Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Огієнка
Переклад Хоменка
І сталось, коли закінчи́в Ісус усі ці слова, Він сказав Своїм учням:
Якже Ісус скінчив усі ці слова, сказав до своїх учнів:
„Ви знаєте, що через два дні буде Па́сха, — і Лю́дський Син буде виданий на розп'я́ття“.
“Ви знаєте, що через два дні буде Пасха й Син Чоловічий буде виданий на розп'яття.”
Тоді первосвященики, і книжники, і старші народу зібралися в домі первосвященика, званого Кайя́фою,
Тоді зібралися первосвященики і старші народу в палаці первосвященика, що звався Каяфа,
і радилися, щоб пі́дступом взяти Ісуса й забити.
і радились, як би то підступом схопити Ісуса й убити.
І вони говорили: „Та не в свято, щоб бува колотнеча в наро́ді не сталась“.
Тільки ж казали: “Не в свято, щоб не було в народі заколоту.”
Коли ж Ісус був у Віфа́нії, у домі Си́мона прокаже́ного,
І от коли Ісус був у Витанії в домі Симона прокаженого,
підійшла одна жінка до Нього, маючи аляба́строву пляшечку дорогоцінного ми́ра, — і вилила на Його голову, як сидів при столі Він.
підійшла до нього одна жінка з алябастровою плящиною, повною вельми дорогого мира, і вилляла його йому на голову, як він сидів при столі.
Як побачили ж учні це, то обурилися та й сказали: „На́що таке марнотра́тство?
Побачивши це учні, нарікали й казали: “Навіщо таке марнотратство?
Бо дорого можна було б це продати, і віддати убогим“.
Це можна б було дорого продати й — дати бідним!”
Зрозумівши Ісус, промовив до них: „Чого при́крість ви робите жінці? Вона ж добрий учинок зробила Мені.
Ісус зауважив це й сказав їм: “Чому ви докучаєте цій жінці? Вона зробила добре діло для мене.
Бо вбогих ви маєте за́вжди з собою, а Мене не постійно ви маєте.
Завжди бо бідних маєте з собою; мене ж не завжди маєте.
Бо, виливши миро оце на тіло Моє, вона те вчинила на по́хорон Мій.
Виливши це миро на моє тіло, вона вчинила те на похорон мій.
Поправді кажу́ вам: де тільки оця Єва́нгелія проповідувана буде в цілому світі, — на пам'ятку їй буде сказане й те, що зробила вона!“
Істинно кажу вам: Де тільки буде проповідуватись ця Євангелія по всьому світі, оповідатиметься і про те, що вона зробила, їй на спомин.”
Тоді один із Дванадцятьох, званий Юдою Іскаріотським, подався до первосвящеників,
Тоді один із дванадцятьох, що звався Юда Іскаріотський, подався до первосвящеників
і сказав: „Що́ хочете дати мені, — і я вам Його видам?“ І вони йому виплатили тридцять срібняків.
і каже: “Що хочете мені дати, і я вам його видам?” Ті відважили йому тридцять срібняків.
І він відтоді шукав слу́шного ча́су, щоб видати Його.
І з того часу він шукав доброї нагоди, щоб його видати.
А першого дня Опрі́сноків учні підійшли до Ісуса й сказали Йому: „Де́ хочеш, щоб ми приготува́ли пасху спожити Тобі?
Першого дня Опрісноків приступили учні до Ісуса й питають: “Де хочеш, щоб ми приготовили тобі їсти Пасху?”
А Він відказав: „Ідіть до такого то в місто, і перекажіть йому: каже Вчитель: час Мій близьки́й, — справлю Пасху з Своїми учнями в тебе“.
Він відповів їм: “Ідіть до такого ось одного в місто й скажіть йому: Учитель каже: Час мій близько, тож у тебе споряджу Пасху з учнями моїми.”
І учні зробили, як звелів їм Ісус, і зачали́ пасху готува́ти.
Учні зробили так, як їм звелів Ісус, і приготовили Пасху.
А коли настав вечір, Він із дванадцятьма учнями сів за стіл.
Коли ж настав вечір, сів він до столу з дванадцятьма учнями,
І, як вони споживали, Він сказав: „Поправді кажу вам, що один із вас видасть Мене“.
і коли вони їли, він промовив: “Істинно, кажу вам: Один з вас мене зрадить.”
А вони засмутилися тяжко, і кожен із них став питати Його: „Чи не я то, о Господи?“
Засмучені глибоко, почали кожний з них запитувати його: “Чи то часом не я, Господи?”
