубів від болю.
Тоді фарисеї пішли й умовлялись, я́к зловити на слові Його.
Тоді фарисеї пішли й почали радитись між собою, як би зловити Ісуса на слові.
І посилають до Нього своїх учнів із іродія́нами, і кажуть: „Учителю, знаємо ми, що Ти справедливий, і наставляєш на Божу дорогу правдиво, і не зважаєш ні на кого, бо на лю́дське обличчя не дивишся Ти.
Вони послали до Ісуса своїх учнів разом з іродіанцями, які мовили таке до Нього: «Вчителю, ми знаємо, що Ти — чоловік чесний, правдиво наставляєш на шлях Божий, і не зважаєш на те, хто і що про Тебе подумає, бо не дивишся на чин та звання людей.
Скажи ж нам, як здається Тобі: чи годиться давати податок для ке́саря, чи ні?“
Тож скажи нам, як ти вважаєш, чи справедливо сплачувати податки цезареві, чи ні?»
А Ісус, знавши їхнє лукавство, сказав: „Чого ви, лицеміри, Мене випробо́вуєте?
Їхні підступні наміри були відомі Ісусові, тож Він на те відповів: «Лицеміри! Навіщо ви перевіряєте Мене, аби зловити Мене на слові?
Покажіть Мені гріш податко́вий“. І прине́сли динарія Йому.
Покажіть Мені динар, яким ви сплачуєте податки». Коли вони принесли динар,
А Він каже до них: „Чий це образ і напис?“
Ісус запитав: «Хто тут зображений й чиє ім’я викарбоване на монеті?»
Ті відказують: „Ке́сарів“. Тоді каже Він їм: „Тож віддайте кесареве — кесареві, а Богові — Боже“.
Вони відповіли: «Цезареве». Тоді Ісус і каже: «Тож віддайте цезарю — цезареве, а Богу — Боже».
А почувши таке, вони диву далися. І, лишивши Його, відійшли.
Почувши таку відповідь, вивідники були вражені й, залишивши Ісуса, пішли собі геть.
Того дня приступили до Нього саддуке́ї, що твердять, ніби нема воскресіння, і запитали Його,
Того ж дня декілька саддукеїв (вони стверджують, буцімто ніякого воскресіння з мертвих не буде взагалі) прийшли до Ісуса й спитали Його:
та й сказали: „Учителю, Мойсей наказав: „Коли хто помре, не мавши дітей, то нехай його брат візьме вдову́ його, — і відно́вить насіння для брата свого“.
«Вчителю, Мойсей заповів нам: „Якщо чоловік помре бездітний, то його брат мусить взяти шлюб з жінкою померлого і народити з нею дітей, аби продовжити рід свого брата”. [66]
Було ж у нас сім братів. І перший, одружи́вшись, умер, і, не мавши насіння, зоставив дружи́ну свою братові своєму.
От було собі семеро братів. Перший одружився і скоро помер, та через те, що в нього не було дітей, другий брат узяв шлюб із тією жінкою.
Так само і другий, і третій, — аж до сьомого.
Те ж саме трапилося й з третім, а потім і з усіма сімома — вони померли, не залишивши дітей.
Отож, у воскре́сенні котро́му з сімох вона дружи́ною буде? Бо всі мали її“.
Отже, в майбутньому житті, після воскресіння, чиєю дружиною вона буде, адже всі семеро мали шлюб з тією жінкою?»
Ісус же промовив у відповідь їм: „Помиляєтесь ви, не знавши Писа́ння, ні Божої сили.
Ісус сказав: «Звісно, причиною вашої помилки є те, що ви не знаєте ні Святого Писання, ані сили Божої.
Бо в воскресінні ні женяться, ані заміж виходять, але як Анголи́ ті на небі.
Адже, коли люди повстануть із мертвих, вони не одружуватимуться, ані заміж виходитимуть. Вони будуть подібні до Ангелів Небесних.
А про воскресіння померлих хіба не читали проре́ченого вам від Бога, що каже:
А щодо воскресіння з мертвих, то хіба ви не читали Божих слів, сказаних вам? Господь сказав:
„Я Бог Авраамів, і Бог Ісаків, і Бог Яковів; Бог не є Богом мертвих, а живих“.
„Я — Бог Авраама, Бог Ісаака і Бог Якова. Господь є Богом живих а не мертвих. Тож усі вони — живі”».
Фарисеї ж, почувши, що Він у́ста замкнув саддуке́ям, зібралися ра́зом.
Почувши, як Ісус Своєю відповіддю примусив замовкнути саддукеїв, фарисеї зібралися разом.
І спитався один із них, учитель Зако́ну, Його випробо́вуючи й кажучи:
Один із них, знавець Закону Мойсея запитав, випробовуючи Ісуса:
„Учителю, котра́ заповідь найбільша в Зако́ні?“
«Вчителю, яка заповідь Закону є найважливішою?»
Він же промовив йому́: „Люби Господа Бога свого всім серцем своїм, і всією душею своєю, і всією своєю думкою“.
Ісус відповів: «„Люби Господа Бога свого всім серцем, усією душею і розумом своїм”.
А друга одна́кова з нею: „Люби свого ближнього, як само́го себе́“.
Є ще й друга заповідь, подібна до цієї: „Любіть ближнього [67] свого, як себе самого”.
На двох оцих заповідях увесь Зако́н і Пророки стоять“.
Увесь Закон і вчення пророків спираються на ці дві заповіді».
Коли ж фарисеї зібрались, Ісус їх запитав,
Тоді Ісус звернувся до всіх фарисеїв, які зібралися там:
і сказав: „Що́ ви думаєте про Христа? Чий Він син?“ Вони Йому кажуть: „Давидів“.
«Що ви думаєте про Христа? Чий Він Син?» Вони відповіли: «Давидів Син».
Він до них промовляє: „Як же то силою Духа Давид Його Господом зве, коли каже:
Ісус сказав: «Як же тоді Давид, якого надихнув Дух Святий, назвав Його Господом, коли казав:
„Промовив Господь Господе́ві моєму: сядь право́руч Мене, доки не покладу Я Твоїх ворогів підніжком ногам Твоїм“.
„Господь Бог мовив до Господа мого: „Сядь по праву руку від Мене, доки не покладу Я ворогів Твоїх до ніг Твоїх [68]””.
Тож, коли Давид зве Його Господом, — як же Він йому син?“
Тобто сам Давид називав Христа „Господом”. То як же Він може бути Сином Давидовим?»