Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Огієнка
Переклад Турконяка
А Ісус, відповідаючи, знов почав говорити їм при́тчами, кажучи:
У відповідь Ісус знову заговорив до них у притчах, кажучи:
„Царство Небесне подібне одно́му царе́ві, що весі́лля справляв був для сина свого́.
Схоже Царство Небесне на одного чоловіка — царя, який справив весілля своєму синові.
І послав він своїх рабів покликати тих, хто був на весі́лля запрошений, — та ті не хотіли прийти.
Він послав своїх рабів покликати запрошених на весілля, але ті не захотіли прийти.
Зно́ву послав він інших рабів, наказуючи: „Скажіть запрошеним: Ось я приготува́в обід свій, закололи бики й відгодо́ване, — і все готове. Ідіть на весі́лля!“
Тоді знову послав інших рабів, кажучи: Скажіть запрошеним: Ось, я приготував мій бенкет; моїх волів і годовану худобу зарізано, і все готове; приходьте на весілля!
Та вони злегковажили та порозхо́дились, — той на поле своє, а той на свій торг.
А вони, знехтувавши, відійшли: один — на своє поле, другий — на свій торг;
А останні, похапавши рабів його́, знущалися, та й повбивали їх.
інші ж, схопивши його рабів, познущалися над ними й повбивали.
І розгнівався цар, і послав своє ві́йсько, — і вигубив тих убійників, а їхнє місто спалив.
Цар розгнівався, послав своє військо, вигубив убивць і спалив їхнє місто.
Тоді каже рабам своїм: „Весі́лля готове, але́ недостойні були́ ті покликані.
Тоді каже своїм рабам: Оскільки весілля готове, а запрошені виявилися недостойними,
Тож підіть на роздорі́жжя, і кого тільки спіткаєте, — кличте їх на весі́лля“.
то йдіть на роздоріжжя і кого тільки зустрінете, кличте на весілля.
І вийшовши раби ті на роздоріжжя, зібрали всіх, кого тільки спіткали, — злих і добрих. І весільна кімна́та гістьми́ перепо́внилась.
Вийшовши на дороги, ті раби зібрали всіх, кого знайшли, — і злих, і добрих; і наповнилася весільна світлиця гістьми.
Як прийшов же той цар на гостей подивитись, побачив там чоловіка, в одежу весі́льну не вбра́ного,
Цар прийшов подивитися на тих, які зібралися, і побачив чоловіка, не вбраного у весільний одяг,
та й каже йому: „Як ти, друже, ввійшов сюди, не мавши одежі весільної?“ Той же мовчав.
і каже йому: Друже, як ти ввійшов сюди без весільного одягу? Той же мовчав.
Тоді́ цар сказав своїм слу́гам: „Зв'яжіть йому ноги та руки, та й киньте до зо́внішньої те́мряви, — буде плач там і скрегіт зубів“.
Тоді сказав цар слугам: Зв’яжіть йому ноги й руки та викиньте в зовнішню темряву: там буде плач і скрегіт зубів.
Тоді фарисеї пішли й умовлялись, я́к зловити на слові Його.
Тоді фарисеї пішли і зібрали раду, щоби зловити Його на слові.
І посилають до Нього своїх учнів із іродія́нами, і кажуть: „Учителю, знаємо ми, що Ти справедливий, і наставляєш на Божу дорогу правдиво, і не зважаєш ні на кого, бо на лю́дське обличчя не дивишся Ти.
І послали до Нього своїх учнів з іродіянами [1] , кажучи: Учителю, знаємо, що Ти є праведний, правдиво навчаєш Божої дороги і не зважаєш ні на кого, бо не дивишся на обличчя людей.
Скажи ж нам, як здається Тобі: чи годиться давати податок для ке́саря, чи ні?“
Тож скажи нам, як Ти вважаєш: чи належить давати податок кесареві, чи ні?
А Ісус, знавши їхнє лукавство, сказав: „Чого ви, лицеміри, Мене випробо́вуєте?
Знаючи їхнє лукавство, Ісус сказав: Навіщо випробовуєте Мене, лицеміри?