А Він відповів і промовив: „Хто руку свою вмочить у миску зо Мною, той видасть Мене.
Він відповів: “Хто вклав зо мною руку в миску, той мене зрадить.
Людський Син справді йде, як про Нього написано; але горе тому чоловікові, що видасть Лю́дського Сина! Було́ б краще йому, коли б той чоловік не родився!“
Син Чоловічий іде, як написано про нього, та горе тому чоловікові, що зрадить Сина Чоловічого! Ліпше було б тому чоловікові не народитись!”
Юда ж, зрадник Його, відповів і сказав: „Чи не я то, Учителю?“ Відказав Він йому: „Ти сказав“.
А Юда, зрадник його, і собі озвався: “Чи то часом не я, Учителю?” Каже Ісус до нього: “Ти мовив.”
Як вони ж споживали, Ісус узяв хліб, і́ поблагословив, поламав, і давав Своїм учням, і сказав: „Прийміть, споживайте, це — тіло Моє“.
Якже вони їли, Ісус узяв хліб, поблагословив, розламав і дав учням, кажучи: “Беріть, їжте: це моє тіло.”
А взявши чашу, і подяку вчинивши, Він подав їм і сказав: „Пийте з неї всі,
Потім узяв чашу, воздав хвалу і подав їм, кажучи: “Пийте з неї всі,
бо це — кров Моя Ново́го Заповіту, що за багатьох проливається на відпу́щення гріхів!
бо це кров моя (Нового) Завіту, яка за багатьох проливається на відпущення гріхів.
Кажу́ ж вам, що віднині не питиму Я від оцього плоду виноградного аж до дня, коли з вами його нови́м питиму в Царстві Мого Отця“.
Кажу вам: Не питиму віднині з цього виноградного плоду аж до дня того, як питиму його новим з вами в Царстві Отця мого.”
Промовляє тоді їм Ісус: „Усі ви через Мене споку́ситеся ночі цієї. Бо написано: „Уражу́ Па́стиря, — і розпоро́шаться вівці отари“.
Тоді Ісус сказав їм: “Усі ви зневіритесь у мені цієї ночі. Написано бо: Ударю пастиря, і розбіжаться вівці стада.
По воскре́сенні ж Своїм Я вас ви́переджу в Галілеї“.
А після мого воскресіння я випереджу вас у Галилеї.”
А Петро відповів і сказав Йому: „Якби й усі спокуси́лись про Тебе, — я не спокушу́ся ніко́ли“.
Озвався тоді Петро й каже йому: “Навіть якби всі зневірились у тобі, я не зневірюся ніколи.”
Промовив до нього Ісус: „Поправді кажу́ тобі, що ночі цієї, перше ніж заспіває півень, — відречешся ти тричі від Мене“.
Ісус же мовив до нього: “Істинно кажу тобі: Цієї ще ночі, перше, ніж заспіває півень, ти тричі мене відречешся.”
Говорить до Нього Петро: „Коли б мені навіть умерти з Тобою, — я не відречуся від Тебе!“ Так сказали й усі учні.
Каже йому Петро: “Навіть якби я мав з тобою вмерти, не відречуся тебе!” Так само мовили всі учні.
Тоді з ними приходить Ісус до місцевости, званої Гефсима́нія, і промовляє до учнів: „Посидьте ви тут, аж поки піду́ й помолюся отам“.
Тоді Ісус приходить з ними на місце, зване Гетсиманія, і каже до учнів: “Посидьте тут, поки піду та помолюся там.”
І, взявши Петра й двох синів Зеведе́євих, зачав сумувати й тужити.
І взяв Петра з собою і двох синів Заведея, і почав скорбіти та тужити.
Тоді промовляє до них: „Обго́рнена сумом смертельним душа Моя! Залиші́ться тут, і попильнуйте зо Мною“.
Тоді сказав їм: “Смуток у мене на душі — аж до смерти! Зостаньтеся тут і чувайте зо мною.”
І, трохи далі пройшовши, упав Він долі́лиць, та молився й благав: „Отче Мій, коли можна, нехай обмине ця чаша Мене. Та проте, — не як Я хо́чу, а як Ти“.
І пройшовши трохи далі, упав обличчям додолу, молившися і промовляючи: “Отче мій, якщо можливо, нехай мине ця чаша мене. Однак не як я бажаю, лише — як ти.”
І, вернувшись до учнів, знайшов їх, що спали, і промовив Петрові: „Отак, — не змогли ви й однієї години попильнувати зо Мною?
Повернувся він до учнів і, знайшовши їх заснулими, каже до Петра: “Отож і однієї години не спромоглися чувати зо мною?
Пильнуйте й моліться, щоб не впасти на спробу, — бадьо́рий бо дух, але немічне тіло“.
Чувайте й моліться, щоб не ввійшли у спокусу, бо дух бадьорий, але тіло немічне.”
Відійшовши ще вдруге, Він молився й благав: „Отче Мій, як ця чаша не може минути Мене, щоб не пити її, — нехай станеться воля Твоя!“
Знову, вдруге, відійшов він і почав молитися: “Отче мій, коли ця чаша не може минути, щоб я її не пив, хай буде твоя воля!”
І, прийшовши, знову знайшов їх, що спали, бо зважні́ли їм очі були.
І, повернувшися, знову знайшов, що вони спали, бо очі в них були отяжілі.
І, залиши́вши їх, знов пішов, і помолився втре́тє, те саме слово промовивши.
Залишив він їх, пішов знову й почав молитись утретє, повторюючи ті самі слова.
Потому приходить до учнів і їм промовляє: „Ви ще далі спите й спочиваєте? Ось година набли́зилась, — і до рук грішникам виданий буде Син Лю́дський.
Потім повернувся до учнів і каже до них: “Спіть собі й відпочивайте; наблизилась уже година, і Син Чоловічий буде виданий грішникам у руки.
Уставайте, ходім, — ось наблизи́вся Мій зра́дник!“
Уставайте, ходімо! Ось наблизився мій зрадник.”
І коли Він іще говорив, аж ось прийшов Юда, один із Дванадцятьо́х, а з ним люду багато від первосвящеників і старших наро́ду з мечами та ки́ями.
Він говорив ще, як надійшов Юда, один з дванадцятьох, а з ним і сила народу з мечами та дрючками — від первосвящеників та старших народу.
А зрадник Його дав був знака їм, кажучи: „Кого поцілую, то Він, — беріть Його“.
Зрадник його дав їм знак, мовивши: “Кого я поцілую, це він, беріть його.”
І зараз Він підійшов до Ісуса й сказав: Раді́й, Учителю!“ І поцілував Його.
І відразу ж підійшов він до Ісуса й каже: “Радуйся, мій Учителю!” — та й поцілував його.
Ісус же йому відказав: „Чого, друже, прийшов ти?“ Тоді приступили та руки наклали на Ісуса, — і схопи́ли Його.
Тоді питає його Ісус: “Чого прийшов єси, друже?!” — І зараз ті приступили, наклали на Ісуса руки і схопили його.
А ось один із тих, що з Ісусом були́, витягнув руку, і меча свого ви́хопив та й рубону́в раба первосвященика, — і відтяв йому вухо.
Аж тут один із тих, що були з Ісусом, простягнув руку, вихопив свого меча й, ударивши слугу первосвященика, відтяв йому вухо.
Тоді промовляє до нього Ісус: „Сховай свого меча в його місце, бо всі, хто ві́зьме меча, — від меча і загинуть.
Тоді Ісус сказав до нього: “Вклади твій меч назад до піхви: всі бо, що за меч беруться, від меча загинуть.
Чи ти ду́маєш, що не мо́жу тепер упросити Свого Отця, — і Він дасть Мені зараз більше дванадцяти леґіо́нів анголі́в?
Чи гадаєш, що я не міг би попросити Отця мого, і він зараз же не дав би мені більш як дванадцять легіонів ангелів?
Але як має збутись Писа́ння, що так статися мусить?“
Як же то збулися б Писання, що воно так мусить статися?”
Тієї години промовив Ісус до наро́ду: „Немов на розбійника вийшли з мечами та ки́ями, щоб узяти Мене! Я щоденно у храмі сидів і навчав, — і Мене не взяли́ ви.
Тоді Ісус промовив до народу: “Немов на розбійника вийшли ви з мечами та дрючками, щоб мене схопити! Щодня сидів я, навчаючи, у храмі, і ви мене не взяли.
Це ж сталось усе, щоб збулися писа́ння пророків“. Усі учні тоді залишили Його й повтікали.
Та все це сталося, щоб збулися Писання пророків.” Тоді всі учні залишили його й повтікали.
А вони схопи́ли Ісуса, і повели́ до первосвященика Кайяфи, де зібралися книжники й старші.