Покажіть Мені гріш податко́вий“. І прине́сли динарія Йому.
Покажіть Мені податкову монету! Вони принесли Йому динарій [2].
Ті відказують: „Ке́сарів“. Тоді каже Він їм: „Тож віддайте кесареве — кесареві, а Богові — Боже“.
Відповідають: Кесаря! Тоді Він каже їм: То кесареве віддайте кесареві, а Боже — Богові!
А почувши таке, вони диву далися. І, лишивши Його, відійшли.
Почувши це, ті здивувалися і, залишивши Його, відійшли.
Того дня приступили до Нього саддуке́ї, що твердять, ніби нема воскресіння, і запитали Його,
Того дня підійшли до Нього садукеї, які твердять, що не існує воскресіння, і запитали Його,
та й сказали: „Учителю, Мойсей наказав: „Коли хто помре, не мавши дітей, то нехай його брат візьме вдову́ його, — і відно́вить насіння для брата свого“.
кажучи: Учителю, Мойсей сказав: коли хто помре, не маючи дітей, то нехай його брат візьме його дружину і воскресить нащадків брата свого.
Було ж у нас сім братів. І перший, одружи́вшись, умер, і, не мавши насіння, зоставив дружи́ну свою братові своєму.
Було в нас семеро братів: і перший, одружившись, помер, не маючи дітей, залишив свою дружину своєму братові;
Отож, у воскре́сенні котро́му з сімох вона дружи́ною буде? Бо всі мали її“.
Тож котрого із семи буде вона дружиною у воскресінні? Адже всі мали її!
Ісус же промовив у відповідь їм: „Помиляєтесь ви, не знавши Писа́ння, ні Божої сили.
У відповідь Ісус сказав їм: Помиляєтеся, не знаючи ані Писання, ані сили Божої,
Бо в воскресінні ні женяться, ані заміж виходять, але як Анголи́ ті на небі.
бо по воскресінні не одружуються і не виходять заміж, а є мов ангели на небі.
А про воскресіння померлих хіба не читали проре́ченого вам від Бога, що каже:
Щодо воскресіння з мертвих, то хіба ви не читали Слова Божого, яке говорить:
„Я Бог Авраамів, і Бог Ісаків, і Бог Яковів; Бог не є Богом мертвих, а живих“.
Я є Богом Авраама, Богом Ісаака, Богом Якова, — Богом не мертвих, а живих.
Фарисеї ж, почувши, що Він у́ста замкнув саддуке́ям, зібралися ра́зом.
А фарисеї, почувши, що Він закрив уста садукеям, зібралися разом,
І спитався один із них, учитель Зако́ну, Його випробо́вуючи й кажучи:
і один з них, законовчитель, запитав, випробовуючи Його:
Він же промовив йому́: „Люби Господа Бога свого всім серцем своїм, і всією душею своєю, і всією своєю думкою“.
Він же сказав йому: Любитимеш Господа Бога свого всім своїм серцем, і всією своєю душею, і всією своєю думкою!
А друга одна́кова з нею: „Люби свого ближнього, як само́го себе́“.
Друга — подібна до неї: Любитимеш свого ближнього, як самого себе!
На двох оцих заповідях увесь Зако́н і Пророки стоять“.
На цих двох заповідях тримається весь Закон і Пророки.
і сказав: „Що́ ви думаєте про Христа? Чий Він син?“ Вони Йому кажуть: „Давидів“.
Що ви думаєте про Христа? Чий Він Син? Вони Йому відказали: Давидів.
Він до них промовляє: „Як же то силою Духа Давид Його Господом зве, коли каже:
Він каже їм: То як же Давид у Дусі називає Його Господом, говорячи:
„Промовив Господь Господе́ві моєму: сядь право́руч Мене, доки не покладу Я Твоїх ворогів підніжком ногам Твоїм“.
Промовив Господь до мого Господа: Сядь праворуч Мене, доки не покладу Твоїх ворогів під Твої ноги?
Тож, коли Давид зве Його Господом, — як же Він йому син?“
Отже, якщо Давид називає Його Господом, як Він може бути йому сином?