Ті, що схопили Ісуса, повели його до первосвященика Каяфи, де зібралися книжники та старші.
Петро ж зда́лека йшов услід за Ним аж до дво́ру первосвященика, і, ввійшовши всере́дину, сів із слу́жбою, щоб бачити кінець.
Петро ж ішов слідом за ним оподалік, аж до палацу первосвященика й, увійшовши до середини, сів із слугами, щоб побачити, чим воно скінчиться.
А первосвященики та ввесь синедріо́н шукали на Ісуса неправдивого свідчення, щоб смерть заподіяти Йому,
Первосвященики та ввесь синедріон шукали ложного свідоцтва на Ісуса, щоб його вбити,
і не знахо́дили, хоч кривосвідків багато підхо́дило. Аж ось накінець з'явилися двоє,
і не знайшли, дарма, що було з'явилось багато ложних свідків. Нарешті прийшло двоє
і сказали: „Він говорив: Я можу зруйнувати храм Божий, — і за три дні збудувати його“.
і кажуть: “Цей сказав: Я можу зруйнувати храм Божий і за три дні його відбудувати.”
Тоді первосвященик устав і до Нього сказав: „Ти нічого не відповідаєш на те, що свідчать су́проти Тебе?“
Тут підвівся первосвященик і сказав до нього: “Нічого не заперечуєш, що вони на тебе свідчать?”
Ісус же мовчав. І первосвященик сказав Йому: „Заприсягаю Тебе Живим Богом, щоб нам Ти сказав, — чи Христос Ти, Син Божий?“
Але Ісус мовчав. Первосвященик каже до нього: “Заклинаю тебе живим Богом, щоб ти сказав нам, чи ти Христос, син Божий.”
Промовляє до нього Ісус: „Ти сказав... А навіть повім вам: відтепе́р ви побачите Лю́дського Сина, що сидітиме право́руч сили Божої, і на хмарах небесних прихо́дитиме!“
Тоді Ісус сказав до нього: “Ти мовив. Тільки ж кажу вам: Віднині ви побачите Чоловічого Сина, який сидітиме праворуч Всемогутнього й ітиме на небесних хмарах.”
Тоді первосвященик розде́р одежу свою та й сказав: „Він богознева́жив! На́що нам іще свідки потрібні? Ось ви чули тепер Його богознева́гу!
Тоді первосвященик роздер свою одежу і заявляє: “Він сказав богохульство! Нащо нам ще свідків? Оце ж ви щойно чули богохульство!
Як вам здається?“ Вони ж відповіли та сказали: „Повинен умерти!“
Як вам здається?” Ті відповіли; “Він — винен смерти.”
Тоді стали плювати на обличчя Йому, та бити по що́ках Його, інші ж ки́ями били,
Тоді вони почали плювати йому в обличчя та бити кулаками; інші ж били його в обличчя
і казали: „Пророкуй нам, Христе́, хто́ то вдарив Тебе?“
і промовляли: “Проречи нам, Христе, хто тебе вдарив?”
А Петро перед домом сидів на подвір'ї. І приступила до Нього служни́ця одна та й сказала: „І ти був з Ісусом Галіле́янином!“
Петро ж сидів надворі. Аж тут одна служниця підійшла до нього й каже: “І ти був з Ісусом Галилеєм.”
А він перед всіма́ відрікся, сказавши: „Не відаю я, що ти кажеш“.
Але той перед усіма відрікся і заявив: “Не знаю, що таке говориш.”
А коли до воріт він підхо́див, побачила інша його та й сказала приявним там людям: „Оцей був з Ісусом Назаряни́ном!“
Коли ж: він вийшов до воріт, уздріла його інша й каже до тих, що там були: “Цей був з Ісусом з Назарету.”
І він зно́ву відрікся та став присягатись: „Не знаю Цього Чоловіка!“
Він знову, клявшися, відрікся: “Не знаю я цього чоловіка.”
Підійшли ж трохи згодом присутні й сказали Петрові: „І ти справді з отих, та й мова твоя виявляє тебе“.
Десь трохи згодом приступили ті, що там стояли, і заговорили до Петра: “Ти таки справді один з них, бо й твоя вимова тебе виявляє.”
Тоді він став клясти́сь та божитись: „Не знаю Цього́ Чоловіка!“ І заспівав півень хвилі тієї.
Тоді Петро почав клястися та божитися: “Не знаю я цього чоловіка.” І враз заспівав півень.